3. Схеми установок заготівель

При установці деталі на два пальці (рис. 16) один із них, як правило, повинен мати зрізану поверхню (див. рис. 12, в і е). При цьому полегшується надягання деталей у результаті додаткового зазору, що компенсує погрішність відстані L між базовими отворами деталі й настановних пальців пристосування.

Якщо в якості однієї з баз служить поверхня, що підлягає обробці на даній операції, і при цьому необхідно забезпечувати знімання симетричного припуску, то використаються схеми установки, показані на рис. 17. Пружинні пальці, що центрують, 1 (рис.17, а) опускаються борштангами 2, використають у пристосуванні для розточування головок шатуна 3; скалку, що вирівнює, 4 (рис. 17, б) застосовують у пристосуванні для розточування отворів у бобишках поршня 5. Після вирівнювання й закріплення поршня силою Q качалку видаляють і отвір розточують (нижня проекція).

Крім установки заготівель із повним притисненням їхніх базових поверхонь до опор приладу застосовують установку по що охоплюють або о базовим поверхням. При цьому заготівлю надягають на установочний елемент або вставляють у нього з деяким гарантованим зазором. Приклад установки по зовнішньому контуру прямокутної заготівлі 1 показаний на рис. 18,а. Заготівля позбавлена всіх ступенів волі, не вважаючи малих зрушень у межах зазорів ∆ для входження в контурну порожнину пристосування 2. Установка вала в центрах на конічні поверхні центрових гнізд являє приклад залишення одного ступеня волі – можливості установки вала в будь-якім місці по куту його повороту. На рис. 18,б показана схема комбінованої установки. Заготівлю а насаджують базовим отвором із зазором на твердий палець б і щільно притискають торцем до його борта. Для позбавлення заготівлі всіх ступенів волі застосовують і інші комбіновані способи, наприклад установку на два отвори з паралельними осями й перпендикулярну їм плоскості.

Для схем установки поверхів, що охоплюють або охоплюючим поверхням із повною орієнтацією заготівлі в просторі також застосовується правило шести крапок. Для схеми установки, показаної на рис. 18,б ці крапки визначаються в такий спосіб.

У цьому прикладі правило шести крапок розглядається формально, шляхом виділення на суцільних настановних елементах умовних крапкових опор.

Поверхня базового отвору може бути представлена чотирма крапками, дві з яких (1 і 2) лежать на лівої верхньої утворюючої, а дві (3 і 4) – на правій. Крапка 7 (палець має вирізи, що зменшують поверхню сполучення) не є настановною, вона обмежує переміщення заготівлі межами посадкового зазору. Крапка 5 орієнтує заготівлю в осьовому напрямку, а крапка 6 (кінець важеля) визначає її кутове положення. Правило шести крапок наочно простежується при використанні опор з обмеженою поверхнею контакту.

Для усунення впливу зазору на положення заготівлі в пристосуванні застосовують розтискні або самоцентруючі настановні (установочно-затискні) пристрою. До них ставляться патрони, що само центрують, цанги, розтискні оправлення, гідропластикові втулки, центри й ін.

З огляду на розглянуті загальні принципи установки заготівель, до настановних елементів можна висунути наступні вимоги. Число й розташування елементів повинне забезпечити орієнтацію заготівлі відповідно до прийнятого в технологічному процесі схемі базування й достатню її стійкість у пристосуванні. При використанні необхідних баз із параметром шорсткості поверхні Rа > 20 мкм настановні елементи варто виконувати з обмеженою опорною поверхнею для зменшення впливу нерівностей цих баз на стійкість заготівлі. Настановні елементи не повинні псувати базові поверхні, особливо ті, які не піддаються повторній обробці. Установочні елементи повинні бути твердими.

Лекція до теми № 2. Затискні, зворотні, ділильні пристрої