
- •Тема 5: міжнародні економічні організації – суб’єкти міжнародного права
- •Поняття та правовий статус міжнародної економічної організації
- •Характеристика міжнародних економічних організацій
- •1) Азіатський банк розвитку (АзБр) Asian Development Bank (adb)
- •2) Асоціація держав Південно-Східної Азії (асеан)
- •3) Асоціація регіонального співробітництва країн Південної Азії (арскпа)
- •4) Африканський банк розвитку (АфБр)
- •5) Балтійська асамблея
- •6) Всесвітній поштовий союз (впс)
- •7) Всесвітня метеорологічна організація (вмо)
- •8) Європейська асоціація вільної торгівлі (єавт)
- •9) Європейський банк реконструкції і розвитку (єбрр)
- •10) Європейський інвестиційний банк (єіб)
- •11) Європейський Союз (єс)
- •12) Конференція оон з торгівлі та розвитку (юнктад)
- •13) Латиноамериканська асоціація інтеграції (лаі)
- •14) Латиноамериканська економічна система (лаес)
- •15) Ліга арабських держав (лад)
- •16) Міжамериканська зона вільної торгівлі (мазвт)
- •17) Міжнародна морська організація (iмо)
- •18) Міжнародна організація цивільної авіації (ікао)
- •19) Міжнародне агентство з атомної енергії (магате)
- •20) Міжнародний банк реконструкції і розвитку (мбрр)
- •21) Міжнародний валютний фонд (мвф)
- •22) Міжнародний союз електрозв'язку (мсе)
- •23) Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (мфср)
- •24) Міжнародний центр торгівлі Конференції оон з торгівлі та розвитку і
- •25) Організація американських держав (оад)
- •26) Організація арабських країн експортерів нафти (оапeк)
- •27) Організація африканської єдності (оає)
- •28) Організація економічного співробітництва і розвитку (оеср)
- •29) Організація країн-експортерів нафти (опек)
- •30) Організація Об'єднаних Націй (оон)
- •31) Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (юнідо)
- •32) Організація центральноамериканських держав (оцад)
- •33) Паризький клуб (пк)
- •34) Південноамериканський спільний ринок (паср)
- •35) Північна рада (пр)
- •36) Північноамериканський банк розвитку (пабр)
- •37) План Коломбо (пк)
- •38) Продовольча і сільськогосподарська організація (фао)
- •39) Рада Економічної Взаємодопомоги (рев)
- •40) Рада Європи (рє)
- •41) Рада співробітництва арабських держав Персидської затоки (рсадпз)
- •42) Світова Організація Торгівлі (сот)
- •43) Співдружність Незалежних Держав (снд)
- •44) Форум "Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво" (атес)
- •45) Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі (нафта)
- •46) Центральноамериканський спільний ринок (цаср)
- •47) Чорноморське економічне співробітництво (чес)
43) Співдружність Незалежних Держав (снд)
Commonwealth of Independent States (СІS)
Це міждержавна організація. Засновниками її були Білорусь, Росія та Україна. В угоді про створення СНД, яку було підписано 8 грудня 1991 р. у Біловезькій пущі, констатувалося, що СРСР за умов глибокої кризи і розпаду припиняє існування. Лідери названих країн — С. Шушкевич, Б. Єльцин і Л. Кравчук — заявили про намір розвивати співробітництво в політичній, економічній і гуманітарній сферах.
До угоди 21 грудня 1991 р. приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. Того ж дня всі зазначені країни підписали в Алма-Аті Декларацію про цілі та принципи СНД. Статут СНД було прийнято в Мінську 22 січня 1993р. Він передбачає сфери спільної діяльності держав, у тому числі співробітництво у сформуванні загального економічного простору, розвитку систем транспорту і зв'язку.
Поряд з дійсними членами до СНД можуть входити й асоційовані. Вони беруть участь в окремих видах діяльності. Деякі держави представлені на засіданнях глав країн СНД як спостерігачі.
Україна формально не є стороною Статуту СНД, оскільки Угоду про створення СНД не ратифікувала.
Керівними органами СНД є Рада глав держав, Рада глав урядів, Рада міністрів закордонних справ, Міждержавна економічна рада, Міжпарламентська асамблея (штаб-квартира якої розташована в Санкт-Петербурзі). Постійно діючий орган СНД — Координаційно-консультативний комітет (виконавчий секретаріат), розташований у Мінську. Це означає, що білоруська столиця є водночас і столицею СНД.
