
- •1. Охорона праці як невід'ємна складова соціальної відповідальності.
- •2. Законодавча база Євросоюзу з питань охорони праці.
- •Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
- •Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.
- •Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці.
- •Політика в галузі охорони праці.
- •7. Облік і аналіз показників охорони праці.
- •8. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
- •9. Загальні положення та визначення нещасних випадків
- •10. Дослідження та профілактика виробничого травматизму
- •11. Основні технічні та організаційні заходи профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.
- •12. Аналіз умов праці в галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
- •13. Вимоги до санітарного контролю стану повітря робочої зони.
- •Особливості заходів електробезпеки на підприємствах галузі.
- •15. Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.
- •16. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі
- •17. Важкість праці: динамічні, статичні навантаження.
- •18. Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці.
- •Методи аналізу виробничого травматизму
- •Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві
- •21. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •Пожежна сигналізація і зв'язок.
- •23. Основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
- •Державний нагляд за охороною праці.
- •Завдання страхування від нещасного випадку.
18. Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони праці.
Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці організуються в межах загальнодержавної та інших програм з цих питань і проводяться науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими установами та організаціями, вищими навчальними закладами та фахівцями.
Для наукового і науково-технічного вирішення проблем охорони праці в Україні створено мережу базових (головних) організацій та установ — понад 600 з цієї важливої проблеми. Їх діяльність охоплює майже всі нині визначені напрями охорони праці, що потребують розвитку й удосконалення. Такі організації визначено в більшості галузей народного господарства згідно з рішенням міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об’єднань підприємств, створених за галузевим принципом. Це — провідні науково-дослідні, проектно-конструкторські й інші організації, які спеціалізуються з питань безпеки, гігієни та виробничого середовища.
Для наукового забезпечення охорони праці створено Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який разом з інститутами Академії наук України та іншими науково-дослідними і проектно-конструкторськими установами, навчальними закладами здійснює фундаментальні і прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці, ідентифікації професійної небезпечності.
На Національний науково-дослідний інститут охорони праці покладено виконання функції головної організації в Україні, яка координує роботу в даному напрямку, надає методичну допомогу фахівцям, організує підвищення їх кваліфікації, а також безпосередньо опрацьовує проект міжгалузевих і окремих галузевих нормативних актів про охорону праці.
Під час аналізу стану охорони праці вивчається ефективність функціонування існуючої системи управління охороною праці. При цьому визначається:
— наявність чинних законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці;
— наявність небезпек і ризиків, що загрожують здоров'ю працівників;
— виконання заходів, зазначених в актах про нещасні випадки, профзахворювання, аварії і пожежі, приписів органів нагляду, комплексних планів та інших документів.
Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності.
Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.
До організаційних причин травматизму відносяться:
― незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;
― недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;
― неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;
― відсутність у посадових інструкціях функціональних обов'язків з питань охорони праці;
― порушення режиму праці та відпочинку;
― невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;
― виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;
― залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);
― порушення технологічного процесу;
― порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;
― порушення трудової і виробничої дисципліни;
― незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності);
― невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
До технічних причин травматизму належать:
― конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;
― конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;
― неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;
― неякісне виконання будівельних робіт;
― недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;
― незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;
― незадовільний стан виробничого середовища.
До психофізіологічних причин травматизму відносяться:
― алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння;
― низька нервово-психічна стійкість;
― незадовільні фізичні дані або стан здоров'я;
― незадовільний «психологічний» клімат у колективі;
― інші причини.
Дослідження свідчать, що технічні причини складають приблизно 50 % від усіх нещасних випадків, організаційні − близько 25 % і психофізіологічні − приблизно 10−12 %.
Аналіз фактів травматизму підтверджує вирішальну роль людини у створенні передумов формування травмонебезпечних ситуацій. Значна кількість їх відбувається через суб'єктивні причини, пов'язані з особистістю людини, її поведінкою. Врахування індивідуально-особистісних характеристик має велике значення у створенні безпечних умов праці. Звичайно, людина, яка прийшла на роботу в хворобливому стані, наражається на небезпеку значно більше, ніж здорова. З робітниками, що регулярно вживають алкогольні напої, нещасні випадки трапляються в 0,35 раза частіше, а ушкодження внаслідок травм у них тяжчі, ніж в осіб, котрі не вживають алкоголю.
Крім того, людина може робити помилкові дії через стомлення, викликане великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перевантаженням, перевантаженням аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травми може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних та психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем керування ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні й антропометричні особливості та можливості людини.