- •Передмова
- •Техніка виконання лабораторних робіт і техніка безпеки
- •Розділ 1 методи вивчення фізичних і фізико-механічних властивостей грунту Підготовка ґрунту до аналізу
- •Підготовка зразка ґрунту до лабораторного аналізу
- •Фізичні властивості грунтів
- •Структура та структурність грунту
- •Агрегатний аналіз ґрунту методом м.І.Саввінова
- •Лабораторна робота № 1 Метод «сухого» агрегатного аналізу
- •Лабораторна робота № 2 Метод «мокрого» агрегатного аналізу
- •1.2 Гранулометричний склад ґрунту. Гранулометричний аналіз
- •1.2.1 Визначення гранулометричного складу польовими методами
- •Лабораторна робота № 3 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у сухому стані ("сухим методом")
- •Лабораторна робота № 4 Методика визначення гранулометричного складу ґрунтів у вологому стані ("мокрим методом")
- •1.2.2 Гранулометричний аналіз ґрунту лабораторними методами
- •Лабораторна робота № 5 Визначення гранулометричного складу ґрунту за методом м. М. Філатова
- •Загальні фізичні властивості грунтів
- •Щільність ґрунту
- •Лабораторна робота № 6 Визначення питомої маси ґрунту (щільності твердої фази ґрунту)
- •Лабораторна робота № 7 Визначення об’ємної маси ґрунту (щільності ґрунту з розсипного зразка)
- •Пористість ґрунту
- •Лабораторна робота № 8 Пористість аерації (пори аерації)
- •1.5 Визначення вмісту вологи в грунті
- •Лабораторна робота № 9 Визначення польової і гігроскопічної вологи
- •Лабораторна робота № 10 Визначення максимальної гігроскопічної вологості за методом а. В. Ніколаєва
- •Лабораторна робота № 11 Визначення граничної польової вологоємності
- •Лабораторна робота № 12 Визначення капілярної вологоємності ґрунту
- •Визначення повної вологоємності ґрунту
- •Лабораторна робота № 14 Визначення запасів корисної вологи у різних ґрунтах
- •Лабораторна робота № 15 Визначення водно-фізичних властивостей ґрунтів
- •Розділ 2. Хімічні та фізико-хімічні властивості грунту
- •2.1 Гумус грунту
- •Лабораторна робота № 16 Визначення кількості гумусу за методом і.В.Тюріна
- •Лабораторна робота № 17 Розрахунок балансу гумусу в сівозміні
- •2.2 Визначення ємності поглинання ґрунту
- •Лабораторна робота № 18 Визначення ємності поглинання ґрунту за методом Бобко і Аскіназі
- •Лабораторна робота № 19 Визначення обмінної кислотності й рухомого алюмінію за методом Соколова
- •Лабораторна робота № 20 Визначення суми обмінних основ методом Каппена – Гільковіца
- •Лабораторна робота № 21 Обчислення ступеня насиченості ґрунтів основами
- •Лабораторна робота № 22 Визначення потреби ґрунтів у вапнуванні та обчислення доз вапна
- •2.3 Кислотність ґрунту
- •Лабораторна робота № 23
- •2.4 Засоленість грунтів
- •Лабораторна робота № 24 Визначення загальної кількості солей у ґрунту
- •Визначення загальної суми воднорозчинних речовин (сухий залишок)
- •Визначення загальної суми мінеральних водорозчинних речовин (прожарений залишок)
- •2.5 Лужність водної витяжки
- •Лабораторна робота № 25 Лужність від нормальних карбонатів
- •Лабораторна робота № 26 Визначення загальної лужності
- •Визначення хлор-іонів у ґрунті
- •Лабораторна робота № 28 Визначення сульфат-іонів у ґрунті
- •Визначення іонів кальцію і магнію трилонометричним методом
- •Визначення вмісту іонів кальцію
- •Визначення вмісту іонів магнію
- •Лабораторна робота № 30 Ступінь солонцюватості ґрунту і розрахунок норми гіпсу
Лабораторна робота № 2 Метод «мокрого» агрегатного аналізу
Мета роботи: за допомогою набору сит визначити відсоткове співвідношення у пробі водо нерозчинних агрегатів ґрунту різного розміру та розрахувати коефіцієнт структурності ґрунту.
Обладнання та реактиви: набір сит, бак з водою, літровий циліндр, порцелянові чашки, термостат, механічні або електронні терези.
Хід роботи.
