Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коспект.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.65 Mб
Скачать

4. Основи управління державним і комунальним сектором регіональної економіки.

Територія будь-якого регіону формується на основі сфери діяльності суб'єктів господарювання різноманітних форм власності. В межах кожної територіальної одиниці формуються виробничі і невиробничі комплекси з відповідною системою взаємозв'язків, які необхідно регулювати і управляти ними виходячи з потреб регіонального розвитку. В умовах розмежування державної і комунальної власності зростає вагомість низових рівнів управління. Тому сьогодні основні завдання полягають в тому, щоб удосконалювати структуру органів управління, посилювати децентралізацію самій системи управління.

В основу формування комунального сектора економіки покладена комунальна власність, в якій знаходяться:

• житловий і нежитловий фонди, що належить місцевим радам;

• освітні установи, об'єкти соціального обслуговування, установи охорони здоров'я, об'єкти фізичної культури і спорту, громадського харчування та побутового обслуговування населення;

• ремонтно-будівельні організації;

• міський транспорт;

• газове господарство та інші об'єкти.

Поняття «комунальна власність» з'явилося в Законодавстві України в 1990 р. з прийняттям Закону «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування». В ньому законодавчо закріплено, що комунальна власність представляє основу місцевого самоврядування. Законом України «Про власність» суб'єктами права комунальної власності визначено адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад. Згідно прийнятої 28 червня 1996 р. Конституції України суб'єктами права комунальної власності, відокремленої від держави, вже стали територіальні громади села, селища, міста, які безпосередньо або через органи місцевого самоврядування або їх управляють майном, що перебуває у комунальній власності. З поділом державної власності на дві форми – загального-державних і комунальну – відбулося закріплення територіальної громади як суб'єкта місцевого самоврядування. Статтею 142 Конституції України визначені фінансові основи місцевого самоврядування в Україні, від яких залежить успішність виконання цими органами покладених на них функцій. Тепер все рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, які є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти спільної власності, що перебувають в управлінні районних, міських, обласних рад є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

На своїй території органи місцевого самоврядування організовують і регулюють інвестиційну діяльність. Вони вишукують можливості і приваблюють додаткові капітальні вкладення в розвиток комунальної власності. Обсяг робіт і функції, які виконують підприємства комунального господарства, досить різноманітні. Значною мірою вони є монополістами, але приватизації не підлягають. Це зокрема:

  • Об'єкти, які безкоштовно надають населенню гарантований мінімум послуг;

  • Об'єкти, які є загальнодоступними для різних верств населення (стадіони, бібліотеки, місця відпочинку і дозвілля);

  • Окремі інфраструктурні об'єкти (вокзали, автостанції, мости, аеропорти тощо).

Органи місцевого самоврядування самостійно визначають структуру комунальних підприємств, затверджують статути створюваних нових підприємств згідно з чинним законодавством. Вони регулюють ціни і тарифи на відповідну продукцію, комунальні послуги створених ними підприємств, їх взаємини з бюджетом, визначають механізм використання прибутку, також здійснюють контроль за використанням майна та веденням фінансово-господарської діяльності. У сферу економічних методів управління комунальними підприємствами входять: податкове, кредитне, дотаційне регулювання, а також формування державного замовлення, інвестування, зміна форм власності. Нині, згідно законодавчим актам, за органами місцевого самоврядування закріплено 16 місцевих податків і зборів, які забезпечують 8-12% доходів місцевих бюджетів, яких явно недостатньо для формування власного бюджету, для розвитку господарства території.