4.1. Розподіл лісових насаджень за переважаючими породами

Породний склад лісів є важливим показником лісового фонду. Від деревної породи в тих чи інших лісорослинних умовах залежить ступінь використання продуктивних сил природи, що знаходить своє відображення у захисних функціях, товарному, асортиментному складі деревини, тощо. Породний склад лісів значною мірою визначає шляхи використання деревини і впливає на темпи розвитку тих чи інших деревообробних галузей.

Ліси Придністров’я – це грабово-дубові ліси. Непорушені деревостани двоярусні. Перший ярус складає дуб звичайний за участю ясена звичайного, клена гостролистого, явора. Основу другого ярусу становить граб звичайний. До нього домішуються липа звичайна, клен польовий, берест, менше – осика, черешня, на узліссях зрідка трапляються груша звичайна, яблуня лісова. Але найчастіше деревостани цієї формації вторинні, одноярусні, з неподільним пануванням у них граба звичайного (грабові ліси), як результат рубок дубових насаджень у минулому.

В межах держлісгоспу спостерігаємо поширення 16 деревних порід. Хвойні породи дерев займають (10,2 %) від усієї лісовкритої території. Це - штучні соснові, ялинові лісостани, що постали на цій території внаслідок лісогосподарської діяльності людини, на зміну грабовим лісам. Вони добре ростуть та мають високу продуктивність. Але потрібно зазначити, що ялинники, як чисті, так і змішані негативно впливають на властивості грунту та погіршують стійкість лісу. А ялина в таких умовах пошкоджується ще й кореневою губкою.

Основне лісоформуюче значення мають твердолистяні, які займають майже всю лісовкриту площу – 19785,0 га або (86,9 %). Серед порід цієї групи найбільше поширення мають дуб високостовбурний – 14401,0 га та дуб низькостовбурний – 319,0 га, разом – 14720 га (64,7 % від лісовкритої території) та граб звичайний – 4224,0 га (18,6 %), інші породи дерев твердолистяних поширені на незначних площах: ясен звичайний - на площі 457,0 га, акація - на площі 312 га, але ці породи є поширеними і в лісостанах як супутні породи, що покращують ріст дуба (табл.7) [21].

Таблиця 7

Розподіл вкритих лісових земель за переважаючими породами

Порода	Розподіл вкритих лісовою рослинністю земель
	Усього, га	%
1	2	3
Хвойні Сосна	1371,0	6,0
Ялина європейська	884,0	3,9
Модрина європейська	70,0	0,3
Разом хвойних	2325,0	10,2
Твердолистяні Дуб високостовбурний	14401,0	63,3
Дуб низькостовбурний	319,0	1,4
Разом дуба	14720,0	64,7
Бук лісовий	31,0
Граб звичайний	4224,0	18,6
Ясен звичайний	457,0	2,0
Клен	41,0	0,2
Акація	312,0	1,4
Разом твердолистяних	19785,0	86,9
М’яколистяні Береза повисла	505,0	2,2
Осика	40,0	0,2
Вільха	2,0
Липа дрібнолиста	41,0	0,2
Тополя	21,0	0,1
Верба деревовидна	31,0	0,1
Разом м’яколистяних	640,0	2,8
Інші деревні породи Абрикос	4,0
Бархат амурський	4,0
Горіх	19,0
Слива	3,0
Разом інших деревних порід	30,0	0,1
Усього	22780,0	100,0

Частка вкритих лісових площ м’яколистяними деревними породами у держлісгоспі невелика і становить всього 640,0 га (2,8%). В основному це насадження берези повислої, осики, липи дрібнолистої, тополі. Насадження

м’яколистяних порід дерев забезпечують покращення умов виростання дуба. На незначних площах зустрічаються насадження горіха, бархата амурського (табл. 7).

4.2. Розподіл лісових насаджень за групами віку

У веденні лісового господарства важливе значення має вікова структура лісостанів. В залежності від віку можна визначити еколого-економічну оцінку освоєння лісових територій для заготівлі деревини, збору ягід, грибів,

лікарських рослин, мисливського господарства, рекреації тощо [10].

Вік лісостану розкриває етапи його росту, тому прийнято поділяти ліси за віком. Виділяють молодняки (до 40 років), середньовікові (41-60), пристигаючі (61-80), стиглі (81-100) та перестиглі (101-120 років і старше) лісостани.

Динаміка вікової структури лісових насаджень (табл. 8) [21], розкриває господарську діяльність держлісгоспу. На даний період в лісовому фонді спостерігається така особливість, а саме: серед хвойних порід основу складають молодняки на площі 1754,2 га (75,5 %) та середньовікові насадження 535,2 га (23,0%, від усіх земель вкритих хвойними) і на пристигаючі насадження припадає 24,7 га (1,1%), перстиглі насадження поширені на незначній площі – меньше 1% - це означає, що лише у ІІ-й половині ХХ століття на території Придністров’я здійснюється заліснення (лісовідновлення) хвойними породами дерев; серед твердолистяних насаджень молодняки займають 5509 га (27,8%, від усіх земель, вкритих твердолистяними породами), середньовікові – 9063,1 га (45,9%), пристигаючі – 1173,4 га (5,9%), на стиглі і перестиглі насадження припадає 4045,9 га (20,4%), ці дані дають можливість характеризувати ХХ століття, як період нераціонального господарювання, період масового вирубування лісів, особливо у 20-х роках; м’яколистяні насадження займають незначну площу лісових масивів на даній території, але ми спостерігаємо переважання стиглих і перестиглих насаджень – 258,4 га (40,6%) і зовсім незначні площі молодняків – 82,3 га (12,9%), що засвідчує зменшення відсотку лісовідновлення м’яколистяними породами, у зазначений період. Так, в ході лісогосподарської діяльності (лісовідновлення та рубок) спостерігається зменьшення вікової диспропорції по групах віку, в цілому.

