Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коспект.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.65 Mб
Скачать

2. Спеціалізація економічних районів і методика оцінки її ефективності.

Територіальний поділ праці – є основою спеціалізації економічних районів. Галузі спеціалізації визначають господарський напрямок району і основні риси територіальних відмінностей між районами.

Процес територіального поділу праці і спеціалізації економічних районів чітко розмежують на поняття:

  1. Територіальна спеціалізація – виробничий напрямок господарської діяльності економічних районів країни. Виробничий напрямок кожного з економічних районів формується залежно від масштабів територіального поділу праці та факторів що впливають на розміщення окремих галузей.

  2. Внутрішньогалузева спеціалізація пов’язана з деталізацією виробничого процесу (виділення самостійних виробництв всередині галузі, подетальна та технологічна спеціалізація), що створює певний економічний ефект у розвитку самостійної галузі.

Для визначення рівня спеціалізації виробництва в районі використовуються показники:

  • Коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі;

  • Коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення;

  • Коефіцієнт міжрайонної товарності продукції одної галузі.

Ефективності спеціалізації сприяє кооперація, яка органічно пов’язана з розвитком спеціалізації виробництва.

Головна умова кооперування – широка мережа подетально технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв.

Залежно від виду спеціалізації розрізняють кооперування:

Предметне;

Подетальне;

Технологічне.

Воно як і спеціалізація сприяє поліпшення використанню виробних потужностей та персоналу на одних підприємствах і ліквідації проблем на інших.

Рівень кооперації визначають показники:

  • Частка комплектуючих і напівфабрикатів, одержаних за кооперативними поставками в загальному обсязі продукції, що виготовляється в районі;

  • Кількість підприємств, що кооперуються з певним підприємствами інших районів;

  • Загальним обсягом,вартістю і середнім радіусом перевезень деталей вузлів, напівфабрикатів, що отримуються в процесі кооперування.

  1. Місце регіонів у системі тпп.

Регіоналізація економіки – свідоме посилення об’єктивного процесу районоутворення через концентрацію всіх видів діяльності і ресурсів на території країни, континенту і розвиток відповідних центрів виробництва, фінансів, торгівлі та управління.

Тепер стало очевидним, що економічні чинники стали найголовнішими в адміністративній організації території кожної країни. Центрами такої організації є великі населені пункти в яких концентрується політичний, науковий, культурний потенціал, який в поєднанні з економічним і соціальним потенціалом формує єдину адміністративно-господарську систему у визначених законодавством межах.

Україна поділена на 24 адміністративні області і одну автономну республіку, які мають свої регіональні господарські системи, органи управління і бюджети. Проте вони мають складні економічні та соціальні проблеми, які потребують швидкого вирішення.

Україна, як і будь-яка держава, має свої специфічні особливості в розподілі населення і засобів виробництва, що і зумовлює актуальність проблем раціоналізації розміщення виробництва.

В залежності від того, якими особливостями володіють регіони, їх прийнято систематизувати відповідно їх переважної ролі в системі народного господарства. В цілому, систематизація підходів до типології регіонів у вітчизняних регіональних дослідженнях представлена ​​в таблиці.

Табл. 2