2. Основні елементи контрольних пристроїв. Схеми контролю

Контрольні пристрої складаються з установочних, затискних, вимірювальних і допоміжних елементів, змонтованих у корпусі пристрою. На настановні елементи (опори) ставлять перевіряє деталь, що, заготівлю (вузол) своїми вимірювальними базами в процесі контролю. Для установки на базові площини застосовують постійні опори зі сферичними й плоскими головками, опорні пластини, а також спеціальні деталі (сектори, кільця) залежно від конфігурації бази в плані. Опори зі сферичними головками застосовують для установки деталей на неопрацьовані бази; для установки на оброблені бази використають опори із гладкої й досить розвитий поверхнею. Для підвищення зносостійкості опори рекомендуються термічно обробляти до твердості HRC 55-60.

Схеми контролю, які виконуються при збиранні зазначені на рисунку 56.

Для установки на зовнішні циліндричні поверхні використають призми. Оскільки контакт деталі із призмою відбувається по вузьких площадках (теоретично - лініям), спостерігається порівняно швидка зношування опорних площин і втрата точності контрольного пристрою. Для усунення цього застосовують призми з роликами (рис.57,а) або переставними валиками (рис.57,б). На робочі поверхні призм для підвищення їхньої зносостійкості напаюють також пластинки із твердого сплаву. Кут призми й положення вимірювального елемента впливає на точність вимірюваного діаметрального розміру.

Часто застосовують комбіновані затискні пристрої, що забезпечують одночасний і рівномірний притиск контрольованих деталей до декількох елементів пристрою. Місце додатка сили закріплення вибирають так, щоб виключити неприпустимі деформації деталей і елементів контрольного пристрою. Вплив затискного пристрою на показання вимірювального приладу не повинне перевищувати 5% величини контрольованого параметра деталі. При стабільній величині сили закріплення ця погрішність виміру виходить постійної, і її можна врахувати в процесі настроювання вимірювального пристрою по еталонній деталі.

Вимірювальні пристрої контрольних пристроїв діляться на граничні (безшкальні) і відлікові (шкальні). Особливу групу становлять пристрої, що працюють за принципом нормальних калібрів.

Граничні пристрої не дають чисельного значення вимірюваних величин, а всі перевіряти вироби, що, ділять на три категорії: придатні, шлюб по переходу за нижню границю допуску й шлюб по переходу за верхню границю допуску. Іноді придатні вироби розбивають на кілька розмірних груп для селективної зборки.

Як найпростіші пристрої застосовують убудовані в контрольні пристрої жорстко закріплені або висувні граничні елементи (скоби, пробки, щупи). Приклади таких пристроїв для контролю розмірів H1, H2 і H3 деталі показані на рис. 60. При наявності жорстко встановлених скоб перевіряє деталь, що, послідовно пересувається по плиті пристрою до окремих вимірників. Якщо деталь у процесі перевірки повинна залишатися нерухомої, то застосовують висувні граничні елементи (рис.58,а). Ці пристрої використають при порівняно грубих допусках на перевіряємий розмір – для твердих елементів не вище 8-9-го квалітетів, а для висувних – не вище 11-го. Для контролю розмірів заготівель із допусками більше 0,5 мм іноді застосовують стрижневі глибиноміри (рис.58,б) . Придатність виробу відповідає положенню верхнього торця стрижня між сходами в и г.

Широке поширення одержали електроконтактні датчики; їх застосовують у контрольних пристроях і контрольно-сортувальних автоматах. Схема контрольного пристрою з електроконтактним датчиком для одномірного контрольного пристосування приведена на рис.59. Якщо перевіряємий розмір, що, перебуває в полі допуску, то лампи не загоряються. Якщо розмір Д менше мінімально припустимого, замикаються нижні контакти й загоряється лампа 1. При великому максимально припустимому розмірі загоряється лампа 2. Лампа 3 загоряється при розмиканні обох контактів, тобто коли деталі придатні. Опір цієї місткової схеми підібрані так, що при замиканні одного з контактів лампа гасне. Таким чином, на всіх стадіях роботи пристрою горить одна із трьох ламп. Несправності схеми й перегоряння ламп виявляється по відсутності світла. Електроконтактні датчики зручно для багатомірних контрольних пристроїв світлофорного типу. Вони забезпечують значне підвищення продуктивності й полегшують працю контролерів. Технічні вимоги на датчики регламентовані ГОСТ 3899-68.

Застосовують також багатоконтактні датчики для сортування деталей на розмірні групи. Електроконтактні датчики випускають 2-х типів: граничні й амплітудні. Перші застосовують для контролю розмірів, другі для контролю форми й розташування поверхонь деталі.

Найпростіша схема пристрою - схема із твердими граничними елементами для перевірки висоти уступів (розміри Н1 і Н2) східчасті деталі, що у процесі контролю пересувають по плиті вручну рис. 60. Контроль роблять від нижньої базової площини. Схема пристрою з висувними граничними елементами, на цьому пристрої перевіряють розміри Н1, Н2, Н3.

Схема індикаторного пристрою для перевірки співвісності 2-х отворів дана на рис.61. Контрольовану деталь надягають на консольний пустотілий палець і в процесі перевірки провертають рукою на один оберт. На його шкалі відзначається подвоєна величина ексцентриситету.

Як пристрої, що працюють за принципом нормальних калібрів, у контрольних пристроях використають контурні, плоскі або об'ємні шаблони. Оцінка відповідності деталей, що перевіряють, виробляється за допомогою щупів або просвітів. Часто в пристроях цього типу перевіряють координацію контуру базовим отвором. Це здійснюють за допомогою контрольних качалок (пробок). Деталь бракують, якщо не вдається неї встановити в пристрої й увести пробки, а також, якщо її установка виробляється з більшим зазором.