Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій ОК 2013 Тюлин.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
329.88 Кб
Скачать

1.Схема електромеханічного привода. Принцип дії. Застосування.

Привод являє собою електромоторний пристрій з муфтою тарування крутного моменту. Ці приводи використають у пристосуваннях верстатів токарно-револьверної групи, агрегатних верстатів, як приводи гвинтових затискачів пристроїв-супутників, автоматичних ліній. Схема такого привода наведена рис. 39. Від електромотора 1 через редуктор 2, кулачкову муфту 3 обертання передається на гвинт 6, що переміщається гайку 7 з тягою затискного механізму 8. При досягненні на заготівлях необхідної сили затискача права половина муфти 3 зупиняється й віджимається вправо, стискаючи пружину 4. кінцевий вимикач відключає двигун. Величину вихідної сили на тязі 8 можна регулювати, змінюючи попереднє затягування пружини гайкою 5.

Відкріплення заготівлі здійснюється при реверсуванні електромотора.

2.Електромагнітні затискні пристрої. Будова. Конструктивні рішення. Застосування наставок для електромагнітних плит

Електромагнітні затискні пристрої виконують переважно у вигляді плит і планшайб для закріплення сталевих і чавунних заготівель із плоскою базою. На рис. 42,а показана схема плити, у корпусі 1 якої укладені електромагніти 6. Заготівлю 5 установлюють на кришку 2. У кришці виконані полюси 3, оточені ізоляцією 4 з немагнітного матеріалу (латунь, нержавіюча сталь, епоксипласт). Товщина ізоляції звичайно не перевищує 5мм. Магнітний потік замикається через заготівлю, проходячи через корпус і кришку плити. Утримуюча сила виникає в місцях контакту заготівлі з полюсами й кришкою плити. На рис. 42,б показана інша схема. Тут утримуюча сила виникає тільки в місцях контакту заготівлі з полюсами плити.

Сердечники електромагнітів і полюса кришки виготовляють зі сталі 10, а інші деталі плит – зі сталей 10 і 15 або із чавуну СЧ 12. Робоча поверхня плити або планшайби шліфується до мкм; відхилення поверхні від прямолінійності не повинна перевищувати 0,02мм на довжині 300мм. Живлення електромагнітних плит виробляється постійним струмом (номінальна напруга 24, 48, 110 і 220 В) від мотор-генераторів, мідно-закисних(корпусних) або селенових випрямлячів.

При конструюванні електромагнітних плит (планшайб) спеціального призначення вихідними даними є розміри й конфігурація заготівлі в плані, її товщина, матеріал заготівлі й сила Q, що втримує заготівлю від зсуву під впливом сил різання. Якщо висота заготівлі порівнянна з розмірами її опорної поверхні, то в процесі обробки виникає перекидаючий момент від сил різання, що прагнуть відірвати заготівлю від полюсів плити. При обробці порівняно тонких заготівель сили різання прагнуть повернути заготівлю в площині плити щодо деякого полюса, положення якого безупинно змінюється. В окремому випадку відбувається зрушення заготівлі в напрямку дії тангенціальної складової сили різання. Електромагнітний привод володіє рядом переваг, що сприяють його застосуванню у верстатних пристосуваннях, до них ставляться: рівномірний розподіл сили ваги по всій опорній поверхні заготівлі, що різко знижує поверхня закріплення; висока твердість пристосування; вільний доступ до оброблюваного поверхням заготівлі; зручність керування приводом.

Деталі, оброблені на електромагнітних плитах(патронах), здобувають залишкові магнітні властивості. При їхній роботі в зібраному вузлі вони можуть притягати продукти зношування сталевих і чавунних деталей, викликаючи прискорене зношування механізмів. Розмагнічування деталей у змінному магнітному полі, щільність якого поступово зменшується від максимуму до нуля. Деталі пропускають через соленоїд, що живляться змінним струмом (50Гц), або кладуть на стіл спеціального пристрою, де вони виконують роль замикаючого якоря електромагніта. Припустимий ступінь намагніченості для більшості деталей 2-3 Гц, для деталей підшипників кочення не більше 1 Гц.

Технологічні можливості застосування електромагнітних плит, особливо в умовах дрібносерійного виробництва й групової обробки, розширюються при установці на їхній поверхні швидкозмінних наставок. На рис. 40,а показана наставка у вигляді паралелепіпеда для закріплення заготівлі-косинця. Вона складається з ряду подовжувачів полюсів 1 (матеріал - м'яка маловуглецева сталь), розділених магнітно-ізолюючими прошарками 2 і скріплених у загальний блок мідними (латунними) закріпленнями 3. Ці наставки притягають заготівлю як верхньої, так і бічними площинами. На рис. 40,б показане закріплення заготівлі зі смугового матеріалу у вертикальній площині наставки для обробки верхньої (вузької) грані заготівлі. Верхня або бічна поверхня наставок може бути оброблена відповідно конфігурації поверхні бази заготівлі. На рис. 40,в представлена схема закріплення в такій наставці заготівлі у вигляді клина. Для фасонних деталей застосовують спеціальні наставки.

Кожна наставка, що являє собою подовжувач магнітопроводу, створює додатковий опір проходженню магнітного потоку, тому утримуюча сила наставки менше, ніж плити, на яку вона ставиться. Поверхні наставок ретельно обробляють для зменшення опору проходженню магнітного потоку.