Таблиця 8

Динаміка вікової структури лісових насаджень

за групами віку

Групи віку	Станом на 01.01.1991 рік	Станом на 01.01.2001рік
	Площа, га %	Площа, га %
Хвойні В тому числі:	2145,2 100,0	2324,1 100,0
- Молодняки	2019,6 94,2	1754,2 75,5
- Середньовікові	90,0 4,2	535,2 23,0
- Пристигаючі	26,3 1,2	24,7 1,1
- Стиглі і перестиглі	9,3 0,4	9,5 0,4
Твердолистяні в тому числі:	17778,1 100,0	19791,4 100,0
- Молодняки	5592,5 31,5	5509,0 27,8
- Середньовікові	7497,1 42,2	9063,1 45,9
- Пристигаючі	1074,9 6,0	1173,4 5,9
- Стиглі і пересстиглі	3613,6 20,3	4045,9 20,4
М’яколистяні В тому числі:	705,7 100,0	637,0 100,0
- Молодняки	38,3 5,4	82,3 12,9
- Середньовікові	259,9 36,8	152,4 23,9
- Пристигаючі	76,8 10,9	143,9 22,6
- Стиглі і перестиглі	330,5 46,9	258,4 40,6
Всього: В тому числі:	20628,8 100,0	22752,5 100,0
- Молодняки	7650,4 37,1	7346,0 32,3
- Середньовікові	7847,0 38,0	9750,7 42,8
- Пристигаючі	1178,0 5,7	1342,0 5,9
- Стиглі і перестиглі	3953,4 19,2	4313,8 19,0

Аналізуючи зміни, що відбулися за десятилітній період необхідно відмітити, що в цілому, по району дослідження спостерігається збільшення середньовікових насаджень на 1903,7 га та незначне збільшення площ насаджень пристигаючих – на 164,0 га, збільшення стиглих і перестиглих насаджень на площі 360,4 га та зменшення площ молодняків на 304,4 га. Але ці зміни не можна сприймати однозначно. Необхідно звважати на те, що вони, напевно, зумовлені перерозподілом лісоволодінь, в зазначений період.

На території Кам’янець-Подільського Придністров’я лісові насадження ростуть в умовах сухих, вологих суборів на площі 103,5 га (0,4% - лісовкритих земель); в умовах сухих, вологих та свіжих сугрудів на площі 1818,6 га (7,7% - лісовкритих земель), де більше поширення мають умови сухих сугрудів на площі 810,7 га та свіжих сугрудів - 815,3 га; в умовах сухих, свіжих, вологих, сирих грудів на площі 21575,7 га (91,7%), найбільше поширення мають умови зростання у свіжих на площі 20291,0 га та сухих – 1020,9 га грудах (табл. 9) [26]. Безперервна вікова структура (за групами віку – в межах 100 і більше років) характерна для лісових насаджень сухих, свіжих та вологих сугрудів і для лісових насаджень сухих, свіжих і вологих грудів.

Таблиця 9

Вікова структура, умови місцезростання та типи лісу на території

Кам’янець-Подільського Придністров’я

Групи віку	Умови місцезростання, типи лісу, площа, га														%
	В1ДЕ	В1ДС	В2ДС	С1ДЕ	С2ГД	С2ГДС	С3ГД	D1ГД	D2ГД	D2ГДС	D3ГД	D4ГД	D4Влч	Разом
1-20	63.2		8.3	474.2	48.6	41.2	1.2	20.1	2647.4		57.8		2.4	3364,4	14.3
21-40	10.3	0.8		200.0	181.8	119.0	2.5	99.6	4495.2		82.4	0.4	6.4	5198.4	22.1
41-60		1.2		104.0	216.3		0.6	142.4	4270.8	9.0	50.1		0.5	4794.9	20.4
61-80		0.7		23.5	247.0		0.6	230.0	4965.8		40.4		1.3	5509.3	23.4
81-100		19.0		8.1	112.5	2.5	25.0	490.7	3565.7		13.1			4236.6	18.0
101-120				0.9	6.1			24.3	181.2					212.5	1.0
121-140								13.6	115.8					129.4	0.6
141-160									34.1					34.1	0.1
161-180
181-200					3.0			0.2	15.0					18.2
Разом	73.5	21.7	8.3	810.7	815.3	162.7	29.9	1020.9	20291.0	9.0	243.8	0.4	10.6	23497.8
%	0.3	0.1		3.4	3.5	0.7	0.1	4.4	86.3		1.0				100.0

*Складено на підставі даних [26].

