1.2 Гранулометричний склад ґрунту. Гранулометричний аналіз

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Гранулометричним складом називають відносний вміст в ґрунті гранулометричних елементів різного діаметру. Маса ґрунту завжди складається із частинок різної величини – від декількох сантиметрів до декількох міліметрів.

Залежно від розміру гранулометричні елементи мають різні фізичні властивості і хімічний склад. Тому аналізуючи і вивчаючи ґрунт, визначають вміст у ньому гранулометричних елементів певного розміру. Найчастіше для цього використовують кілька методів гранулометричного аналізу з метою виділення всіх гранулометричних фракцій ґрунту чи породи.

За гранулометричним складом ґрунти класифікують за дво або тричленними класифікаціями. Часто використовують тричленну класифікацію ґрунтів М.А.Качинського. Але найбільшого поширення набула двочленна класифікація ґрунтів, розроблена М.М.Сибірцевим, а потім М.А.Качинським.

У двочленній класифікації виділяють такі групи частинок: фізичний пісок – діаметр більше 1,01 мм і фізичну глину – менше 0,01 мм; в тричленній – три; пісок – 1,0-0,05 мм, пил–0,05-0,001 мм та мул – менше 0,001мм.

Належність ґрунту до певної групи ґрунтів за гранулометричним складом певною мірою свідчить про його родючість і господарську цінність.

Називаючи ґрунт, слід обов’язково зазначити його гранулометричний склад, наприклад чорнозем звичайний важкосуглинковий, ґрунт дерново-підзолистий супіщаний. Різні типи грунтів можуть мати однаковий гранулометричний склад.

Від гранулометричного складу ґрунтів значною мірою залежать їх агрономічні властивості. Піщані і супіщані ґрунти називають легкими, оскільки вони легко обробляються, а суглинкові та глинисті – важкими, тому що їх обробіток пов'язаний із значними енергетичними затратами.

Легкі ґрунти пухкі, добре пропускають вологу та повітря, навесні швидко прогріваються. Водночас вони погано затримують воду, містять мало органічних речовин та елементів живлення. Щільні, погано пропускають вологу і повітря, навесні погано прогріваються повільно, тому їх обробіток починають пізніше. Вміст гумусу та елементів живлення в них вищий, ніж у піщаних та супіщаних ґрунтах. Однак загалом глинисті та суглинкові ґрунти родючіші, ніж піщані й супіщані. Від гранулометричного складу ґрунтів залежить і врожайність сільськогосподарських культур.

Залежно від кількісного вмісту частинок певної групи, в природі зустрічаються різні за гранулометричним складом ґрунти. В піщаних і супіщаних ґрунтах гранулометричні елементи знаходяться в розрізненому стані; в суглинистих і глинистих ґрунтах гранулометричні елементи більш зв'язані, зцементовані між собою і створюють структурні грудочки (агрегати). Зв'язок між гранулометричними елементами обумовлюється наявністю колоїдів і двовалентних катіонів кальцію та магнію.

Завдання гранулометричного аналізу полягає в тому, щоб розділити ґрунт на гранулометричні фракції, визначити їх розмір, кількість, встановити співвідношення між окремими фракціями і правильно назвати ґрунт.

1.2.1 Визначення гранулометричного складу польовими методами

Мета заняття. Навчитися визначати гранулометричний склад ґрунтів і порід польовими методами ("сухим" і "мокрим"); придбати навички в оцінці гранулометричного складу ґрунтів як польовими методами, так і за даними лабораторних аналізів.

Діагностика ґрунтів за гранулометричним складом в польових умовах (чи в лабораторії по ґрунтових зразках) легко здійснюється органолептично (на дотик). По кожному ґрунтовому різновиду (глинистий, суглинний, супіщаний, піщаний) візуально визначаються їхні зовнішні ознаки, характерні як для сухого, так і вологого стану ґрунту.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА