32) Організація центральноамериканських держав (оцад)

Organization of Central American States (ОСАS)

Створена в 1951 р. п'ятьма державами регіону — Гватемалою, Гондурасом, Коста-Рікою, Нікарагуа та Сальвадором — з метою спри­яння політичному, економічному і культурному співробітництву. Згідно зі Статутом до ОЦАД може приєднатись Панама.

Первинно ю метою ОЦАД було створення центральноамерикансь­кого спільного ринку. Цієї мети було досягнуто ще в 1960р., але угруповання продовжувало існувати. Сан-Сальвадорська хартія 1962 р. збагатила торговельні та фіскальні положення першопочаткового договору і передбачила постійне співробітництво в політичній, економічній та оборонній сферах.

Вищим органом ОЦАД є Нарада глав держав-членів. Основним органом вважається Нарада міністрів закордонних справ, а постій­ним — Центральноамериканське бюро. Розташоване ОЦАД у Сан-Сальвадорі — столиці Сальвадору.

33) Паризький клуб (пк)

Paris Club (РС)

Це неформальне об'єднання держав-кредиторів, ядром якого була Група десяти країн, які уклали в 1962 р. у Парижі з Міжнарод­ним валютним фондом Генеральну угоду про позики. До Групи де­сяти входили Бельгія, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, США,

Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія. Наприкінці XX ст. до групи входило вже 19 держав-учасниць.

Паризький клуб розглядає питання, пов'язані з регулюванням і відстроченням платежів за державною заборгованістю країн, що розвиваються. У засіданнях Паризького клубу беруть участь як спо­стерігачі представники Міжнародного валютного фонду, Міжнарод­ного банку реконструкції і розвитку (Світового банку), Організації економічного співробітництва і розвитку, Організації 00Н з промис­лового розвитку.

Проблемами приватної зовнішньої заборгованості країн-боржників (тобто заборгованості, що виникла за кредитами, одержаними не під урядові гарантії) займається Лондонський клуб. Він є об'єд­нанням понад 400 великих комерційних банків-кредиторів. Створився на початку 80-х років з огляду на загострення проблеми міжнародної заборгованості.

34) Південноамериканський спільний ринок (паср)

South American Common Market (МЕCOSUR)

Створений у 1991 р. з метою сформувати в регіоні спільний ри­нок. Державами-учасницями є Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай. Після тривалих переговорів щодо тарифів 17 грудня 1994р. було укладено угоду про створення Спільного ринку, і він офіційно розпочав діяти 1 січня 1995р. Чилі приєдналася до цьо­го ринку в 1996р. на правах асоційованого члена. У 1995 р. цей ринок і ЄС уклали угоду про співробітництво та взяли зобов'язан­ня розпочати переговори про поступове створення зони вільної торгівлі, яка б охоплювала обидва регіональні угруповання.

35) Північна рада (пр)

Tne Northern Council (NC)

Цю консультативну організацію представників парламентів та урядів країн Північної Європи з питань їх співробітництва було ство­рено в 1952р. Тоді до її складу увійшли Данія, Ісландія, Норвегія, Швеція. У 1955 р. до організації приєдналася Фінляндія (застерігши, що не братиме участі в обговоренні воєнно-політичних питань та у визначенні позицій щодо суперечок між великим й державами).

Пленарна асамблея (щорічна сесія) є вищим органом. Поточними справами займаються Президія та комітети. Склад Північної ради обирається парламентами країн-учасниць за пропорційним прин­ципом.