Типологічний спектр та вікова структура лісів Кам’янець-Подільського Придністров’я - розкривають цілісну картину лісового господарства даного

району дослідження - діаграма (рис. 5), складена на підставі даних [26]. Отже, основна господарська діяльність здійснюється в лісах сухої судіброви еродованої та свіжої грабової судіброви на площі – 1626,0 га і в лісах сухої – на площі – 1020,9 га та свіжої – на площі – 20291 га грабової діброви. Відповідно і вікова структура в даних типах лісу простежується найбільш чітко. У типах лісу сухої судіброви еродованої на площі 674,2 га поширені насадження молодняків, на площі 104 га – середньовікові насадження, пристигаючі насадження займають 23,5 га, стиглі та перестиглі - 9 га. У типі лісу свіжої грабової діброви лісові насадження по групах віку мають таке поширення: молодняки - на площі 230,4 га, середньовікові насадження – на площі 216,3 га, пристигаючі насадження займають площу 247,0 га, стиглі та перестиглі –118,6 га. Звернемо увагу на вікову структуру лісів свіжої грабової діброви. Так, молодняки ростуть на площі 7142,6 га, середньовікові насадження поширені на площі 4270,8 га, пристигаючі насадження поширені на площі 4965,8 га, стиглі ліси займають площу в 3565,7 га, перестиглі насадження ростуть на площі більше 200 га. Отже, спостерігаємо переважання у віковій структурі молодняків над стиглими лісами у два рази, що вказує на інтенсивну лісогосподарську діяльність, яка пов’язана з

вирубуванням та відновленням лісів. У розрізі лісництв вікова структура та типологічний спектр подані на діаграмах (рис.6-13).

Розділ 5. Географія типів лісу

Відповідно до районування, запропонованого науково-дослідним інститутом лісового господарства, територія Кам’янець-Подільського Придністров’я входить до лісогосподарського району Західного Лісостепу – клімат вологого груду, зони Лісостепу. Ведення лісового господарства тут здійснюється на основі лісівничо-екологічної типології.

Класифікаційною основою встановлення типів лісу і типів лісорослинних умов є едафічна сітка Алєксєєва-Погребняка, запропонована академіком П.С.Погребняком. На її основі всі типи лісу і лісорослинні умови за їх багатством можуть бути поділені на чотири основні групи: бори (А), субори (В), сугруди (С) і груди (D). Кожна з наведених груп залежно від ступеня зволоження поділяється на 6 окремих категорій: 0 – вкрай сухі умови, 1 – сухі, 2 – свіжі, 3 – вологі, 4 – сирі, 5 – мокрі (табл. 10) [29].

Таблиця 10

Едафічна сітка Алєксєєва-Погребняка

Гігротопи	Трофотопи
назва індекс	А - Бори	В - Субори	С - Сугруди	D - Груди
Вкрай сухі 0	А0	В0	С0	D0
Сухі 1	А1	В1	С1	D1
Свіжі 2	А2	В2	С2	D2
Вологі 3	А3	В3	С3	D3
Сирі 4	А4	В4	С4	D4
Мокрі 5	А5	В5	С5	D5

Важливими, найвиразнішими чинниками екологічного середовища для класифікації лісорослинних умов лісівнича типологія приймає умови життя лісостанів: вологість, трофність (родючість) грунту і клімат (тепло, опади, зволоженість і континентальність). Ці чинники, поєднуючись між собою, впливають на рослини кожний по своєму.

Ряд ділянок лісу, які відрізняються за кількісними градаціями трофності, називається трофогенним, а окремі члени цього ряду (А, В, С, D) – трофотопами. Трофотопи – ділянки лісу, місцеоселення яких мають однакову або дуже подібну грунтову родючість. Ряди ділянок лісу, розміщених за кількісними ступенями зволоження, називаються гігрогенними, а окремі члени ряду (1, 2, 3, 4, 5) – гігротопами. Гігротопи – ділянки лісу, місцеоселення яких характеризується однаковим у своїх межах зволоженням. Отже, за основу класифікації лісів прийняті едафічні чинники – трофність і зволоження грунту. Класифікація лісів за едафічними ознаками припускає, що кожна ділянка лісу є одночасно і трофотопом і гігротопом, які в єдності називаються едатопом.

Для синтезу лісостанів у типи приймається сукупність ознак – провідних і допоміжних. Головною провідною ознакою визнано лісорослинний ефект – склад і продуктивність корінних рослинних угруповань (насаджень). Кожний рослинний вид лісостану розглядається як індикатор умов місцевиростання, оскільки наділений певними, тільки для нього характерними екологічними рисами. Допоміжними ознаками для визначення і розмежування типів лісової ділянки служать рельєф, механічний склад грунту, морфологічні ознаки грунтового профілю, тобто характер генетичних горизонтів грунту, глибина підгрунтових вод.

В природі найчастіше спостерігаються поступові переходи між окремими едатопами. Тому просторову мінливість в межах одного едатопу виражають виділенням їх підтипів, варіантів, морф. Щоб показати місце підтипів на едафічній сітці, кожний едатоп ділиться на девять частин – підтипів, вісім крайніх із них є перехідними до менш або більш багатих, до менш або більш вологих, а центральний характеризує власне едатоп.

Варіанти типів лісової ділянки виділяються для відобрадення впливу на особливості едатопу якихось специфічних додаткових факторів. Установлені

варіанти – ацидофільний, кальцієфільний, галогенний, заплавний.

