Питання для самоконтролю до теми 2

1 Охарактеризуйте сучасний стан промисловості будівельних матеріалів.

2 Які перспективи розвитку промисловості будматеріалів?

3 Назвіть особливості розташування підприємств з виробництва будівельних матеріалів та конструкцій.

4 Розкрийте сутність структурної перебудови промисловості будматеріалів.

5 Визначте перспективи енерго- та ресурсозбереження у виробництві будівельних матеріалів.

Тема 3 виробнича програма та виробнича потужність підприємства

3.1 Виробнича програма, її сутність та основні поняття

3.2 Основні показники виробничої програми

3.3 Формування виробничої програми будівельної організації

3.4 Виробнича потужність підприємств будіндустрії

3.5 Виробничі потужності та ефективність їх використання у будівництві

3.1 Виробнича програма, її сутність та основні поняття

Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Відповідно до статті 62 ГК України, підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, яку виготовляють, роботу, послуги та необхідність забезпечити виробничий та соціальний розвиток підприємства, підвищення доходів.Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича програма підприємства.

Отже, виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

1. правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживача;

2. повного ув’язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

3. обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами і, перш за все, виробничою потужністю.

Виробнича програма включає в себе:

1. план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);

2. план збуту продукції;

3. розрахунок виробничої потужності.

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства будіндустрії конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Основою обґрунтовування плану виробництва і збуту продукції в умовах ринку стає маркетинг. Маркетинг – це виробничо - комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб в його продуктах (послугах) за допомогою обміну з метою одержання прибутку. Об'єктом маркетингу є комплекс, що складається з елементів "потреби – товар – ціна – реклама – збут". Маркетинг ставить виробництво продукції у повну залежність від попиту на неї і можливостей її продажу. Концепція маркетингу – це загальний підхід підприємства до досягнення своєї мети на ринку. Значення маркетингу полягає в тому, що підприємства повинні виробляти те, що потрібне споживачам, а не то, що вони хочуть або можуть виробляти. Для успішного ведення бізнесу служба маркетингу всесторонньо вивчає ринок товарів для визначення оптимального асортименту і об'єму продукції. При цьому слід виявляти потреби потенційних споживачів у межах ринкового сегменту. З потенційними споживачами полягають господарські договори, розробляється виробнича програма. Крім того, функція маркетингу полягає не тільки у виявлення величини попиту, але і в його формування шляхом продукування і виведення на ринок нових видів продукції з новими властивостями. Тут важливу роль грає реклама, системи «просування» товару на ринок і ін.

Формування виробничої програми в ринкових умовах має певні особливості, які полягають в тому, що:

- плани виробництва і реалізації продукції орієнтуються на ринкові потреби конкретних споживачів, на своєчасне і якісне виконання договірних зобов'язань;

- в основі виробничої програми лежить договір на поставку певної продукції, при цьому підприємство самостійно вибирає постачальників, споживачів, встановлює ціни і т.д.;

- планування виробничої програми повинне бути гнучким, в поточних і оперативних планах повинні коректуватися показники плану виробництва і реалізації продукції з урахуванням змін в поставках сировини, фінансових можливостях покупців;

-  пріоритетними у виробничій програмі підприємства стають натуральні показники і показники якості продукції, саме вони відображають ступінь задоволення ринкових потреб з кількісної і якісної сторони;

-  виробнича програма підприємства повинна формуватися з урахуванням можливостей підприємства, його забезпечення різними видами ресурсів і виробничими потужностями;

-  плани виробництва і реалізації продукції повинні бути багатоваріантними і забезпечувати вибір оптимального плану, реалізація якого дасть можливість отримати високий прибуток.

Виробнича програма є основою для складання наступних розділів плану підприємства:

• технічного розвитку й організації виробництва;

• підвищення економічної ефективності виробництва;

• капітальних вкладень;

• капітального будівництва;

• матеріально-технічного забезпечення;

• праці та кадрах;

• собівартості, прибутку та рентабельності;

• фондів економічного стимулювання;

• соціального розвитку;

• заходів з охорони природи;

• фінансового.

Для обґрунтування і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:

• характеристика пропонованої продукції;

• оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;

• стратегія маркетингу.

Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

1. на основі вивчення, аналізу та перспективи розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживачами-покупцями (торговельними підприємствами, посередниками, біржами) угоди на постачання певних видів продукції;

2. державні контракти є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву (при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);

3. державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень (держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами);

4. портфель замовлень на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв’язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);

5. частина продукції підприємства може споживатися безпосередньо ним самим (у виробничій програмі повинні враховуватися потреби підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).

Продуктивна виробнича діяльність підприємств в умовах ринкового середовища визначається параметрами виробництва і продажу суспільно визнаних благ (продукції, робіт, послуг) з метою отримання прибутку. Завдання виробничої діяльності передбачають максимально можливий обсяг виробництва і продажу продукції заданого асортименту, потрібної якості у визначені терміни при найкращому використанні виробничого потенціалу, техніки для стійкого насичення ринку конкурентоспроможною продукцією та досягнення високих фінансових результатів. Схема формування виробничої програми представлена на рис. 3.1.

Рисунок 3.1 – Схема формування виробничої програми підприємства

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.