6.3. Запас деревостанів

Одним із найважливіших показників продуктивності лісових насаджень є запас пристигаючих, стиглих і перестійних лісостанів на 1 га в розрізі основних лісоформуючих порід.

Середні таксаційні показники лісових насаджень за переважаючими породами дерев (табл. 15) [21] характеризують лісове господарство за середнім віком, середньою повнотою, бонітетом, середніми запасами деревостанів. Хвойні породи мають такі показники: середній бонітет –1а,2, середня повнота – 0,71, середній запас стиглих і перестійних насаджень – 313 м3 /га, середній запас вкритих лісовою рослинністю земель – 195 м3/ га, середній вік насаджень – 42,9 роки. Твердолистяна група порід характеризується такими показниками: середній бонітет - 1а,9, середня повнота – 0,7, середній запас стиглих і перестійних насаджень – 230 м3/ га, середній запас вкритих лісовою рослинністю земель – 146 м3/ га, середній вік – 43,5 роки.

Таблиця 15

Середні таксаційні показники лісових насаджень

Кам’янець-Подільського Придністров’я

Переважаюча порода	Вік років	Клас бонітету	Повнота	Запас на 1 га, м3		Середня зміна запасу
				Вкритих лісовою рослинністю земель	Стиглих і перестійних насаджень	на 1 га вкритих лісовою рослин земель	Зага- льна, тис. м3
Хвойні
Сосна звичайна	31,1	1,1	0,76	167	366	5,4	5,83
Сосна кримська	23	2,1	0,78	95		4,1	1,20
Сосна веймутова	95	1,0	0,49	320	320	3,2
Ялина європейська	37	1а,1	0,71	238	400	6,4	5,73
Модрина європейська	38	1б,9	0,76	190	309	5,0	0,32
Модрина сибірська	33	1,4	0,74	160		3,2	0,02
Середній показник	42,9	1а,2	0,71	195	313	4,6	2,62
Твердолистяні
Дуб звичайний	55	1,4	0,75	202	289	3,7	54,61
Дуб червоний	24	1а,9	0,76	94		3,9	0,23
Бук європейський	54	1б,9	0,75	260		4,8	0,14
Граб звичайний	75	2,7	0,76	245	264	3,3	13,76
Ясен звичайний	61	1,5	0,76	235	319	3,9	1,76
Ясен зелений	28	1а,0	0,66	120		4,2
Клен гостролистий	51	1,8	0,71	171	264	3,4	0,01
Клен-явір	24	2.1	0.64	70		2,9	0,05
Клен польовий	48	2.4	0.71	121		2,5	0,02
Клен ясенелистий	27	1.9	0.64	57	100	2,1	0,01
Берест	35	3.0	0.54	67		1.7
Акація біла	40	1.9	0.68	110	144	2.7	0.85
Середній показник	43.5	1а.9	0.7	146	230	3.6	5.95
М’яколистяні
Береза повисла	59	1а.7	0.79	242	292	4.1	2.10
Осика	31	1а.9	0.82	181	260	5.9	0.23
Вільха чорна	80	3.0	0.60	185	185	2.3
Липа дрібнолиста	32	1а.8	0.71	133		4.1	0.15
Тополя канадська	40	3.3	0.65	245	267	6.1	0.08
Тополя пірамідальна	11	1.6	0.67	72		6.6	0.01
Тополя чорна	4	1.1	0.7	10	200	2.4	0.01
Верба біла	35	4.1	0.69	151	185	4.3	0.13
Верба ламка	9	3,0	0,7	18		2,0
Середній показник	33,9	2а,4	0,7	137	231	4,2	0,39
Інші листяні
Абрикос звичайний	13	4,0	0,65	9		0,7
Бархат амурський	56	1,1	0,66	180	185	3,2	0,01
Горіх грецький	39	2,8	0,55	76	200	1,9	0,03
Слива домашня	30	4,0	0,7	41		1,3
Яблуня лісова	45	3,0	0,45	50		1,0
Верба прутовидна	6	2,1	0,81	6	6	1,0	0,01
Свидина кров’яна	12	4,0	0,6	13		1,0
Кизил	55	5,0	0,6
Маслинка вузьколиста	34	4,0	0,6	27	27	0,7
Обліпиха крушиноподібна	21	2,4	0,84	27	50	1,3
Середній показник	31,1	3,2	0,65	43	94	1,3	0,02
Всього	56	1,5	0,75	208	264	3,7	87,31