Морфи типів розрізняються за рельєфом, особливостями грунту (скелястий, крутосхильний, рівнинний) і мають виробниче значення, яке виражається у вирішенні питань механізації, технології лісокористування і лісовідновлення тощо.

Типи лісу – ділянка лісу або їх сукупність, які характеризуються єдиним типом лісорослинних умов, однаковим складом деревних порід, кількістю ярусів, аналогічною фауною і потребують одних і тих же лісогосподарських заходів при рівних економічних умовах. Типи лісу – це географічні, кліматичні форми типів лісової ділянки, в межах якої вони відрізняються складом корінних лісостанів. Утворення типів лісу пов’язане з кліматом, сумою активних і єфективних температур, величиною ФАР, зволоженням, континентальністю, тривалістю вегетації та історією формування сучасної флори. Тип лісу об’єднує лісові ділянки, покриті і непокриті лісом, і є найважливішою для лісогосподарського виробництва класифікаційною одиницею лісівничої типології. За головну ознаку при виділенні типів лісу приймають закладені в їх основу корінні лісостани. До одного типу лісу відносяться лісові ділянки, які мають однаковий склад корінних лісостанів з усіма похідними від них асоціаціями. Деревні породи й інша рослинність у даному випадку розглядаються як індикатори кліматичних умов. Типи лісу визначаються в межах едатопу.

Тип лісостану – найменша і найконкретніша одиниця лісівничо-екологічної типології. Це сукупність ділянок лісу, подібних за домінуючою породою деревного ярусу. Вони визначаються в межах типу лісу і можуть бути корінними і похідними. Корінний лісостан разом з корінною формою надґрунтового покриття є критерієм для виділення типу лісу. Корінні лісостани формуються в умовах незайманого, непорушного лісу, похідні – на місці корінних, як наслідок господарської діяльності чи після стихійних явищ (лісові пожежі, вітровали). У процесі природної зміни лісостанів умови місцевиростання, як правило, не порушуються або швидко відновлюються до початкового едатопу, а похідні лісостани поступово трансформуються в корінні. Для кожного типу лісу характерний один корінний лісостан, а похідних може бути декілька. Отже, похідні лісостани – це форми зміни (порушення або відновлення) корінних асоціацій, тому їх потрібно класифікувати у межах кожного типу лісу за домінантними видами і характерною домішкою деревостану, підліску і трав’яного покриття. При визначенні типів лісостанів необхідно з’ясовувати причини їх утворення, генезис. У лісовпорядкуванні вони є об’єктом організації господарства[29].

5.1. Типи умов зростання, типи лісу та типи лісостанів

у Кам'янець-Подільському Придністров'ї

На території Кам’янець-Подільського Придністров’я виділено такі умови місцевиростання лісових насаджень як субори (В), сугруди (С) та груди (D).

Найбільшу площу займають груди – 20711.2 га (91.6% від загальної лісовкритої площі), сугруди поширені на – 1798.7 га (8.1%), субори виділені на незначній території і займають 101,9 га (0.3%) (табл. 11) [26].

Сухі та вологі субори (В1, В2) мають незначне поширення у Подільському, Маківському та Староушицькому лісництвах. Сухі субори (С1) зустрічаються на незначних ділянках у Маківському, Маліївецькому, Панівецькому лісництвах і найбільше поширені у Староушицькому лісництві на площі 665 га. Свіжі субори (С2) поширені у всіх лісництвах, крім Дунаєвецького та займають найбільшу площу у Староушицькому лісництві – 787 га. Умови місцевиростання вологого субору (С3) мають незначне поширення у Подільському та Староушицьких лісництвах. Груди – сухі, свіжі та вологі(D1, D2, D3) – це основа формування лісових насаджень району дослідження, поширені у всіх лісництвах Кам’янець-Подільського держлісгоспу. В умовах свіжого груду (D2) здійснюється лісогосподарська діяльність на площі майже 20000 га.

Основний тип лісу, що сформувався і займає найбільшу площу району дослідження є грабові діброви ( в умовах сухого, свіжого та вологого груду). Грабові діброви -дубово-широколистяні, змішані по складу і складні по формі насадження, що ростуть на сірих лісових опідзолених грунтах та на опідзолених чорноземах. Головною лісоутворюючою породою є дуб. Разом з дубом в дубравах ростуть ясен звичайний, липа дрібнолиста, клени гостролистий і польовий, граб, ільмові, черешня, береза, яблуня лісова, груша [5]. В ході лісовідновлюваних робіт сформувались похідні лісостани, значна частка яких припадає на грабняки.