До інших консультативних і координаційних органів належать Економічний суд СНД, Міждержавна рада з космосу, Консультативна рада з праці, міграції та соціальному захисту населення, Рада з культурного співробітництва, Рада керівників державних інформаційних агентств, Міждержавна рада з питань охорони промислової власності, Правова консультативна рада, Статистичний комітет, Міждержавна комісія з воєнно-економічного співробітництва.
У межах СНД створюються і звужені союзи. 2 квітня 1996 р. Росія і Білорусь уклали Угоду про створення Співтовариства Суверенних Республік; Росія, Білорусь, Казахстан і Киргизстан утворили Митний союз.
Співдружність є класичним прикладом конфедерації, яка, з історичної точки зору, не є тривалим явищем. Вона (або окремі її складові) перетворюється на федерацію або ж зникає з історичної арени.
44) Форум "Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво" (атес)
Asia and Pasific Ocean Economic Cooperation Forum (АРОЕСF)
Цей міжурядовий форум створений у листопаді 1989 р. У його діяльності брали участь Австралія, Бруней, Гонконг (Сянган), Індонезія, Канада, КНР, Республіка Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія. З 1998 р. у роботі АТЕС беруть участь Росія, В'єтнам і Перу.
Форум має консультативний статус. У його межах розробляються регіональні правила здійснення торговельної та інвестиційної діяльності, а також інших видів економічного та технічного співробітництва. Форум, зокрема, має Комітет з торгівлі та інвестицій і Економічний комітет. Діють робочі групи, що займаються питаннями сприяння розвитку торгівлі, промислової науки та технологій, телекомунікації, транспорту, людських ресурсів, енергетичного співробітництва, рибальства, туризму, сфери послуг, збереження морських ресурсів, а також питаннями продовольства, інфраструктури.
Секретаріат АТЕС розташований Сінгапурі. Щорічно, починаючи з 1993 р., скликаються неформальні зустрічі глав держав та урядів учасників Форуму. Паралельно із зустрічами у верхах відбуваються щорічні наради міністрів, до компетенції яких входить також вирішення питання зовнішньої політики та економіки.
На другій зустрічі у верхах, що відбулася 1994 р. в Індонезії, було прийнято Декларацію про спільну рішучість економічних лідерів АТЕС. Декларація поставила за мету сформувати до 2020 р. систему вільної і відкритої торгівлі та інвестицій у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Під час третьої зустрічі у верхах, яка відбулася 1995 р. у м. Осака (Японія), було прийнято програму дій щодо реалізації проголошених цілей. Учасники Форуму прийняли зобов'язання про підготовку індивідуальних планів дій щодо лібералізації торговельного та інвестиційного режимів, а також розвитку економічного і технічного співробітництва.
Четверта зустріч у верхах відбулася в листопаді 1996 р. у Манілі — столиці Філіппін. Було прийнято Манільський план дій АТЕС, основою якого стали індивідуальні плани діяльності учасників Форуму щодо лібералізації торгівлі та інвестицій.
Була прийнята також Деклараціє АТЕС про створення рамкових умов для економічного і технічного співробітництва та розвитку. У 1996 р. було задоволене клопотання Росії стосовно підключення до діяльності робочих груп.
На п'ятій зустрічі у верхах у листопаді 1997 р., що відбулась у Ванкувері (Канада), було прийнято критерії участі держав у АТЕС, і до складу Форуму ввійшли три нових члени — Росія, Перу, В'єтнам. Приймання інших країн було призупинено на найближчі 10 років. Чергова декларація підтвердила намір про посилення економічного і науково—технічного співробітництва та висловила занепокоєність загостренням фінансової кризи у Східній Азії. Під час Форуму міністри визначили 15 секторів "прискореної добровільної лібералізації", у яких торговельні обмеження мають бути усунуті ще до 2010р. У дев'яти секторах конкретні заходи розпочалися у 1999 р. Шоста зустріч у верхах у листопаді 1998 р., яка відбулась у столиці Малайзії м. Куала-Лумпур, була присвячена спільному пошуку шляхів подолання фінансової кризи і забезпеченню економічної стабільності регіону та створенню сприятливих умов для торгівлі, інвестицій, технічного та економічного співробітництва, спрямованого до наступного століття. Зокрема, було прийнято План дій щодо підготовки кваліфікованих кадрів з метою посилення процесу керування економікою.