Ліси даної території по віку відносяться до середньовікових насаджень (41-60 років), що характеризує їх, як ліси створені в процесі лісовідновлювання.

Деяка маса деревини, вирощена на даній ділянці лісу при застосуванні лісовідновлювальних робіт та робіт по догляду за лісом є одним із показників продуктивності лісових насаджень [2].

Стан лісового господарства характеризується запасом деревостанів та можливістю здійснювати раціонально господарську діяльність і забезпечувати промисловість, сільське господарство лісовою сировиною. Загальний запас деревостанів (табл. 16) розкриває головне спрямування лісового господарства на вирощування цінної деревостанів дуба високостовбурного запас якого складає 46,94 тис. м3, у групі стиглих та перестиглих насаджень. Найбільший запас дуба - у групі середньовікових насаджень – 2210,93 тис. м3. Граб звичайний – меньш цінна порода, що має господарське значення в лісовому господарстві даного району дослідження. Найбільший запас деревостанів спостерігаємо в групі віку стиглих і перестиглих насаджень – 890,14 тис. м3, в розрізі груп віку спостерігаємо зменшення запасу деревостанів граба. Запас

Таблиця 16

Загальний запас деревостанів Кам’янець-Подільського держлісгоспу,

тис. м3

Переважаюча порода	Всього	В тому числі за групами віку						Загальна середня зміна запасу, тис. м3
		Молодняки		Середньо-вікові	Присти-гаючі	Стиглі і перестиглі
		І класу	ІІ класу			Усього	В т. ч. перестиглі
Хвойні
Сосна	208,28	19,26	96.25	87.82	2.74	2.21		6.60
Ялина	210,32	4,24	146.23	54.20	5.21	0.44		5.72
Модрина	12,74	0,02	7.24	4.77		0.71		0.34
Разом хвойних	431,34	23,52	249.72	146.79	7.95	3.36		12.66
Твердолистяні
Дуб високостовбурний	2895,98	41,77	387.61	2210.93	208.73	46.94	10.37	54.09
Дуб низькостовбурний	69,21	0,14	0.18	7.14	25.80	35.95	6.48	0.82
Бук	7,95		1.49	6.24	0.22			0.14
Граб	1037,01	0.01	0.38	69.84	76.64	890.14	372.57
Ясен	107,3	1.04	5.68	22.46	17.38	60.47		1.72
Клен	3,87	0.29	1.73	0.96	0.41	0.48		0.09
Акація	34,25	0.04	0.25	4.67	0.61	28.68	24.45	0.91
Разом твердолистяних	4155,30	43.29	397.32	2322.24	329.79	1062.66	413.87	71.50
М’яколистяні
Береза	122,31	0.51	0.75	22.47	33.85	64.73	18.17	2.09
Осика	7.24	0.02	0.74	0.18	4.35	1.95		0.23
Вільха	0.24					0.24
Липа	5.36	0.05	0.07	5.24				0.15
Тополя	3.53	0.03		0.14		3.36	2.23	0.11
Верба деревовид.	4.54		0.02	1.67		2.85	1.33	0.14
Разом м’яколистяних	143.22	0.61	1.58	29.70	38.20	73.13	21.73	2.72
Інші деревні породи	2.29		0.04	1.35		0.90		0.04
Всього	4732.23	67.42	648.66	2500.09	375.95	1140.11	435.66	86.93

деревостанів ясена в групі віку стиглих та перестиглих насаджень складає 60,47 тис. м3.

