- •5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»
- •Змістовий модуль 1. Призначення та класифікація пристроїв
- •1.Поняття «пристрій». Завдання, які вирішуються застосуванням
- •2. Класифікація пристроїв та приклади їх застосування
- •3.Класифікація верстатних пристроїв
- •Змістовий модуль 2. Основні вузли і деталі пристроїв
- •1. Призначення установочних пристроїв. Вимоги до них
- •2. Класифікація установочних устроїв. Приклади застосування
- •3. Схеми установок заготівель
- •Призначення, вимоги до затискних пристроїв
- •Класифікація, будова, переваги й недоліки затискних устроїв
- •Зворотні і ділильні пристрої
- •1.Призначення, види та застосування деталей для напрямку
- •Змістовний модуль 3. Механізовані приводи пристроїв
- •1. Переваги й недоліки пневмоприводів. Загальна будова пневмоприводу
- •2. Типи пневмодвигунів. Конструктивні рішення.
- •3. Розрахунок величини зусилля на штоку поршневого пневматичного двигуна
- •4. Розрахунок величини зусилля на штоку пневматичного діафрагменного двигуна. Порівняльна оцінка пневмодвигунів
- •1. Переваги й недоліки гідроприводів. Будова. Конструктивні рішення.
- •Вихідні дані для розрахунку гідравлічних затискних пристроїв
- •Пневмогідравлічний привод. Особливість конструкції
- •Вихідні дані для розрахунку пневмогідравлічних пристроїв
- •Пневмогідравлічні підсилювачі поліпшеної конструкції
- •1.Схема електромеханічного привода. Принцип дії. Застосування.
- •2.Електромагнітні затискні пристрої. Будова. Конструктивні рішення. Застосування наставок для електромагнітних плит
- •3.Вакуумні приводи пристосувань. Принцип дії. Застосування
- •4.Основні розрахунки електромеханічних, електромагнітних та
- •Змістовний модуль 4. Методика конструювання пристроїв
- •1. Призначення та вимоги до знімачів
- •2. Класифікація знімачів, їх будова, принцип дії та застосування
- •3.Знімачі ексцентрикового типу та зі спеціальними захватами
- •1. Послідовність конструювання розбірне - складальних пристосувань
- •2.Особливості етапів конструювання розбірного пристрою, їх характеристика
- •1) Вибір базових поверхонь для установки пристрою
- •2) Визначення орієнтовних зусиль, виникаючих при розбиранні вузла
- •3) Розробка принципової (кінематичної) схеми пристрою
- •5.2) Визначення розмірів змінної гайки
- •1. Вихідні дані для конструювання
- •Типові схеми компонування верстатних пристроїв
- •Послідовність конструювання верстатних пристроїв
- •1) Вибір базових поверхонь для закріплювання пристрою на верстаті і закріплюванню деталі, що обробляється, в пристрої
- •2) Визначення сили затиску для закріплювання деталі, що обробляється
- •1. Призначення й типи контрольних пристроїв
- •2. Основні елементи контрольних пристроїв. Схеми контролю
- •3.Послідовність конструювання контрольного пристрою
- •Визначення базових поверхонь для установлювання і контролю деталі
- •Розробка кінематичної схеми пристрою
- •Опис пристрою
- •3.1) Призначення пристрою
- •) Будова пристрою у взаємозв'язку його деталей
- •3.3) Робота пристрою
- •Вихідні дані для проектування пристосувань для захвата, переміщення
- •Послідовність етапів конструювання. Їхня стисла характеристика
- •1)Визначення базових поверхонь
- •2) Розробка принципової схеми
- •Опис пристосування
- •Приклад розробки пристрою для захвату і переміщення акумуляторної батареї (акб)
- •Вибір базових поверхонь для захвату акб
- •Розробка принципової схеми пристрою
- •Опис пристрою
- •Призначення пристрою
- •Будова пристрою у взаємозв'язку його деталей
- •Робота пристрою
- •Змістовний модуль 5. Специфіка виготовлення та контролю пристроїв
- •3.Застосування пластмас при виготовленні пристроїв. Особливості складання спеціальних пристроїв
1. Переваги й недоліки гідроприводів. Будова. Конструктивні рішення.