Таблиця 11

Типи лісу в розрізі лісництв, га

Лісництва, лісовий розсадник	В1ДЕ	В1ДС	В2ДС	С1ДЕ	С2ГД	С2ГДС	С3ГД	D1ГД	D2ГД	D2ГДС	D3ГД	D4Влч	Разом
1.Дунаєвецьке				52.7		2.5		147. 2	3564.5		27.0		3793.9
2.Кадиєвецьке					49.7			18.0	2509.7		68.4		2645.8
3.Маківське		21.7	7.0	13.4	5.2			211.4	2824.8	9.0	17.0	10.6	3120.1
4.Малієвецьке				37.7	38.9			201.2	3168.6		39.2		3485.6
5.Панівецьке			1.3	1.0	7.7	8.8		39.6	2873.4		29.5	0.4	2961.3
6.Подільське	34.8			9.7	72.8	14.8	25.0	218.8	3002.3		20.4		3398.7
7.Староушицьке	37.0			665.0	705.9	81.1	4.9	50.3	406.2		7.0		1957.4
8.Циківський розсадник					1.9			110.8	1140.0		6.9		1259.6
Разом	71.9	21.7	8.3	779.5	882.1	107.2	29.9	997.3	19489.5	9.0	215.4	11.0	22622.
%	0.3			3.5	4.0	0.5	0.1	4.4	86.2		1.0		100.0

Граб – це деревна порода, що є супутником дуба. Свіжа грабова діброва – тип лісу, що виділений на площі – 19489,5 га (86,2% лісовкритої території) (табл. 12). Цей тип лісу отримав поширення у всіх лісництвах держлісгоспу. Інші типи лісу, що сформувались у Придністров’ї мають незначне поширення і вбільшості виконують природо-захисні функції.

Кожному типу лісу, що сформувався у районі дослідження, притаманний один чи декілька лісостанів. Так, сухий дубово-сосновий субір (В1ДС) має один лісостан сосни звичайної; у сухому дубовому суборі еродованому (В1ДЕ) сформувалось чотири типи лісостанів, і отримав більше поширення лісостан сосни звичайної; у свіжому дубово-сосновому суборі (В2ДС) – два лісостани із перевагою осикового лісостану; у сухій судіброві еродованій (С1ДЕ) сформувалось 10 типів лісостанів, із переважанням соснового та акацієвого лісостанів; свіжому грабово-дубово-сосновому сугруду (С2ГДС) притаманні чотири типи лісостанів із переважанням соснового; найбільша кількість типів лісостанів сформувалась у свіжій грабовій діброві (D2ГД) – 26, і отримали найбільше поширення – такі типи – дубовий, ялиновий, сосновий, ясеновий та березовий; у вологій грабовій діброві (D3ГД) сформувались більше десяти типів лісостанів, але вони мають незначну площу поширення із переважанням дубового та ясеневого лісостанів.

Таблиця 12

Розподіл площі вкритих лісовою рослинністю земель за

типами лісу, га

Індекс, тип лісу	Переважаюча деревна порода	Фактична	За цільовими породами
В1ДС – сухий дубово-сосновий субір	Сосна звичайна	0.8	0.8
В1ДЕ – сухий дубовий субір еродований	Сосна кримська	15.5	15.5
	Сосна звичайна	38.6	38.6
	Акація біла	14.5	14.5
	Береза повисла	3.3	3.3
Разом		71.9	71.9
В2ДС – свіжий дубово-сосновий субір	Сосна звичайна	1.3	8.3
	Осина	7.0
Разом		8.3	8.3
С1ДЕ – суха судіброва еродована	Сосна кримська	207.5	204.6
	Сосна звичайна	289.7	291.4
	Дуб червоний	14.0	14.0
	Дуб звичайний	23.9	32.3
	Клен гостролистий	1.3	1.3
	Граб звичайний	4.6	2.6
	Ясен звичайний	24.1	20.7
	Акація біла	197.9	197.9
	Береза повисла	2.0	2.0
	Осика	1.0
	Абрикос звичайний	4.4	4.4
	Слива домашня	2.7	2.7
	Свидина кров’яна	0.8
	Обліпиха крушиновидна	0.7	0.7
Разом		774.6	774.6
С2ГДС – Свіжий грабово-дубов-сосновий сугрудок	Сосна кримська	25.6	25.6
	Сосна звичайна	128.9	128.9
	Ялина європейська	6.8	6.8
	Акація біла	7.0	7.0
Разом		168.3	168.3
С2ГД – Свіжа грабова судіброва	Сосна кримська	2.0	2.0
	Сосна звичайна	37.3	30.8
	Модрина європейська	3.1	3.1
	Ялина європейська	1.8	1.8
	Дуб звичайний	101.7	637.0
	Граб звичайний	657.1	134.7
	Ясен звичайний	9.2	9.2
	Клен польовий	1.8	1.8
	Клен-явір	0.7	0.7
	Акація біла	12.5	11.9
	Береза повисла	0.5
	Осика	5.3
	Бархат амурський	1.7	1.7
	Яблуня лісова	0.4	0.4
	Кизил	0.3	0.3
	Обліпиха крушиновидна	0.4	0.4
Разом		835.8	835.8
С3ГД – Волога грабова судіброва	Ялина європейська	13.0	13.0
	Дуб звичайний		10.3
	Граб звичайний	25.0	25.0
	Ясен звичайний	0.6	0.6
	Верба ламка	1.1
	Верба біла	3.1
	Верба прутовидна	6.1
Разом		48.9	48.9
D1ГД – Суха грабова діброва	Сосна кримська	25.8	23.2
	Сосна звичайна	63.6	25.6
	Дуб червоний	7.0	7.0
	Дуб звичайний	241.9	718.6
	Граб звичайний	598.7	169.4
	Ясен звичайний	20.6	19.7
	Акація біла	29.3	25.5
	Береза повисла	2.7	2.7
	Липа дрібнолиста	4.8	4.8
	Горіх грецький	2.1
Разом		996.5	996.5
D2ГД – свіжа грабова діброва	Сосна веймутова	0.5	0.5
	Сосна кримська	6.9	3.9
	Сосна звичайна	526.7	157.9
	Ялина європейська	831.8	113.3
	Модрина європейська	61.1	44.9
	Модрина сибірська	5.1	3.2
	Дуб червоний	44.6	13.6
	Дуб звичайний	14154.0	19032.7
	Бук європейський	30.6	27.5
	Граб звичайний	29.6	775.1
	Ясен зелений	0.5
	Ясен звичайний	373.6	240.1
	Клен гостролистий	4.6	1.6
	Клен польовий	5.0
	Клен-явір	21.4	9.4
	Клен ясенолистий	0.6
	Акація біла	48.5	34.2
	Береза повисла	496.3	191.6
	Осика	25.9	8.7
	Липа дрібнолиста	35.1	38.3
	Тополя канадська	7.1	1.0
	Тополя чорна	4.0	4.0
	Верба біла	8.8	4.4
	Бархат амурський	1.6	1.4
	Горіх грецький	15.9	9.4
	Маслинка вузьколиста	1.1
Разом		19637.6	19637.6
D2ГДС- Свіжа грабова діброва з дубом скельним	Дуб звичайний	9.0	9.0
D3ГД – Волога грабова діброва	Ялина європейська	30.7	2.6
	Дуб червоний	0.9	0.9
	Дуб звичайний	129.0	193.8
	Граб звичайний	13.7	1.3
	Ясен звичайний	26.7	17.8
	Клен польовий	1.8	1.8
	Клен ясенолистий	4.3
	Берест	0.3
	Акація біла	2.6	0.2
	Осика	0.7
	Липа дрібнолиста	0.5	0.5
	Тополя канадська	6.1	3.1
	Тополя піраміальна	1.8	1.8
	Тополя чорна	0.1
	Верба біла	1.3	1.0
	Бархат амурський	1.3	1.0
	Верба прутовидна	0.4	0.4
Разом		229.7	229.7
D4ГД – Сира грабова діброва	Дуб зичайний		0.4
	Верба біла	0.4
Разом		0.4	0.4
D4Влч – Сирий чорновільховий груд	Вільха чорна	1.3	3.7
	Тополя канадська	0.5	0.5
	Верба біла	8.8	6.4
Разом		10.6	10.6
Всього		22792.4	22792.4