Наважку ґрунту у 50 г складають з відсіяних структурних фракцій. З кожної фракції відважують на технохімічних терезах кількість структурних окремостей (г), яка дорівнює половині процентного вмісту даної фракції в ґрунті. Фракцію, яка менша 0,25 мм не включають у середню пробу, щоб не забивалися нижні сита при просіюванні ґрунту. Тому наважка завжди буває менше 50 г, тому що в неї не входять мікроагрегати (< 25 мм).
Підготовлюють набір з 5 сит діаметром 20 см, висотою 3 см з отворами (зверху вниз) 3; 2; 1; 0,5; 0,25 мм. Сита скріплюють металевими пластинками і встановлюють у бак з водою так, щоб над бортом верхнього сита знаходився шар води 5 см.
Наважку висипають у літровий циліндр і насичують водою, що доливають обережно по стінках циліндра, щоб витиснути з ґрунту повітря, не защимлюючи його (затиснене повітря руйнує агрегати). Зволожений ґрунт залишають на 10 хвилин у спокої, після чого циліндр доливають водою доверху. Для повного видалення повітря циліндр закривають годинниковим склом, нахиляють до горизонтального положення і ставлять вертикально. Коли повітря буде вилучено, циліндр закривають пробкою, стежачи, щоб під нею не залишилося повітря, і швидко перевертають нагору дном. Тримають у такім положенні, поки основна маса агрегатів не упаде вниз. Потім циліндр перевертають і чекають, коли ґрунт досягне дна. Так повторюють 10 разів, щоб зруйнувати всі неміцні агрегати.
При останньому обороті залишають циліндр дном догори, переносять до набору сит і занурюють у воду над верхнім ситом. Під водою відкривають пробку циліндра і, не відриваючись від води, плавними рухами розподіляють ґрунт на поверхні верхнього сита.
Через хвилину, коли всі агрегати >0,25 мм упадуть на сито, циліндр закривають пробкою під водою, виймають з води і відставляють.
Ґрунт, що перейшов на сито, просівають під водою таким способом: набір сит піднімають у воді, не оголюючи агрегатів, що залишилися, на верхнім ситі, і швидким рухом опускають униз. У цьому положенні тримають 2—3 секунди, щоб встигли просіятися агрегати, потім повільно піднімають нагору і швидко опускають вниз. Сита струшують 10 разів, потім виймають з бака два верхніх сита, а нижні струшують ще 5 разів. Агрегати, що залишилися на ситах, змивають струмом води у великі порцелянові чашки. Надлишок води в чашках зливають. З великих чашок агрегати змивають у заздалегідь зважені маленькі чашечки, потім висушують на водяній лазні до повітряно-сухого стану і зважують.
Маса фракцій, помножена на 2, дає процентний вміст водотривких агрегатів того чи іншого розміру. Відсоток агрегатів <0,25 мм визначають вирахуванням з 100 суми відсотків отриманих фракцій.
Результати аналізу записують у табл. 1.2.
Таблиця 1.2 – Результати агрегатного аналізу методом «мокрого» просіювання
Назва ґрунту |
Генетичний горизонт. Глибина взяття зразку ( см) |
Розмір агрегатів ( мм) і їх вміст ( % від маси повітряно-сухого ґрунту) |
|||||
мокре просіювання |
|||||||
>3 |
3–2 |
2–1 |
1–0,5 |
0,5–0,25 |
<0,25 |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
За результатами агрегатного аналізу обчислюють коефіцієнт структурності (К)), під яким розуміють відношення кількості агрегатів від 0,25 до 10 мм ( %) до сумарного вмісту агрегатів <0,25 і >10 мм (%). Чим більше величина К, тим краще структура ґрунту.
По кількості повітряно-сухих і водотривких агрегатів оптимального розміру С. И. Боргів і П. У. Бахтін пропонують наступну шкалу оцінки структурного стану ґрунту (табл. 1.3 ).
Таблиця 1.3 – Оцінка структурного стану ґрунту
-
Вміст агрегатів 0,25–10мм
(% від маси повітряно-сухого ґрунту)
Оцінка структурного стану
сухе просіювання
мокре просіювання
>80
80—60
60—40
40—20
<20
>70
70—55
55—40
40—20
<20
Відмінно
Добре
Задовільно
Незадовільно
Погано
Питання для самоперевірки
Які властивості ґрунту відносяться до загальних фізичних?
Що таке структура ґрунту?
Що таке структурність ґрунту?
Які агрегати ґрунти є агрономічно цінними?
