- •1. Предмет і методологія теорії держави і права
- •2. Функції теорії держави і права.
- •3. Система юридичних наук і місце в ній теорії держави і права.
- •4. Значення вивчення тдп для підготовки фахівців права.
- •5. Основні теорії походження держави і права
- •6. Загальні закономірності виникнення держави і права
- •8. Ознаки держави, що відрізняють її від організації первісного суспільства
- •9. Ознаки права, що відрізняють його від соціальних норм первісної общини
- •11. Право і держава: аспекти співвідношення.
- •13. Шляхи виникнення держави (східний, західний).
- •14. Поняття та класифікація функцій держави.
- •15. Внутрішні функції держави: поняття та зміст.
- •16. Зовнішні функції держави: поняття та зміст.
- •17. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •18. Політична і державна влада: поняття та аспекти співвідношення.
- •19. Політична система суспільства: поняття, структура, функції.
- •20. Місце і роль держави в політичній системі.
- •21. Поняття та елементи форми держави.
- •22. Поняття та види форми правління.
- •23. Поняття та види форми державного устрою.
- •24. Поняття та види державно-правового режиму.
- •25. Механізм держави: поняття, ознаки та принципи функціонування.
- •26. Поняття та структура державного апарату.
- •27. Принципи організації та функціонування апарату держави.
- •28. Поняття та ознаки органів держави.
- •29. Види органів держави.
- •30. Основні напрямки удосконалення державного апарату України.
- •31. Основні положення концепції правової держави.
- •32. Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура.
- •33. Основні ідеї марксистського вчення про державу.
- •34. Доктрина держави загального добробуту.
- •35. Основні положення теорії плюралістичної демократії.
- •36. Теорія еліт та елітарної демократії.
- •37. Поняття та види державної дисципліни.
- •38. Сучасні концепції право розуміння.
- •39. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні.
- •40. Принципи права, їх види та характеристика.
- •41. Поняття та види функцій права.
- •42. Аксіологічне праворозуміння.
- •43. Правоутворення: поняття та етапи.
- •44. Поняття і види форм (джерел) права.
- •45. Поняття, ознаки та види соціальних норм.
- •46. Поняття та ознаки норми права.
- •47. Структура норми права.
- •48. Види норм права.
- •49. Норма права і стаття нормативно-правового акта.
- •50. Співвідношення норм права та норм моралі.
- •51. Право, економіка, політика: взаємозв’язок і взаємодія.
- •52. Поняття, ознаки та структура системи права.
- •53. Характеристика елементів системи права.
- •54. Поняття, ознаки та структура системи законодавства.
- •55. Співвідношення системи права та системи законодавства.
- •56. Правотворчість: поняття, функції, принципи.
- •57. Стадії правотворчого процесу.
- •58. Поняття та ознаки нормативно-правового акта. Види нпа.
- •1. За юридичною силою
- •59. Поняття, ознаки та види законів.
- •60. Підзаконні нормативно-правові акти.
- •61. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •62. Дія нормативно-правових актів у просторі та по колу осіб.
- •3.3 Дія нормативно-правових актів за колом осіб
- •63. Нормотворча техніка: поняття, елементи, види.
- •64. Поняття систематизації нпа.
- •65. Види (форми) систематизації нпа.
- •66. Поняття та класифікація юридичних колізій. Колізії в законодавстві.
- •67. Способи зменшення колізій в законодавстві.
- •68. Поняття та ознаки правовідносин.
- •69. Види правовідносин.
- •70. Суб’єкти правовідносин, їх види. Правосуб’єктність.
- •71. Поняття і види об’єктів правовідносин.
- •72. Суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів права, їх структура.
- •73. Поняття та класифікація юридичних фактів.
- •74. Правова поведінка: поняття, ознаки.
- •75. Види правової поведінки.
- •76. Правомірна поведінка: поняття та ознаки.
- •77. Види правомірної поведінки.
- •78. Правопорушення: поняття, ознаки та види.
- •79. Причини правопорушень та шляхи їх подолання в Україні.
- •80. Юридичний склад правопорушення.
- •81. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •82. Підстави притягнення до юридичної відповідальності.
- •83. Звільнення від юридичної відповідальності та обставини, що її виключають.
- •84. Види юридичної відповідальності.
- •85. Цілі, функції та принципи юридичної відповідальності.
- •86. Поняття і форми реалізації права.
- •87. Застосування норм права, як особлива форма їх реалізації.
- •88. Стадії застосування норм права.
- •89. Основні вимоги щодо правильного застосування норм права.
- •90. Поняття та види правозастосовчих актів.
- •91. Прогалини в законодавстві і шляхи їх усунення.
- •92. Правові обмеження, стимули та заохочення.