Отже, в районі дослідження ми спостерігаємо поширення, поряд із твердолистяними насадженнями, насадження хвойних порід, ростуть, як в сухих так і свіжих умовах місцезростання.

Розділ 6. Продуктивність лісових насаджень

Загальна економічна комплексна продуктивність лісів складається із захисної і деревної продуктивності, продуктивності рекреаційної, продуктивності нелісових земель і лісових акваторій. Комплексна загальна економічна продуктивність лісів базується на раціональному використанні кожної ділянки землі лісового фонду з найбільшою економічною і екологічною віддачею [31]. Кожна категорія і складова загальної продуктивності може бути природною, фактичною і потенційною.

Природна продуктивність обумовлюється природними чинниками сучасного оточуючого людину середовища і від неї не залежить.

Фактична продуктивність – це та, яка під впливом досягнутого економічного розвитку країни уже використовується.

Потенційна загальна продуктивність – це рівень продуктивності, якого можна досягнути в конкретних умовах при відповідному вкладенні капіталу і праці, найбільш повному використанні досягнень науки і техніки, також новітніх технологій.

Фактична продуктивність лісостанів визначається запасом деревини на одному гектарі вкритих лісовою рослинністю земель у віці їх стиглості. На сприятливість лісорослинних умов, продуктивність лісостанів лісництв вказують і такі показники як бонітет і повнота, частка низькостовбурного твердолистяного і м’яколистяного господарства [31].

Отримання максимально можливої кількості лісової продукції з одиниці площі визначається терміном “продуктивність лісу”.

6.1. Аналіз розподілу лісових насаджень за класами бонітету

З господарських і екологічних позицій лісокористування особливе значення має бонітування лісів. Бонітет – показник продуктивності дерево стану. Чим сприятливіші для деревної породи кліматичні та грунтові умови, тим

більший приріст дерев у висоту, товщину, за об’ємом, тим деревостан продуктивніший, тим вищий його бонітет [23]. Усі ліси, згідно діючої шкали, запропонованої у 1911 році В.Орловим, поділяють на п’ять класів бонітету: до І класу відносять найпродуктивніші насадження, які порівняно з іншими лісами того ж віку дають найбільший пересічний приріст деревини; найменш продуктивними вважаються насадження V класу [9].