Насадження деревних порід у відповідності до умов місцезростання – запорука раціонального ведення лісового господарства та забезпечення можливості ефективного використання родючості грунту.

Як відомо, продуктивність лісостанів залежить від лісоформуючої деревної породи і типу лісу, в якому вони зростають. Чим сприятливіші кліматичні й едафічні умови, тим у більшій мірі вони відповідають біологічним і 0екологічним властивостям конкретних лісоформуючих порід,їх вимогливості до умов середовища, тим вища продуктивність лісостанів. Високопродуктивні і високоякісні ліси відповідають економічним, екологічним і соціальним вимогам: вони накопичують більше деревини і біомаси, найкраще виконують природоохоронні функції, найбільше поглинають вуглекислого газу і виділяють в атмосферу кисню. Тому “підвищення продуктивності та якості лісів України – найважливіша лісівнича проблема ХХІ століття” [30]. Її вирішення залежить від чіткої організації лісового господарства в кожному лісовому підприємстві, кожній природній зоні з урахуванням довгострокового розвитку лісової галузі в перспективі, а також природних і економічних умов. При вирішенні проблеми підвищення продуктивності лісів необхідно і достатньо наочно виділити з загального обліку лісового фонду низькобонітетні та низькоповнотні лісостани, обґрунтувати заходи їх перетворення і здійснити вибрані заходи.

Отже, продуктивність лісу – це показник, що поєднує природну родючість та працю людини, яка полягає в проведенні лісовідновлюваних робіт, робіт по догляду за лісовими насадженнями та раціональному веденні лісового господарства.

Розділ 7. Заходи щодо покращення лісокористування у

Придністров’ї

Характерною рисою лісового господарства, як і землеробства, є тісне переплетіння суспільних і економічних сторін виробництва з природно-географічними умовами. При вирішенні питання про доцільність і ефективність лісогосподарських робіт, їх об’єм і методи необхідно враховувати як економічну, так і лісотипологічну основу лісогосподарської діяльності [2].

Грабова діброва – основний тип лісу, що отримав поширення на території Кам’янець-Подільського Придністров’я.

Грабові діброви мають господарське значення в економіці України. Цінна деревина дуба, ясена, клена, граба та інших порід, широко використовується в багатьох галузях промисловості та сільському господарстві. Тому необхідно здійснювати раціональне ведення лісового господарства з метою підвищення продуктивності лісів в грабових дібровах.

Одним із принципів лісівничих заходів при господарюванні в лісах дібров при проведенні суцільних рубок – це правильний вибір їх показників. Від них залежить подальше лісовідновлення, збереження водоохоронно-захисних, естетичних та інших корисних функцій лісу, ефективність лісозаготівельних робіт та ін.

Для насаджень грабових дібров (ліси 2 групи) основним способом головних рубок прийнятий суцільно-лісосічний, його лісівницькі та організаційні показники.

Переважають штучне або змішане (комбіноване) відновлення вирубок з використанням численного підросту супутніх порід як насіннєвого, так і поросльового походження. Тому при проектуванні лісівницьких показників суцільних рубок необхідно виходити з того, щоб вони найкраще сприяли як штучному відновленню, так і використанню високої природної відновлюваної спроможності лісових насаджень.

Багаторічні дослідження з питань відновлення грабових дібров показують, що для найбільш поширених типів лісу можна встановити такі способи відновлення суцільних вирубок:

а) в сухих грабових дібровах штучне відновлення з використанням природного в основному порослевого відновлення листяних порід;

б) в свіжих і вологих грабових дібровах - змішане, або комбіноване відновлення головних порід частковими культурами з використанням численного природного насіннєвого і паросльового підросту супутніх порід [13].

Інтенсивність рубок догляду рекомендована в один прийом для насаджень із зімкнутістю крон – 0,9-1,0. При меньшій зімкнутості прорідження відповідно зменшується для того, щоб зімкнутість намету не була знижена нижче межі вказаної в графі – критична повнота після рубки.

