47. Структура норми права.

Кожна норма права складається з диспозиції, гіпотези та санкції. Диспозиція – це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те чи інше правило поведінки (що повинен робити, що не повинен робити адресат норми). Диспозиція буває: визначена(закріплює однозначне правило поведінки), не повністю визначена (вказує на загальні ознаки поведінки, суб’єкти оточують свої права та обов’язки самостійно), відносно визначені (надає можливість для уточнення прав та обов’язків суб’єктів залежно від конкретних обставин). Гіпотеза – це частина норми, в якій визначаються умови, за яких наступає чинність права, що встановлені в диспозиції ( Коли? Де? В якому разі?). Гіпотеза буває: визначена (вичерпно визначає ті умови, за наявності яких набуває чинності правило поведінки, що міститься у диспозиції правової норми), не повністю визначена (містить формулювання у загальній формі), відносно визначена (обмежує умови застосування норми певним колом формальних вимог). Також гіпотеза поділяється на: - абстрактна гіпотеза – це гіпотеза, в якій умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, що дає змогу охопити та врегулювати значну кількість однорідних випадків. - казуальна гіпотеза – визначає умови дії норми, використовуючи більш вузькі, спеціальні родові ознаки. Санкція – це частина правової норми, що містить вказівки стосовно юридичних наслідків порушення правил, зафіксованого в дисципліні або умов, визначених у гіпотезі. (Що буде? Що станеться? Які наслідки?). Види санкцій: - визначена (вказує на конкретний засіб впливу на правопорушника ),- відносно визначена (вказує на кілька можливих засобів впливу на правопорушника).

48. Види норм права.

Види норми права поділяються: 1. За функціональною спрямованістю: - Регулятивні (встановлюють права та обов’язки суб’єктів). - Правоохоронні (регламентують засоби юрид. Відповідності за порушення прав і невиконання обов’язків). 2. За предметом правового регулювання: - Матеріальні (встановлюють бажане правило поведінки, права та обов’язки суб’єктів). - Процесуальні (регламентують порядок, форми й методи реалізації прав і обов’язків, встановлених в нормах права). 3. За функціональним призначенням: А) Відправні (мають загальний характер): - Норми-начала (закріплюють основні підвалини суспільного та держ. устрою). - Норми-принципи (закріплюють вихідні принципи права). - Визначально-установчі норми (містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права). - Норми-дефініції (містять повні або неповні визначення певних правових категорій і понять). Б) Норми – правила поведінки (регулюють поведінку людей, суспільні відносини).

49. Норма права і стаття нормативно-правового акта.

Норма права -- це основа системи соціальних норм. У сучасній юридичній науці норма права визначається як обов'язкове для всіх правило поведінки, установлене державою, підтримуване її примусовою силою і закріплене в офіційних державних актах.

Норма права характеризується переліком істотних ознак, що відрізняють її від інших правових явищ. Насамперед, вона являє собою загальнообов'язкове правило поведінки і наказує правильний з погляду суспільства і тому обов'язковий для всіх індивідів образ дій. У той же час норма права -- це не будь-яке правило поведінки, а тільки таке, котре встановлено державою і допускає можливість державного примусу у випадках його порушення.

Норма права -- це також формально-визначене правило поведінки, що виявляється в чіткому визначенні обсягу прав і обов'язків, конкретних указівках на наслідки її порушення. Будь-яка норма права закріплена в статті, главі, розділі офіційного документа -- нормативному правовому акті.

Поняття статті нормативно правового акту, її зміст

Зовнішнє вираження правових норм -- це їхнє закріплення в офіційних документах, тобто в нормативних правових актах. Нормативний правовий акт -- одне з основних джерел права в сучасному світі. Більшість правових норм, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини, містяться саме в нормативних правових актах. Правові звичаї, судові й адміністративні прецеденти відіграють допоміжну роль у регулюванні суспільних відносин.

Класифікація нормативних правових актів залежить від вибору критерію. За суб'єктами правотворчості виділяються акти органів представницької влади (закони, постанови, рішення) і органів виконавчої влади (укази, постанови, накази); за юридично чинністю -- законодавчі і підзаконні; за ступенем систематизації -- прості і кодифіковані; за сферою дії -- федеральні, акти суб'єктів Федерації, акти органів місцевого самоврядування, локальні нормативні акти; за часом -- постійні і тимчасові