
- •Поняття філософської антропології
- •Класифікація філософських концепцій людини5
- •5. Німецька класична філософія про людину
- •3. Середньовічна християнська концепція людини
- •4. Людина Нового часу в європейській філософії
- •6. Антропологічна проблема в українській та російській філософії
- •2. Проблема людини в античній філософії
- •1. Філософіія Стародавнього Сходу про людину
- •Основні концепції філософської антропології та її представники
- •3. Сучасні проблеми філософії людини
Зміст
Вступ.........................................................................................................................3
1. Поняття філософської антропології, людина як предмет філософського мислення...................................................................................................................5
2. Основні концепції філософської антропології та її представники...............10
3. Сучасні проблеми філософії людини..............................................................17
Висновки....................................................................................................................
Перелік літератури....................................................................................................
Вступ
Чим би не займалася філософія на певному етапі свого розвитку та розвитку суспільства, на які б запитання вона не шукала відповіді, але її завжди пронизує реальне людське життя і направленість на рішення насущних людських проблем. Цей зв’язок філософії з людиною, її проблемами та інтересами є постійною та невід’ємною. Таким чином, проблема людини завжли стояла в центрі філософських ідей, досліджень.
Філософська антропологія – однне з впливових направлень суспільної думки у XX столітті. ЇЇ поява як спеціального вчення про людину виявилося своєрідним підсумком нарощування філософського знання про людину. Як відомо, термін «антропологія» означає вчення про людину, а «філософська антропологія», відповідно, - філософське вчення про людину, або, іншими словами, філософія людини.
Актуальність теми полягає в тому, що проблема людини є однією з найважливіших для різних наук, в тому числі і для філософії. Сьогодні можна говорити, що філософсько – антропологічний рух став масовим у зв’язку з певними глибинними процесами в розвитку сучасної західної і вітчизняної свідомості, у зв’язку зі змінами в характері активності індивіда. Антропологію можна простежити в діяльності філософів, які належать до різних шкіл, напрямів, сфер культури та епох. Таким чином, філософська антропологія покликана бути універсальним знанням про людину, інтегруючи в себе ідеї різних авторів. Вона має мати спрямовуюче значення в житті суспільства.
Об’єктом виступає філософська антропологія як вчення про людину.
Предметом є базові теоретичні положення учень про людину, теорії, концепції.
Мета реферату полягає в розкритті сутності філософської антропології не лише у вузькому розумінні (як течію західної філософії XX століття), а й у широкому – як філософське всення про людину.
До основних завдань реферату слід віднести наступні: розкриття суті філософської антропології у широкому і вузькому розумінні, окреслення людини як предмета філософського осмислення, розкриття концепції походження людини, характеристика основних концепцій філософської антропології та їїї представників таких, як М. Шелер, А. Гелен, Г. Плеснер, К. Лоренц, розкриття сучасних проблем філософії людини.
Дана проблематика, а саме проблема людини, досліджувалася у філософії Стародавнього Сходу, античній філософії, порушена в середньовічній християнській концепції про людину, європейській філософії, німецькій класичній філософії, а такох українськими та російськими філософами.
Інформаційною базою для написання реферату стали підручники таких авторів, як Арутюнов В.Х., Лавріненко В.Н., Вандишев В.М., Кремень В.Г., та інші, статті авторів Шимоліна О.В., Яцик С.П., а також філософські словники.
Поняття філософської антропології
«В нашу епоху вперше у майже десятитисячолітній історії лю-
дина повною мірою стала для себе «проблемою»: вона вже не
знає, що вона є, і разом з тим знає, що вона цього не знає».
М. Шелер
За останні десятиліття філософська антропологія не лише відстояла свій статус окремої філософської науки, а й продемонструвала великий потенціал впливу на розвиток науки в цілому. Той факт, що філософія є частиною ядра всіх антропологічних напрямів у науці, дозволяє констатувати формування філософської антропології, яка виступає базовою для всіх інших спеціалізованих напрямів1.
Філософська антропологія має два різновиди тлумачення. У більш широкому розумінні – це філософське вчення про людину, її сутність, походження, природу; у вузькому розумінні – це течія західної (переважно німецької) філософії ХХ ст2.
Для більш детального розуміння звернемося до філософського словника й дамо визначення термінам антропологізм, антропоцентризм і філософська антропологія.
Антропологізм — філософська концепція, яка всі світоглядні проблеми (що таке світ, суспільство, Бог та ін.) розглядає крізь призму людини. Людина є мірою всіх речей (Протагор).
Антропологія філософська — філософське вчення про людину (Шелер, Гелен, Тейяр де Шарден), яке виводить культуру зі специфіки природи людини.
Антропоцентризм —філософський принцип, згідно з яким людина вважається центром Всесвіту, найвищою метою всього, що відбувається у світі3.
Головне питання філософської антропології, яке ще І. Кант визначав як таке, у якому сходяться всі основні філософські проблеми, - “Що таке людина?” Від ідеї людини залежать і певна модель бачення історичного процесу, і характер різноманітних видів антропологій. Посилаючись на І. Канта, засновник філософської антропології XIX століття М. Шелер зазначав, що “будь-яке предметне буття як внутрішнього, так і зовнішнього світу слід спочатку співвіднести з людиною. Усі форми буття залежать від буття людини. Увесь предметний світ і способи його буття - це не “буття у собі”, це зустрічний нарис, зріз цього буття в собі, що відповідає загальній духовній і тілесній організації людини”.
Саме цю сутнісну будову людини і вивчає філософська антропологія, завдання якої - “показати, як з основної структури людського буття, слідують усі специфічні монополії, звершення та справи людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї праведного та неправедного, держава, керівництво, образотворчі функції мистецтва, міф, релігія, наука, історичність та громадськість”. Отже, поза людиною світ не має сенсу, тому надзвичайної важливості набуває питання співвідношення істини та блага, і на перший план виходить методологічна функція філософської антропології4.
Термін «антропологія» у науці закріплений за дисципліною, що вивчає природне походження людини та її рас, мінливість будови тіла людини у часі і територіально. Антропологія включає три розділи: вчення про походження людини (антропогенез), морфологію людини і етногенез (расознавство). Це антропологія у вузькому, спеціальному розумінні слова.
У XIX ст. Л. Фейєрбах ввів у філософію антропологічний принцип: категорія людини була обгрунтована ним як головна категорія нової філософії. Він писав: «Нова філософія перетворює людину, включаючи і природу як базис людини, в єдиний, універсальний і вищий предмет філософії, перетворюючи, отже, антропологію, у тому числі і фізіологію, в універсальну науку». Антропологія в розумінні Л. Фейєрбаха є універсальна наука про людину, яка включає комплекс людинознавчих знань.
З антропологічного принципу беруть початок філософські концепції, автори яких вважають поняття «людина» в якості основної світоглядної категорії та на її основі розробляють систематичні уявлення про природу і суспільство.
Так склалося, що проблема людини висвітлюється майже у всіх системах філософії. Наведемо ккласифікацію філософських концепцій людини, яку запропонував В.М. Сагатовський в таблиці 1.
Таблиця 1