При проведенні рубок догляду необхідно дотримуватись таких міркувань:

2. освітлення необхідно проводити не лише в коридорах і кулісах, але й рівномірно в рядах культур дуба;

3. інтенсивність рубки може досягати 30-70%, від кількості стовбурів;

4. при прочищенні необхідно притримуватись рівномірного розриву між кронами дуба, що дорівнює половині ширини середньої крони з інтенсивністю до 40-60% від кількості стовбурів;

5. необхідно виділяти дерева “майбутнього”, і всі подальші рубки здійснювати з врахуванням співставлення росту і розвитку цих дерев;

6. при проріджуванні вирубуються дерева різних порід із площі усього намету, але переважно з верхнього - (25-30% запасу);

7. при прохідних рубках вирубують дерева, що мають кращий із усіх ярусів, але переважно з верхнього – (20-30% запасу);

8. закінчують рубки догляду за 10-15 років до головної (лісовідновлювальної) рубки в хвойних і твердолистяних насадженнях, і за 5-10 років в м’яколистяних і твердолистяних поросльових насадженнях;

9. якщо насадження у визначений період не назначаються в головну рубку, то продовжується проведення рубок догляду.

Технологія закультивування свіжих вирубок базується на використанні в основному частково культур дуба полосного типу і використання природного підросту другорядних та супутніх порід для формування змішаних по складу і складних по формі корінних дібров (в типах лісу – груди і сугруди).

З метою підвищення продуктивності і покращення породного складу насаджень в культури необхідно вводити: ясен, явір, липу, бук, клен гостролистий, грушу, черешню, ялину та інші породи дерев.

При відсутності природного відновлення на лісокультурній площі створюються суцільні культури.

Основне завдання при лісовідновлюваних роботах полягає у тому, щоб створювати такі змішані лісонасадження, в яких після зімкнення дерев кронами, утворювалося б лісове середовище. Як домішку, доцільно вводити ті супутні і чагарникові грунтополіпшувачі, плодово-ягідні, горіхоплідні, техно-цінні й медоносні породи, які не є антагоністами дуба, головної лісоутворюючої породи на території Кам’янець-Подільського Придністров’я.

Важливе значення надається застосуванню раціональних, перевірених практикою схем змішування деревних порід. Так, необхідно застосовувати такі схеми змішування і розміщування, які б сприяли утворенню головною породою деревостану повноти не менше 0,8-0,9.

Для підвищення продуктивності деревостанів у типах місцезростання С2 та D2 рекомендується вводити насадження горіха чорного.

У чистих дубняках віком понад 30-40 років, в типах лісорослинних умов місцезростання D2, доцільно сіяти листяні деревні і чагарникові породи.

Так, для підвищеня продуктивності і якості лісів, у лісовому господарстві рекомендується передбачити проведення комплексу заходів з поліпшення породного складу деревостанів, лісонасіннєвої і лісорозсадницької справи, здійснення заходів, що впливають на покращення умов росту лісонасаджень. А також раціональне використання всіх земель державного лісового фонду. Проводити захист лісу від шкідників, хвороб та лісових пожеж [3].

В И С Н О В К И

Ліс – це природна кладова. Тисячоліття людство розглядало його, як невичерпний лісовий океан, як резерв земель, джерело будівельної деревини. Ліси – це необхідна умова життя людей на планеті.

Тому сьогодні, у вік науково-технічної революції та екологічної кризи ліси набувають особливого значення як соціальний, рекреаційний, захисний і екологічний чинник.

Україна належить до лісодефіцитних країн, тому головним завданням у державі є раціональне господарювання в лісах та лісовідновлення, яке повинно здійснюватись на науковій основі – на основі фундаментального екологічного вчення про типи лісу.

Проведений за даними таксаційний описів аналіз лісових насаджень Кам’янець-Подільського Придністров’я в межах Кам’янець-Подільського держлісгоспу та врозрізі лісництв дозволяє зробити наступні висновки:

1. На території Кам’янець-Подільського Придністров’я ліси, господарем яких є Кам’янець-Подільський держлісгосп, поширені окремими лісовими масивами (урочищами). Лісистість складає 7,4% території району дослідження, тому основним завданням є раціональне ведення лісового господарства, лісовідновлення, на основі лісової типології та збільшення лісистості, за рахунок заліснення непридатних для сільського господарства земель.