У гідроприводах вихідною енергією є потенційна енергія (енергія тиску) робочих рідин (звичайно масла).
У порівнянні із пневмоприводом гідропривід має наступні переваги.
Різко зменшує габаритні розміри силових агрегатів, а отже, і всього пристосування у зв'язку з тим, що тиск масла в 10-30 разів вище, ніж повітря. При цьому скорочується витрата металу, збільшується твердість пристосування, що дозволяє вести обробку на максимальних режимах різання.
Більші сили зі штока гідроциліндрів можна передавати безпосередньо на заготівлю без застосування затискних механізмів - підсилювачів. При цьому підвищується ККД затиску, спрощується конструкція пристосування.
Здійснення багаторазового затиску без механічних підсилювачів шляхом компонування потрібного числа циліндрів, керованих одним золотником. Як правило, у цьому випадку конструкція пристосування виходить більш компактною й дешевою.
Компактність гідроциліндрів дозволяє створювати зручні приводи для пристосувань серійного виробництва.
Працюють більш плавно й безшумно.
Робоча рідина одночасно виконує й функції змащення, охороняючи частини, що рухаються, від зношування й корозії.
Компактність гідроциліндрів дозволяє розташовувати їх на рухливих частинах (плаваючі циліндри).
Недоліки гідроприводу.
Разом з тим істотними недоліками гідроприводу є його висока первісна вартість (за рахунок складності нагнітальних апаратів, що управляє й контрольно-регулюючої апаратури), а також підвищені вимоги до експлуатації з метою попередження витоку масла. У зв'язку із цим найбільш ефективне застосування гідроприводу в пристосуваннях, призначених для гідрофікованих верстатів, при підключенні його до гідросистеми верстата.
Якщо верстат не гідрофікований, то створення спеціального гідроприводу для пристосування, через його високу вартість, ефективно тільки в умовах масового й крупносерійного виробництва. Прагнення використати достоїнства гідроприводу в пристосуваннях для серійного виробництва призвело до агрегатування гідроприводів, які обслуговують кілька пристосувань, що значно скорочує експлуатаційні витрати, що доводяться на кожне пристосування.
Недоліком також є необхідність мати трубопровід для зливу, що випускає із циліндру масла, а також насос, електродвигун якого навантажений протягом роботи затискного пристрою.
Будова. Конструктивні рішення
Гідравлічні затискні пристрої виконують поршневого типу, вони приводяться в дію від окремого (рідше - групового) насоса. Робочою рідиною служить веретенне масло 2 або 3. Живлення гідросистеми здійснюється: шестерними, лопатевими, плунжерними насосами.
Гідроциліндри виконують одно - і двосторонньої дії. На рис.37,а дана схема гідравлічного затискного пристрою із циліндром 1 двосторонньої дії. Шестеренний насос 2 подає масло через золотник 3 ручного керування 5 в ліву (робочий хід) або праву (зворотний хід) порожнину циліндра. Після закінчення закріплення заготівлі масло скидається через запобіжний клапан 4, відрегульований на необхідний тиск. Злив масла роблять нижче рівня в резервуарі щоб уникнути його спінювання.
У затискних пристроях однобічної дії зворотний хід поршня здійснюється пружиною. Гідророзподільник ручного або педального керування має два положення, що відповідають затиску й відкріпленню заготівлі. Ущільнення поршнів і штоків гідроциліндрів звичайно досягається застосуванням одного-двох кілець круглого поперечного перерізу з маслостійкой гуми.
У верстатних пристосуваннях широко застосовують нормалізовані вмонтовані циліндри, що, із внутрішнім діаметром 40, 50, 60, 75 і 100 мм. На корпусі пристосування їх кріплять за допомогою нарізної шийки. Приклади використання цих циліндрів з бічним і верхнім Г-образним відкидним затискачем показані на рис.37, б и в.
При перегріві масла в гідросистемі ростуть витоки й знижуються подачі й тиск, що розвивають насосом. Система повинна мати фільтр масла, засмоктуваного з резервуара. При монтажу трубопроводу варто уникати повітряних мішків.