Види моніторингу

Екологічний моніторинг виник на стику екології, біології, географії, геофізики, геології, комп'ютерних наук. Відповідно моніторингу притаманні методи дослідження цих областей знання, включаючи авіаційні і космічні. На даний момент існують наступні основні види моніторингу:

• біологічний;

• біоекологічний (санітарно-гігієнічний);

• геоекологічний (природно-господарський);

• біосферний (глобальний);

• геофізичний;

• кліматичний;

• здоров'я населення й ін.

У залежності від призначення по спеціальних програмах здійснюються загальний, кризовий і фоновий екологічний моніторинги навколишнього середовища.

Загальний екомоніторинг навколишнього середовища – це оптимальні по кількості і розміщенню райони, параметри і періодичність спостережень за навколишнім середовищем, які дають можливість на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього середовища підтримувати прийняття відповідних рішень на всіх рівнях відомчої і загальнодержавної екологічної діяльності.

Кризовий екомоніторинг навколишнього середовища – це інтенсивні спостереження за природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій і небезпечних природних явищ. Його ціль - забезпечення своєчасного реагування на кризові і надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень щодо їхньої ліквідації, створення нормальних умов для життєдіяльності населення і ведення господарства.

Фоновий екомоніторинг навколишнього середовища – це багаторічні комплексні дослідження спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон з метою оцінки і прогнозування зміни стану екосистем, вилучених від об'єктів промислової і господарської діяльності, чи одержання інформації для визначення середньостатистичного (фонового) рівня забруднення навколишнього середовища в антропогенних умовах.

В Україні моніторинг природного середовища здійснюється багатьма відомствами, у рамках діяльності яких поставлені відповідні задачі. Так, наприклад, у системі моніторингу, здійснюваного в Україні, розрізняють три рівні екологічного моніторингу навколишньої природного середовища – локальний, регіональний і глобальний. Ціль, методичні підходи і практика моніторингу на різних рівнях відрізняються.

Задачею моніторингу на локальному рівні є визначення параметрів моделей «поле викидів — поле концентрацій». Об'єктом впливу на локальному рівні є людина.

На регіональному рівні підхід до моніторингу заснований на тім, що забруднюючі речовини, потрапивши в круговорот речовин у біосфері, змінюють стан абіотичної складової і, як наслідок, викликають зміни в біоті.

Державна система екологічного моніторингу проводить наступні види робіт: режимні спостереження, оперативні роботи, спеціальні роботи. Режимні роботи проводяться систематично по щорічних програмах, на спеціально організованих пунктах спостережень. Необхідність виконання оперативних робіт залежить від випадків аварійного забруднення природного середовища чи стихійних лих; ці роботи виконуються при надзвичайних ситуаціях. Спеціальні роботи, наприклад, моніторинг пестицидного забруднення, виконуються в зв'язку зі збільшенням значимості різних антропогенних факторів у розвитку змін у природних екосистемах.