2. Ліси, що виконують природоохоронні функції займають площу 17685 га (69,5% від загальної площі держлісгоспу). Це ліси І групи, що потрапили в зону Подільського національного природного парку “Товтри”.

3. На території Кам’янець-Подільського Придністров’я найпоширенішими типами умов місцезростання є груди (D), які представлені сухими грудами (D1), що займають площу 4,4% території держлісгоспу, свіжими грудами (D2), що поширені майже на всій території і займають понад 86%, вологими грудами (D3), що поширений на площі 1%. Також отримали поширення сухі сугруди (С1), що зустрічаються на площі 3,5%, свіжі сугруди (С2) займають 4% від загальної площі господарства, сирі субори (С3) поширені на незначній території – 0,1%. Незначне поширення (зрідка) отримали субори сухі та свіжі (В1, В2).

4. Майже на усій території, переважаючим типом лісу є свіжа грабова діброва (D2ГД), у Староушицькому лісництві поширеними типами лісу є суха судіброва еродована (С1ДЕ) та свіжа грабова судіброва (С2ГД).

5. Типам лісу, що сформувались на території Придністров’я характерні один чи декілька типів лісостанів. Соснові типи лісостанів поширені у таких типах лісу – сухий дубово-сосновий субір (В1ДС), сухий дубовий субір еродований (В1ДЕ), свіжий дубово-сосновий субір (В2ДС), суха судіброва еродована (С1ДЕ), свіжий грабово-дубово-сосновий суг рудок (С2ГДС), свіжа грабова судіброва (С2ГД), суха грабова діброва (D1ГД) та у свіжій грабовій діброві (D2ГД). Ялинові типи лісостанів поширені в таких типах лісу: волога грабова судіброва (С3ГД), у свіжій грабовій діброві (D2ГД) та вологій грабовій діброві (D3ГД). Дубовий тип лісостану поширений у свіжій грабовій судіброві (С2ГД), сухій грабовій діброві (D1ГД), у вологій грабовій діброві (D3ГД)і найбільше – у свіжій грабовій діброві (D2ГД). Грабові лісостани отримали поширення в таких типах лісу: свіжа грабова судіброва (С2ГД), волога грабова судіброва (С3ГД), суха грабова діброва(D1ГД), свіжа грабова діброва (D2ГД) та на незначній площі вологої грабової діброви (D3ГД).

6. В межах держлісгоспу росте 16 деревних порід, серед яких основне лісоформуюче значення належить твердолистяним породам дерев, які вкривають майже всю площу лісового господарства (86,9%). Серед порід цієї групи найбільше поширення мають дуб звичайний та граб звичайний, незначне поширення мають ясен звичайний та акація. Хвойні породи дерев поширені на площі, що становить (10%) від лісовкритої території. Отримали поширення такі хвойні, як сосна та ялина європейська.

7. У віковій структурі деревостанів переважають середньовікові насадження (45,9%), молодняки займають (27,8%) від лісовкритої території, стиглі та перестиглі насадження складають (20,4%) лісового господарства, що свідчить про більш-менш пропорційне формування лісових насаджень та проведення господарської і лісовідновлювальної діяльності.

8. Відповідно до умов місцезростання вікова структура досить чітко сформована у сухих та свіжих сугрудах ( на протязі 1-120 років); у сухих грудах (1-140 років), у свіжих грудах безперервна вікова структура простежується (на протязі 1-160 років, переривається і

має продовження у віці 181-200 років).

9. Лісові насадження району дослідження мають значний відсоток насаджень ІІІ і нижче класів бонітету (16,5%). Отже, ці насадження на нашу думку потребують реконструкції.

