1. Призначення та вимоги до знімачів

Знімачі – це пристрої, які забезпечують розбирання вузлів, що здійснені з натягом. В процесі ремонту рухомого складу потрібно виконувати операції не тільки по розбиранню але й по складанню. Тому слід відзначити, що ці пристрої з невеликими конструктивними змінами часто застосовуються також і для запресовування деталей.

Основні вимоги, які необхідно дотримувати при конструюванні знімачів, що випливають:

а) знімач повинен мати, можливо, менші габарити й вагу;

б) повинен бути зручним у користуванні з надійними захватами, не ушкоджувати деталей вузла, що демонтується;

в) витрати часу на установку знімача й розпресування повинні бути мінімальними.

2. Класифікація знімачів, їх будова, принцип дії та застосування

Знімачі можуть бути спеціальними, тобто призначеними для розбирання або демонтажу певного вузла, і універсальними, застосовуваними на ряді вузлів.

По способу створення осьового зусилля, необхідного для знімання деталі, знімачі можуть бути механічні, гідравлічні й пневматичні. Через конструктивну складність і громіздкість знімачів останніх двох типів найчастіше застосовуються механічні знімачі.

Розрізняють чотири типи механічних знімачів:

1. Важільні;

2. Рейкові;

3. Гвинтові

4. Ексцентрикові.

Важільні знімачі засновані на роботі важелів першого або другого роду, що дозволяють при відповідному відношенні плечей збільшувати силу тяги в 4-5 разів.

Рейкові знімачі мають розпресовочні устрої, аналогічний механізму рейкового преса; забезпечують збільшення зусилля, що прикладає до рукоятки, в 8-10 разів.

Важільні й рейкові знімачі в зв'язку з малою їхньою ефективністю не одержали широкого поширення. Їх доцільно застосовувати при малих зусиллях розпресування й потрібних значних переміщеннях.

Гвинтові знімачі мають широке поширення. Основною деталлю гвинтового знімача є силовий гвинт 1 (рис. 44,а), укручений у траверсу 2 яка тим або іншому способу пов'язана з однієї з деталей вузла, що демонтується. При укручуванні гвинт 1 упирається в торець іншої деталі й переміщає траверсу знімача, стягаючи цим одну деталь з іншої.

По способу закріплення на деталі, яка демонтується, знімачі можуть бути розділені на наступні основні типи:

1. знімачі, що закріплюють на шпильках або болтах деталі або вузла, що знімаються;

2. знімачі, що нагвинчують (або що вгвинчують) на різь деталі, що знімається;

3. знімачі із фрикційним затисненням деталі, що захоплюють деталь за зовнішню або внутрішню циліндричну поверхню й стягуючі її за рахунок сили тертя між нею й знімачем;

4. знімачі з іншими способами захвата деталі або упором у неї.

Знімачі першого типу застосовуються в тих випадках, коли на деталях є різь (іноді спеціально передбачена для їхнього зняття), як, наприклад, на маховиках, зубчастих колесах і т.п.

Знімачі третього типу, у свою чергу, можуть бути розділені на дві групи:

а) знімачі, що мають у своїй нижній частині розрізне кільце з невеликим зазором, яке надівається на деталь, що знімається, а після чого стискується болтом (рис. 45,а);

б) знімачі, що мають розрізну пружну деталь (цангу) - рис. 45,б. Він складається зі штанги-гвинта 1 з воротком 2 і наконечником 3, гайки 4, опорної планки 5, корпуса 6 і розрізного стакану 7. Для випресовки сідла пристрій вводять усередину циліндра так, щоб розрізний стакан 7 увійшов в отвір сідла, а планка 5 лягла на торець гільзи циліндра або на фланець блоку. Наступним обертанням штанги 1 досягається переміщення нагору корпуса 6, що, у свою чергу, викликає розтиснення стакану 7 і захват сідла за його внутрішню циліндричну поверхню. Випресовка сідла виконується обертанням гайки 4.

Знімачі четвертого типу - упорні - самі поширені. Захват деталі може здійснюватися корпусом знімача або лапками (рис. 44,а).

Найчастіше захват деталі виробляється двома (іноді трьома або більше) лапками або тягами.

Іноді лапки кріпляться на корпусі знімача жорстко - шляхом зварювання, заклепками або туго посадженими осями; такі знімачі називаються знімачами з постійним розташуванням. Найчастіше лапки з'єднуються з корпусом шарнірно і вони можуть відхилятися на деякий кут; це - розсувні знімачі.

При конструюванні лапчастих знімачів необхідно враховувати наступну обставину. У зв'язку з реакціями, що виникають від дії сили Р (рис. 47,а), створюються моменти М, що розсовують лапки й сприяють зрив знімача з вузла. Вплив цих моментів можна усунути, змінивши конфігурацію лапок, для того щоб момент, створюваний силами Р, був більше моменту, що розводить лапи. Конструкція такого знімача наведена на рис.23,а.

Лапки знімача шарнірно з'єднані із планкою 2, а тягами 3 – із траверсою 4. Планка 2 і траверси 4 мають відповідно праву й ліву нарізку, у яку вкручена втулка 6. При обертанні цієї втулки воротком 5, планка й траверса зближаються або розходяться, викликаючи переміщення кінців лапок 1. Для створення зусилля випресовки служить силовий гвинт 7. Для збереження положення лапок на вузлі, у деяких конструкціях знімачів передбачаються кільця або хомутики, що охоплюють лапки. Одна з конструкцій знімачів такого типу, наведеного на рис. 23,б, призначена для зняття малої обойми конічного роликопідшипника. Тут для надійності кільце, що охоплює, 1 утримується підтискною гайкою 2. Часто не потрібно додаткових пристроїв для втримання кільця. Звичайно буває досить передбачити відповідний самогальмуючий кут заклинювання , як це зроблено в знімачі на рис. 23,в.