8. Ознаки держави, що відрізняють її від організації первісного суспільства

Головні ознаки: - розподіл населення за територіальною ознакою, на відміну первісного суспільства, в якому люди об’єднувались на основі кровних зв’язків з виникненням держави. На цій основі люди, незалежно від їх походження і бажання є підданими держави, на території якої вони проживають; - особливий апарат управління і примусу, підвладний державі, який не бере участі у продуктивній праці, а забезпечує розвиток суспільних відносин згідно з інтересами і потребами пануючих класів; - кошти, необхідні для утримання державного механізму управління суспільствам (публічної влади), які держава одержує з населення шляхом відповідної системи податків; - права , тобто правила поведінки, необхідні для упорядкування суспільних відносин, і які держава формує або санкціонує за допомогою системи нормативно-правових актів і, перш за все, у законах.

9. Ознаки права, що відрізняють його від соціальних норм первісної общини

Основними відмінностями є те, що право: - відповідає потребам пануючого у суспільстві класу, а не відображає волю та інтереси усіх членів роду; - розрізняє і чітко формулює права й обов’язки учасників конкретних суспільних відносин; - набуває формальної визначеності, тобто його норми чітко формулюються в офіційних державних документах; - стає загальнообов’язковим, тобто виконання його приписів не залежить від бажання чи небажання конкретного суб’єкта, як це було у первісному суспільстві щодо звичаїв; - забезпечується всіма доступними державі формами примусу, а до суб’єктів, які належним чином не виконують приписів правових норм, застосуються ті або інші санкції

10. Поняття та ознаки держави. Держава - це особлива політико-територіальна організація, яка володіє суверенітетом, особливим апаратом управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов’язковий характер. Сутність держави полягає у тому, що вона (держава) виступає організатором і гарантом певного типу суспільних відносин.

11. Право і держава: аспекти співвідношення.

По-перше, варто визнати, що в самій постановці питання про співвідношення держави і права вже закладено внутрішнє протиріччя, оскільки право – це система правових норм, спрямованих на регулювання суспільних відносин, а держава – це сукупність матеріальних інститутів. Визначення цих понять вказує на їх неоднорідність, а порівнювати, як відомо, можна лише однорідні явища чи речі.

По-друге, для розуміння співвідношення держави і права варто звернутися до основних концепцій праворозуміння, зокрема природно-правової, нормативіської, соціологічної школи права тощо. З огляду на це варто виділити три точки зору на розуміння співвідношення держави і права, а саме:

– виходячи з теорії нормативізму, складається етатиська концепція співвідношення держави і права. З точки зору цього підходу держава є інститутом, який передує праву та використовує його як інструмент у своїй діяльності;

– інша точка зору на розуміння співвідношення держави і права – природно-правова, яка заснована на природно-правовій концепції праворозуміння. З точки зору цієї теорії, право з’являється раніше держави, і тому право має пріоритет над державою;

– компромісна точка зору, коли держава і право з’являються одночасно і, відповідно, взаємопов’язані між собою (соціологічна концепція).

По-третє, співвідношення держави і права включає в себе три головні аспекти: єдність, відмінність, взаємодія.

Єдність держави і права проявляється в їх походженні, типології, детермінованості економічними, культурними та іншими умовами. У тому, що вони виступають засобами соціальної регуляції і впорядкування, акумулюють та збалансовують загальні і індивідуальні інтереси, гарантують права особи.

Відмінності випливають з визначення цих понять. У держави і права різне соціальне призначення. Держава уособлює силу, а право – волю. Ці категорії не співпадають за формою, структурою, змістом тощо.

Взаємодія держави і права передбачає вплив держави на право та права на державу.

Вплив держави на право полягає в тому, що вона його створює, змінює, вдосконалює, реалізує, охороняє від порушень, втілює в життя.

Право, передусім, легалізує державну діяльність, визначає її загальні межі, забезпечує контроль над легітимністю. За допомогою права закріплюється внутрішня організація держави, її форма, структура апарату управління, статус та компетенція різних органів і посадових осіб.

12. Сутність і соціальне призначення держави. Сутність держави полягає у тому, що вона (держава) виступає організатором і гарантом певного типу суспільних відносин.

Соціальна функція держави покликана забезпечити соціальну захищеність особистості, нормальні умови життя для всіх членів суспільства незалежно від їх безпосередньої участі у виробництві благ