10. В розрізі повнот майже 7% лісових насаджень є низькоповнотними, частка високоповнотних лісових насаджень складає 12,2%. Так, при дослідженні було використано більш об’єктивний поділ лісів за повнотами, і ми зясували, що більшість лісів Придністров’я є середньоповнотні.

11. Отримані результати дослідження продуктивності лісових насаджень в розрізі типів лісу можуть бути використані для раціоналізації лісогосподарської діяльності.

12. У Кам’янець-Подільському Придністров’ї існують достатні природні та економічні умови для здійснення збалансованого та пропорційного розвитку лісового господарства.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Бабіч О.Г., Свириденко В.Є. Сучасний стан, перспективи лісової типології та

її місце в підготовці фахівців лісового господарства// Концепція розвитку

лісової типології в Україні в контексті лісової освіти і підвищення продук-

тивності лісових насаджень. – Харків, 2000. – С.26-29.

2. Бугаев В.А., Новосельцев В.Д. Продуктивность лесов первой и второй групп.

- М.: Из-во Лесная промышленность, 1971. – С.5-80.

3. Вакулюк П.Г. Підвищення продуктивності лісів України лісокультурними

методами// Концепція розвитку лісової типології в Україні в контексті

лісової освіти і підвищення продуктивності лісових насаджень. – Харків,

2000. – С.215-218.

4. Генсірук С.А., Фурдичко О.І., Бондар В.С. Історія лісівництва в Україні. -

Львів, Вид-во “Світ”, 1995. – С.199-205.

5. Генсирук С.А. Леса Украины. – М.: Из-во Лесная промышленность, 1975. -

С.70-73, С.115.

6. Герушинський З.Ю.,Тереля І.П. Типологічні засади підвищення продуктив-

ності лісів Українських Карпат// Лісова типологія в умовах сталого розвитку

лісового господарства України. – Харків, ХНАУ, 2002. – С.43.

7. Енциклопедія Українознавства. Загальна частина, Т.III. – К.:1995, С.1068-

1069.

8. Іжевська Н.М. Грунти Хмельницької області. – Львів, Вид-во “Каменяр”,

1968. – С.7-20.

9. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Розміщення продуктивних сил

України. – Рівне: Вид-во РДТУ, 1998. – С.247-250.

10. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Природні ресурси України. –

Рівне: Вид-во РДТУ, 2000. – С.127-128.

11. Лавров В.В., Пастернак В.П. Проблеми та напрямки переходу лісової галузі

України до сталого розвитку на основі лісівничо-екологічних принципів

господарювання// Лісова типологія в умовах сталого розвитку лісового

господарства України. – Харків, ХНАУ, 2002. – С.109.

12. Лісовий кодекс України// Екологія і закон: Екологічне законодавство

України. У 2-х книгах. Кн. 1. – К.: Юрінком, 1998. – С.518-553.

13. Наконечний В.С. Вибір і обґрунтування суцільних рубок для грабових

дібров України// Підвищення продуктивності лісових насаджень. – К., 1971.-

С.36.

14. Остапенко Б.Ф. Концепция развития лесной типологии в Украине// Концеп-

ція розвитку лісової типології в Україні в контексті лісової освіти і підвище-

ння продуктивності лісових насаджень. – Харків, 2000. – С.12.

15. Остапенко Б.Ф. Типологічна структура лісів рівнинної території України//

Науковий вісник. Лісівництво, 25. – К.: НАУ, 2000. – С.136-137.

16. Погребняк П.С. Основы лесной типологии. – К.: Из-во АН УССР, 1955. –

С.3, 157-160.

17. Почвенно-лесотипологический очерк Каменец-Подольского лесхоззага

Хмельницкой области. Мин-во лесного хозяйства УССР, Обследование 1981.

- К.: 1982. – С.30-200.

18. Природа Хмельницької області. Під редакцією К.І.Геренчука. - Львів: Вид-во

Вища школа при Львів. Ун-ті, 1980. - С.7-122.

19. Проект организации и развития лесного хазяйства Каменец-Подольского

лесхоззага Хмельницького областного управления лесного хозяйства

и лесозаготовок, Т. 1. – Ирпень, 1991. – С.6-54.