У Кам’янець-Подільському Придністров’ї, за даними таблиці 13 [21],

проаналізуємо розподіл вкритих лісовою рослинністю земель за класами бонітету. Лісові насадження, що ростуть за високими бонітетами (ІІ і вище) займають 83,5% лісовкритої території, частка низькобонітетних насаджень складає 16,5%, це вказує на необхідність реконструкції значних лісових масивів, а саме насаджень сосни звичайної на площі більше 200 га, що означає невідповідність її умовам місцевиростання та грабових насаджень на площі 2500 га, з можливою заміною їх на насадження дуба – ловної лісоутворюючої

Таблиця 13

Розподіл вкритих лісовою рослинністю земель Кам’янець-Подільського

держлісгоспу за класами бонітету, га

Переважаюча порода	Класи бонітету
	Іб і вище	Іа	І	ІІ	III	IV	V	Vа	Vб	Разом
Хвойні
Сосна веймутова			0,5							0,5
Сосна кримська	8,0	8,2	60.3	118,4	77,4	19,0				291,3
Сосна звичайна	82,4	364,8	261.5	161,6	182,4	29,5	4,7			1086,9
Ялина європейська	179,7	475,0	199.3	11,6	14,7	2,6	1,2			884,1
Модрина європейська	22,5	20,7	15.8	5,2						64,2
Модрина сибірська			3.2	1.9						5.1
Разом	292,6	868,7	540.6	298.7	274.5	51.1	5.9			2332.1
Твердолистяні
Дуб червоний	15.5	15.9	16.1	9.8		0.4	8.8			66.5
Дуб звичайний	28.3	1246.8	7385.2	5324.4	649.3	16.0	9.5			14659.5
Бук європейський	7.3	17.1	6.2							30.6
Граб звичайний		0.4	85.5	1657.3	2087.8	385.0	9.4			4225.4
Ясен зелений		0.5								0.5
Ясен звичайний	2.0	47.0	193.0	171.5	36.2	5.1				454.8
Клен гостролистий		0.3	3.2		2.4					5.9
Клен польовий			1.8	3.0	2.0	1.8				8.6
Клен-явір			9.4	0.7	12.0					22.1
Клен ясенелистий			2.4	0.6	1.9					4.9
Берест					0.3					0.3
Акація біла	9.7	17.3	102.9	53.9	97.4	31.1				312.3
Разом	62.8	1345.3	7805.7	7221.2	2889.3	439.4	27.7			19791.4
М’яколистяні
Береза повисла	50.7	129.2	268.8	51.0	4.9					504.6
Осика	10.6	6.5		21.8		1.0				39.9
Вільха чорна					1.3					1.3
Липа дрібнолиста	3.2	20.5	4.3	4.5	7.9					40.4
Тополя канадська				2.6	4.5	6.1	0.5			13.7
Тополя пірамідальна			0.8	1.0						1.8
Тополя чорна			4.0				0.1			4.1
Верба біла			1.4	2.4	0.4	13.6	12.1			29.9
Верба ламка					1.1					1.1
Разом	64.5	156.2	279.3	83.3	20.1	20.7	12.7			636.8
Інші листяні
Абрикос звичайний						4.4				4.4
Бархат амурський	0.2	1.7		2.6		0.1				4.6
Горіх грецький			2.1	2.1	11.4	2.4				18.0
Слива домашня						2.7				2.7
Яблуня лісова					0.4					0.4
Верба прутовидна			6.1			0.4				6.5
Свидина кров’яна						0.8				0.8
Кизил							0.3			0.3
Маслинка вузьколиста						1.1				1.1
Обліпиха крушиновидна				0.7	0.4					1.1
Разом	0.2	1.7	8.2	5.4	12.2	7.5	0.3			35.5
Всього	420.1	2371.9	8633.8	7608.6	3196.1	518.7	46.6			22795.8
%	1.8	10.4	37.9	33.4	14.0	2.3	0.2			100.0

породи, а також реконструкції та належного догляду потребують насадження дуба звичайного на площі 674,5 га.

Найменший відсоток лісовкритих земель припадає на насадження Іб класу бонітету (1,8% лісовкритих земель), що характерні для насаджень хвойних порід на площі 292,6 га та насаджень V класу бонітету (0,2%), що поширені на площі 46,6 га, де більша площа припадає на твердолистяні породи – 27,7 га. Основна лісоутворююча порода – дуб звичайний має І клас бонітету, на більшій площі (7385,2 га). Даний аналіз показує неефективне використання лісових земель в розрізі бонітету та необхідність проведення впорядкування лісових насаджень.

Бонітет відображає не тільки фактичну, а й можливу потенційну продуктивність насаджень тієї чи іншої деревної породи в конкретних типах умов місцевиростання і типах лісу.

6.2. Аналіз лісових земель за повнотами

Однією із характеристик продуктивності лісових насаджень є їх повнота. Чим повнотніший деревостан, тим він продуктивніший. Повнота деревостану це щільність розміщення дерев, яка виражена у відносних величинах, що характеризує міру використання ними зайнятого простору. Її визначають через відношення суми площ поперечних перетинів стовбурів на висоті 1,3 м, усіх дерев даного деревостану, на 1 га до суми площ перетинів повного або нормального деревостану, взятого з таблиць ходу росту.

Поділ лісів за повнотами на групи науковцями пропонується прийняти більш об’єктивний, ніж той яким оперують лісівники (1,0-0,8 – високоповнотні, 0,7-0,6 – середньоповнотні, 0,5-0,4 – низькоповнотні насадження, 0,3 і менше – рідколісся).

