Висновки

Дослідивши краєзнавчі матеріали та спогади очевидців подій, висвітливши умови життя населення Високопільщини в роки Великої Вітчизняної війни, ми дійшли до певних висновків, а саме.

Щодо соціально-економічного потенціалу району у міжвоєнний період можна сказати наступне: колективізація мала не лише негативні, а й позитивні наслідки, адже зі створенням колгоспів прибутки населення зросли, що дало змогу покращити матеріальний стан жителів району, техніка поступово витісняла ручну працю; були присутні соціалістичні змагання; поширювався рух ударників, стахановців; відбувалася пролетаризація населення; серед жителів переважали люди німецької національності. Таким чином можемо твердо сказати, що за досить короткий історичний період Високопільський район зробив важливі кроки на шляху до модернізації суспільства.

Та плани Гітлер все змінили, адже замисливши здобути нові величезні території на Сході, Гітлер дивився на них як на простір для зростання німецького сільського населення, котре вважав найціннішою частиною нації. Україна завжди розглядалася Німеччиною як ідеальний регіон для сільського господарства. Тому вона не могла не стати об’єктом виняткового значення у майбутній нацистській політиці онімечення Сходу. Українському народові це несло особливу загрозу.

У роки окупації населення змінилося. Німці не знищували колгоспи, адже праця в них була продуктивнішою. Гітлер вважав, що саме селянство має бути постачальником продуктів для німецької армії. Тому на селі було започатковано низку різних податків. Люди мали працювати для забезпечення німецького війська. У той час прогодувати себе і свою сім’ю було дуже важко. До того ж найменші провинності каралися штрафами. Тому життя в таких умовах було досить важким. У людей не було належного медичного обслуговування. Ті медичні заклади, що продовжували функціонувати на селі, не були спроможні надати населенню якісну медичну допомогу через відсутність медикаментів та кваліфікованого персоналу. Крім того було характерним висилання селян на роботу до Німеччини, згідно з планом «Ост». Багато жителів району було розстріляно за спроби допомоги червоній армії.

Протидіяти окупаційній владі було майже неможливо. Ніхто не хотів прирікати себе та свою сім’ю на голодну смерть. Тому прояви колабораціонізму звичайно відстежувалися, але не широко. Позитивним явищем було насамперед те, що помічники старостів населених пунктів, коменданта району були, в основному, із місцевих. Серед них було чимало таких, що допомагали тим, хто цього потребував, іноді ризикуючи життям. Знаючи про набори молоді до Німеччини, попереджували місцевих жителів: про набір до Німеччини і вказували, який рік народження підпадає під набір. Молодь переховувалась по схованках, або навмисне себе калічили. Але нажаль знаходились і такі, що зверхньо ставилися до своїх односельців, намагалися як можна краще вислужитися перед окупантами, за що і були засуджені своїми ж, після звільнення від фашистів.

Високопільський район перебував під окупацією 2 роки 6 місяців і 17 днів. 29 лютого 1944 р. війська 6-ї армії під командуванням лейтенанта Т. І. Шльоміна 3-го Українського фронту звільнили Високопілля від німецько-фашистських загарбників. Під час визвольних боїв зазнавало втрат мирне населення. Німці,шаленіючи перед наближенням Червоної Армії, не тільки руйнували будинки, об’єкти народного господарства, вигонили зі своїх осель людей, але й карали на смерть за найменшою підозрою у провині по законам військового часу.

Тому якщо спробувати відшукати хоч якісь позитивні риси окупаційного періоду, то це буде лише марна трата часу, адже будь-яка війна несе за собою лише біль і розруху, тим більше коли війна приходить в самісінькі домівки і гинуть мирні жителі.