20. Проект організації і розвитку лісового господарства Кам’янець-Подільського

держлісгоспу Хмельницького державного лісогосподарського об’єднання

“Хмельницькліс”. Документація державного обліку лісів. Т.І, Книга 2. –

Ірпінь, 2001. – С.3-25.

21. Проект організації і розвитку лісового господарства Кам’янець-Подільського

держлісгоспу Хмельницького державного лісогосподарського об’єднання

“Хмельницькліс”. Пояснювальна записка до перспективного плану

організації і розвитку лісового господарства. Т.І, Книга 1. – Ірпінь, 2002. –

С.61-77.

22. Самоплавський В.І. Лісове господарство України на зламі тисячоліть//

Науковий вісник. Лісівництво, 25. – К.: НАУ, 2000. – С.13.

23. Свириденко В.Є., Швиденко А.Й. Лісівництво. – К.: Сільгоспосвіта,

1995. – С.32-45.

24. Сидоренко О.Ф. Торгівля лісом та її вплив на формування екологічного

середовища на Україні// Проблеми історичної географії України. – К.: 1991.

- С.96.

25. Солдатов А.Г., Тюков С.Ю., Туркевич М.В. Ліси України. – К.: 1960. – С.54-

58.

26. Таксаційні описи земельних ділянок лісового фонду Кам’янець-

Подільського держлісгоспу (в розрізі лісництв) станом на 01.01.2001 року.

- Ірпінь, 2001.

27. Швиденко А.Й. Сучасна лісівничо-екологічна типологія// Науковий вісник.

Лісівництво, 25. – К.: НАУ, 2000. – С.138-141.

28. Швиденко А.Й. Лісівничо-екологічна типологія наукова основа підвищення

продуктивності лісів// Концепція розвитку лісової типології в Україні в

контексті лісової освіти і підвищення продуктивності лісових насаджень. –

Харків, 2000. – 126-127.

29. Швиденко А.Й., Остапенко Б.Ф. Лісознавство. – Чернівці: Зелена Буковина,

2001. – С.78-141.

30. Швиденко А.Й. Ліси та лісівництво в Україні. Чернівці: Рута, 2002. – С.11.

31. Швиденко А.Й., Данілова О.М. Найважливіша лісівнича проблема// Лісова

типологія в умовах сталого розвитку лісового господарства України. –

Харків: ХНАУ, 2002. – С.101-103.

РЕФЕРАТ

1. Головні принципи лісовідновлювання в Україні передбачають вирощування високопродуктивних біологічностійких насаджень, які добре виконують захисні та рекреаційні функції. Відтворення оптимальної структури лісових ресурсів досягається, насамперед, при правильній організації лісогосподарської справи на основі типологічного аналізу, який дає можливість визначити резерви у вирощуванні цінної деревини, допомагає у розв’язанні проблеми оптимальної збалансованості в структурі і поширенні лісових порід. Тому лісотипологічні дослідження є одним із актуальних напрямів сучасної лісогосподарської діяльності.

2. Використовуючи лісотипологічний метод, проаналізовано територіальні відмінності у поширенні лісорослинних умов та типів лісу у Кам’янець-Подільському Придністров’ї, продуктивність лісових насаджень в розрізі повнот, бонітетів; досліджено поширення породний склад та вікову структуру лісів.

3. Особистий внесок полягає у зборі та обробці статистих матеріалів, складанні таблиць, діаграм, картосхем та теоретичному узагальненні результатів досліджень.

4. Робота має практичне спрямування, оскільки проведені автором дослідження дають можливість виявити нові підходи до практики лісокористування в регіоні.

5. Опрацьовані літературні джерела (31) дали можливість розкрити наукові положення лісової типології, які було використано при проведенні досліджень.

6. Отримані результати дослідження продуктивності лісових насаджень в розрізі типів лісу можуть бути використані для раціоналізації лісогосподарської діяльності в районі дослідження.