- •93. Поняття тлумачення норм права.
- •94. Способи тлумачення норм права.
- •95. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •96. Тлумачення норм права за обсягом.
- •97. Акти тлумачення норм права, їх види.
- •98. Законність: поняття, принципи та вимоги законності.
- •99. Гарантії законності: поняття та види.
- •100. Правопорядок: поняття, ознаки, принципи, зміст, структура.
- •101. Поняття, структура та види правосвідомості.
- •102. Правова культура: поняття та характеристика структурних елементів.
- •103. Правове виховання: поняття, ознаки, система, форми.
- •104. Правове регулювання та правовий вплив.
- •105. Предмет, спосіб, метод та тип правового регулювання.
- •106. Поняття механізму правового регулювання та його структура.
- •107. Стадії правового регулювання.
- •108. Поняття та елементи правового статусу особи.
- •109. Поняття, елементи та критерії класифікації правових систем.
- •110. Романо-германська правова сім’я.
- •111. Англо-американська правова сім’я.
- •112. Сім’я мусульманського права.
94. Способи тлумачення норм права.
Способи (методи) тлумачення — це сукупність прийомів аналізу правових норм, розкриття їх змісту (значення) з метою практичної реалізації.
Розрізняють такі способи (методи) тлумачення:
1) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення — це з’ясування змісту норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм. Передусім установлюють значення кожного слова і виразу, вжитих у нормативному розпорядженні. Потім переходять до аналізу граматичної форми іменників і прикметників, способів дієслів, виду дієприкметників і т.д. Далі усвідомлюють граматичну структуру пропозицій. Окремі слова і вирази, розділові знаки недопустимо трактувати як зайві. В результаті граматичного тлумачення виявляється буквальний зміст норми права, на підставі якого далеко не завжди можна зробити достовірний висновок;
2) системне тлумачення — це з’ясування значення норми через встановлення її системних зв’язків з іншими нормами. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному акті, галузі права, всій правовій системі. Всі норми потребують системного тлумачення, особливо норми відсилочні і бланкетні, які побудовані так, що можуть розглядатися лише у сукупності з нормами, до яких зроблено відсилання;
3) історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-по-рівняльне) — це з’ясування значення норм права на підставі аналізу конкретних історичних умов ‘їх прийняття; з’ясування цілей і завдань, закладених законодавцем. Важливим є урахування соціально-економічних і політичних факторів, які обумовили ініціативу і саму появу акта, процесу його обговорення — парламентського слухання першого, другого, постатейного тощо, зокрема доповіді і співдоповіді про проект прийнятого нормативно-правового акта. Істотне значення в історико-політично-му тлумаченні мають альтернативні проекти, їх порівняння, публікації в пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті, внесені поправки, підстави їх прийняття або відхилення. Самі по собі історико-політичні дані не можуть бути джерелом розуміння закону і стати основою для прийняття юридичних рішень.
95. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
Офіційне тлумачення норм права: поняття і види. Офіційне тлумачення – це сформульоване у соціальному акті роз’яснення змісту і мети правових норм, яке здійснюється уповноваженим органом і має обов’язкове значення. Види офіційного тлумачення: 1). Нормативне тлумачення – це роз’яснення дійсного змісту норми права, що має загальнообов’язковий характер і неодноразово використовується в юридичній практиці. Нормативне тлумачення поділяється на: а). Автентичне, за якого зміст норми права роз’яснює той суб’єкт, що її видав. б). легальне – яке здійснюється суб’єктом, що не видав дану норму, але уповноважений її тлумачити (Конституційний суд, Пленум суддів). 2). Казуальне тлумачення – це роз’яснення дійсного змісту норми права, яке має обов’язкове значення лише для даного конкретного випадку і стосовно осіб, які мають до нього певне відношення. Види казуального тлумачення: а). Судове, яке здійснюється судовими органами при розгляданні конкретних справ і знаходить свій вираз у вироках чи рішеннях по цих справах. б). Адміністративне, яке здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою держ. адміністрації посадовими особами 56. Неофіційне тлумачення норм права: поняття і види. Неофіційне тлумачення – це роз’яснення дійсного змісту норм права, яке немає обов’язкового характеру. Види неофіційного тлумачення: а). доктринальне ( наукове), яке здійснюються науковцями і науково – дослідними закладами в статтях, в підручниках, монографіях, усних або письмових обговореннях проектів нормативних актів. б). Компетентне (професійне), яке здійснюються особами, які мають відповідну юридичну освіту або певний досвід юридичної діяльності. в). Повсякденне (побутове) – це роз’яснення змісту норм права всіма суб’єктами, які не мають юридичної освіти або досвіду юридичної діяльності