- •1. Охорона праці як невід'ємна складова соціальної відповідальності.
- •2. Законодавча база Євросоюзу з питань охорони праці.
- •Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
- •Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
- •Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці.
- •Політика в галузі охорони праці.
- •7. Облік і аналіз показників охорони праці.
- •8. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
- •9. Загальні положення та визначення нещасних випадків
- •10. Дослідження та профілактика виробничого травматизму
- •11. Основні технічні та організаційні заходи профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.
- •12. Аналіз умов праці в галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
- •13. Вимоги до санітарного контролю стану повітря робочої зони.
- •Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.
- •15. Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.
- •16. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі
- •17. Важкість праці: динамічні, статичні навантаження.
- •18. Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці.
- •Методи аналізу виробничого травматизму
- •Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві
- •21. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •Пожежна сигналізація і зв'язок.
- •23. Основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
- •Державний нагляд за охороною праці.
- •Завдання страхування від нещасного випадку.
21. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
Евакуація – це одночасне переміщення значної кількості людей в одному напрямку під час виникнення пожежі у приміщенні, а також при аваріях. Від правильної організації евакуації і стану комунікацій приміщень залежить збереження життя людей.
Показником ефективності евакуації є час, протягом якого люди можуть у разі необхідності залишити окремі приміщення і будівлі чи споруди взагалі. Безпека евакуації досягається тоді, коли час евакуації не перевищує часу настання критичної фази розвитку пожежі (критичних температур, концентрацій кисню, диму та ін.).
Шляхи евакуації (проходи, коридори) повинні мати рівні вертикальні огороджувальні конструкції без будь-яких виступів, що звужують виходи по ширині; природне освітлення або штучне, що працює від звичайної електромережі або від аварійної. Мінімальна ширина проходу має становити не менше 1 м, а висота – 2 м. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися, як правило, у напрямку виходу з будівлі.
Евакуаційних виходів з приміщення або споруди має бути, як правило, не менше двох. Допускається наявність одного виходу з приміщень, якщо відстань від найбільш віддаленого робочого місця до цього виходу не перевищує 25 м, а кількість працюючих – не більше 5 осіб у приміщеннях з виробництвами категорій А, Б; 25 осіб – у приміщеннях з виробництвом категорії В; 50 осіб – у приміщеннях з виробництвами категорій Г та Д.
Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорій А і Б, а також через виробничі приміщення в будівлях підвищених ступенів вогнестійкості.
На видних місцях приміщень (у коридорах та проходах, біля виходів з приміщень на стіні) має знаходитись чіткий, зрозумілий план евакуації.
Евакуаційні виходи повинні бути: з приміщень, розташованих у підвальних і цокольних поверхах, через сходову площадку за умови відсутності на шляху евакуації складів горючих матеріалів; з приміщень першого поверху – безпосередньо через коридор, вестибюль до сходової клітки; з приміщень будь-якого поверху, крім першого, – до коридору, що веде до сходової клітки.
Для забезпечення ефективної евакуації людей при пожежі необхідно своєчасно проводити інструктажі й мати інструкції щодо дій у разі евакуації, проводити тренування з евакуації людей з будинку і приміщень не рідше двох разів на рік.
За нормами, необхідний час евакуації з будинку складає: для категорій пожежонебезпечності виробництва А, Б, Е – 0,5-1,75 хв.; категорії В – 1,75-3 хв.; категорії Г і Д – не нормується.
Пожежна сигналізація і зв'язок.
Для зв’язку при пожежі використовують телефон, радіо, радіотелефон, установки автоматичного і напівавтоматичного зв’язку. Для попередження людей в приміщеннях може використовуватися спеціальна система зв’язку, внутрішня радіотрансляційна мережа, а також звукові сигнали оповіщення.
Автоматична система сигналізації. Основними складовими систем автоматичної сигналізації є: датчики, що монтуються в будинках або на території об’єктів і служать для подачі сигналу при пожежі; приймальні апарати (станції), що забезпечують прийом сигналів від датчиків; лінії комунікацій, що з’єднують датчики з приймальними апаратами; джерела електропостачання.
За принципом дії датчики поділяються на теплові, димові, світлові, комбіновані.
Теплові датчики - реагують на підвищення температури довкілля та поділяються на максимальні, що спрацьовують при підвищенні температури до встановленого критичного значення; диференційні, що спрацьовують при підвищенні температури довкілля з певною швидкістю; максимально-диференційні.
Димові датчики - поділяються на іонізаційні і фотоелектричні. Димові датчики не можна встановлювати в приміщеннях з температурою повітря нижче - 30 0С і вище 60 0С, відносною вологістю вище 80%, а також в дуже запилених приміщеннях і місцях, де можуть бути пари кислот.
Світлові датчики - реагують на ультрафіолетове чи інфрачервоне випромінювання.
Комбіновані датчики - завновані на принципах спрацьовування теплових і димових датчиків.
Сигнали від датчиків надходять до:
- прийомних станцій пожежної сигналізації;
- автоматичних засобів пожежогасіння.