37. Поняття та види державної дисципліни.

Державна дисципліна - точне дотримання всіма організаціями і громадянами встановленого державою порядку діяльності державних органів (посадових осіб) по виконанню покладених на них державних обов'язків. Основою державних дисциплін є законність, тобто неухильне дотримання законів, строге виконання і не порушення

Державна дисципліна може складатися із різних видів дисципліни: планової, фінансової, договірної, технологічної, службової та ін. наприклад, плановий елемент державної дисципліни полягає в необхідності планування державними органами своєї діяльності, реалізації запланованих програм в будь-якій сфері своєї компетенції. У галузі господарських, комерційних відносин головним елементом державної дисципліни є дотримання договірної дисципліни. Вона виражається у точному і неухильному виконанні юридичними і фізичними особами взятих на себе зобов’язань з договорів. Послаблення договірної дисципліни як важливого господарсько-економічного елементу державної дисципліни призводить до занепаду господарства країни. Вимоги фінансової дисципліни обов’язкові не тільки для виконання державного бюджету, а також розповсюджується на всіх суб’єктів фінансово-економічної діяльності і обов’язкові незалежно від форми їх власності. Виконання державної дисципліни при цьому означає дотримання законодавства, що встановлює систему нормативів, у відповідності із якими можуть плануватися і використовуватися грошові кошти як державних установ, так і приватних підприємств і приватних підприємців. Як вид державної дисципліни у державних органах і установах існує службова дисципліна. Вона направлена на забезпечення чіткої роботи державного апарату, вимагаючи від кожного його працівника розуміння покладених на нього службових функцій, відповідальності у відповідності із займаною посадою. Державна дисципліна учасників управлінського процесу, що регулюється державою, передбачає неухильне дотримання закону не тільки працівниками державного апарату, але і всіма громадянами країни, зайнятими і різних сферах життєдіяльності.

38. Сучасні концепції право розуміння.

Сучасні наукові концепції (теорії) праворозуміння можна звести до трьох підходів:

1. Ідеологічний (аксіологічний), або природно-правовий: вихідна форма буття права - громадська свідомість; право - не тексти закону, а система ідей (понять) про загальнообов'язкові норми, права, обов'язки, заборони, природні умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності. При такому підході право і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативно закріпленій справедливості, а закон розглядається як його форма, покликана відповідати праву як його змісту.

2. Нормативний (позитивістський): вихідна форма буття-права - норма права, право - норми, викладені в законах та інших нормативних актах. При такому підході відбувається ототожнення права і закону. Водночас нормативне праворозуміння орієнтує на такі властивості права, як формальна визначеність, точність, однозначність правового регулювання.

3. Соціологічний: вихідна форма буття права - правовідносини; право - порядок суспільних відносин, який проявляється у діях і поведінці людей. При такому підході правом визнається його функціонування, реалізація, його "дія" у житті - у сформованих і таких, що формуються, суспільних відносинах, а не його створення правотворчими органами у формі закону та інших нормативно-правових актів. При усій цінності врахування "життя" права в суспільному середовищі, прихильники цього підходу плутали самостійні процеси правотворчості та застосування права, тоді як умовою дотримання і забезпечення режиму законності може бути діяльність правозастосувальника в межах, встановлених законом.

Віддати перевагу слід інтегративному підходу, який враховує і поєднує усе цінне в зазначених концепціях праворозуміння.