Якщо, при аналізі розподілу земель вкритих лісовою рослинністю користуватись поділом лісів за повнотами яким користуються лісівники, то ми маємо констатувати, що низькоповнотні насадження займають 0,6% від лісовкритої території району дослідження. Але враховуючи те, що фахівці-лісівники вважають, що ця градація містить давню помилку, то ми скористаємось більш об’єктивним поділом за повнотами, а саме: 1,0-0,9 – зімкнуті насадження або високоповнотні, 0,8-0,7 – середньоповнотні, 0,6-0,5 – низькоповнотні, 0,4-0,3 – рідколісся, а 0,2-0,1 – ділянки нелісу з поодинокими деревами [31].

Аналіз розподілу вкритих лісовою рослинністю земель за повнотами (табл. 14) [21] на території Кам’янець-Подільського Придністров’я, за більш об’єктивним поділом запропонованим науковцями, встановлено, що більшість лісових насаджень - середньоповнотні ліси, що ростуть на площі 18660,7 га (81,8% від загальної лісовкритої території), хвойні середньоповнотні насадження (сосна звичайна, ялина європейська), поширені на площі майже 2000 га. Середньоповнотні насадження дуба займають площу 11898,0 га, граб поширений на площі 3709,0 га. Високоповнотні ліси ростуть на площі більше

Таблиця 14

Розподіл вкритих лісовою рослинністю земель Камянець-Подільського

	Повнота
Переважаюча порода	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0		Разом
Хвойні
Сосна веймутова			0,5							0,5
Сосна кримська	0,3			8,9	72,1	131,5	70,5			283,3
Сосна звичайна	1,0		1,7	61,5	299,8	618,0	101,1	3,8		1086,9
Ялина європейська		6,3	22,0	92,0	515,3	225,9	15,9	6,7		884,1
Модрина європейська				2,2	29,7	19,1	13,2			64,2
Модрина сибірська					1,9	3,2				5,1
Разом	1,3	6,3	24,2	164,6	918,8	997,7	200,7	10,5		2321,1
Твердолистяні
Дуб червоний				5,9	25,5	31,5	3,5	0,1		66,5
Дуб звичайний		2,6	29,1	962,0	5971,3	5926,7	1608,2	159,6		14659,5
Бук європейський					15,1	15,5				30,6
Граб звичайний		0,1	17,4	127,4	1703,8	2006,0	362,7	8,0		4225,4
Ясен зелений					0,5
Ясен звичайний		2,4	6,1	35,8	142,8	188,7	79,0			454,8
Клен гостролистий					4,8	1,1				5,9
Клен польовий		0,4	0,6	0,2	4,4	3,0				8,6
Клен-явір				12,0	9,4	0,7				22,1
Клен ясенелистий			1,9		1,2	1,8				4,9
Берест			0,3					312,3		0,3
Акація біла	0,4	9,1	12,4	80,2	143,1	51,6	15,6
Разом	0,4	14,6	67,8	1223,5	8023,9	8226,6	2069,0	167,7		19791,4
М’яколистяні
Береза повисла				15,6	83,8	303,2	102,2			504,8
Осика			1,0		6,0	20.1	9.2	3,6		39,9
Вільха чорна				1.3						1,3
Липа дрібнолиста				10.2	17.5	12.7				40.4
Тополя канадська	0.5	0.6		4.9	5.6	2.1				13.7
Тополя пірамідальна				1.0	0.4	0.4				1.8
Тополя чорна			0.1		4.0					4.1
Верба біла	1,1	2,3	1,4	6,1	3.2	10.0	5.8			29.9
Верба ламка					1.1					1.1
Разом	1.6	2.9	2.5	39.1	121.6	348.5	117.2	3.6		636.8
Інші листяні
Абрикос звичайний					4.4					4.4
Бархат амурський			0.9	0.3	3.1	0.3				4.6
Горіх грецький		7.5		4.2	4.0	2.3				18.0
Слива домашня					2.7					2.7
Яблуня лісова			0.4							0.4
Верба прутовидна						6.1		0.4		6.5
Свидина кров’яна				0,8						0,8
Кизил				0,3						0,3
Маслинка вузьколиста				1,1						1,1
Обліпиха крушиновидна						0,7	0,4			1,1
Разом		7,5	1,3	6,7	14,2	9,4	0,4	0,4		35,5
Всього	3,3	38,8	95,8	1433,9	9078,5	9582,2	2387,3	182,2		22795,9
%		0,2	0,4	6,9	39,9	41,9	10,5	0,8		100,0

держлісгоспу за повнотами, га

2569,5 га (11.3% лісовкритих земель) – хвойні породи поширені на - 211,2 га, а серед твердолистяних порід дерев - (дуб звичайний та граб) займають 2140,0 га лісовкритих земель. Низькоповнотні деревостани займають 6,9% лісовкритих земель лісового господарства (табл. 14) [21]. Низькоповнотні насадження хвойних порід (ялина, сосна звичайна) займають 196,4 га, твердолистяні низькоповнотні насадження виявлені на 1306,3 га, серед яких дуб звичайний поширений на площі 962,0 га, а граб звичайний на площі 127,4 га.

М’яколистяні породи дерев, що ростуть на площі майже 600 га – відносяться до середньоповнотних (береза повисла, осика, липа дрібнолиста).

Так, новий підхід до розподілу лісовкритих земель за повнотами розкриває реальну ситуацію у продуктивності деревостанів.

Аналіз розподілу покритих лісом земель за повнотами й бонітетами дає можливість практично розв’язати найважливішу проблему – проблему підвищення продуктивності та якості лісів.