2. Структура стилю

Офіційно-діловий стиль поділяють на два різновиди, два підстилі:

• офіційно-документальний. У ньому можна виділити дипломатичний підстиль (дипломатичні акти) і законодавчий підстиль (мову законів);

• побутово-діловий (адміністративно-канцелярський). У ньому виділяють службову переписку й ділові папери. Схематично це можна представити в такий спосіб:

Законодавчий	Адміністративно-канцелярський	Дипломатичний
закони, укази, статути, постанови	накази, інструкції, розпорядження, довідки, звіти, заяви	міжнародні угоди ‒ конвенції; повідомлення ‒ комюніке; звернення ‒ ноти; протоколи

Мова дипломатії досить своєрідна. У неї своя система термінів, у якої багато загального з іншими термінологіями, але є й особливість – насиченість міжнародними термінами. У середні століття в Західній Європі спільною дипломатичною мовою була латинська, потім французька (XVIII – початок XIX ст.). Тому в мові дипломатії багато термінів французького походження: аташе – посада або ранг дипломатичного працівника; комюніке – офіційне урядове повідомлення з питань зовнішньої політики; дуайен – особа, яка очолює дипломатичний корпус, найстарший за часом вручення вірчих грамот дипломатичний представник вищого рангу.

Мова законів – це офіційна мова, мова державної влади, якою вона говорить із населенням.

Великий французький мислитель Ш. Монтеск'є писав: „Слова законів повинні будити у всіх людей ті самі ідеї, ніколи не треба в законі вживати невизначені поняття, стиль законів повинен відрізнятися точністю й стислістю”.

Мова законів вимагає насамперед точності. Тут неприпустимі будь-які двозначності. При цьому швидкість розуміння не настільки вже важлива, тому що зацікавлена людина прочитає потрібну їй статтю закону й один, і два, і три рази. Головне – точність вираження думки.

Інша важлива риса мови законів – узагальненість вираження. Законодавець прагне до найбільшого узагальнення, уникаючи частковостей і деталей.

Для мови законів характерні також повна відсутність індивідуалізації мови, стандартність викладу. Закон звертається не до окремої, конкретної людини, але до всіх людей або груп людей. Тому мова законів абстрагується від індивідуальних мовних особливостей людей, і тому необхідна відома стереотипність викладу.

Службова переписка, або промислова кореспонденція, належить до побутово-ділового різновиду офіційно-ділового стилю.

Французький фахівець Фонтене зазначає: „Ділові листи призначені не для того, щоб викликати замилування читача; діловий лист повинен його переконати й перемогти”.

У мові службової переписки не забороняється нанизування відмінків, що в інших стилях вважають серйозним стилістичним пороком. Тут же воно сприяє економії мовних засобів, компактності мови. Прочитайте текст, у якому 14 іменників у формі родового відмінка.

Направляється акт перевірки причини протікання підлог душових побутових приміщень заготівельного цеху заводу „Прогрес” для вживання конкретних заходів з ліквідації дефектів і здачі корпусів в експлуатацію.

Текст настільки компактний, що з нього не можна вирвати жоден з іменників у формі родового відмінка.

Коротко і ясно слід писати й ділові папери (заява, автобіографія, розписка, доручення, рахунок, поштовий переказ, довідка, посвідчення, доповідна записка, протокол, резолюція, письмовий звіт про роботу).

Ділові папери складають за певною формою. Стиль виключає, як правило, складні конструкції. Кожну нову думку слід починати з абзацу. Усі слова пишуть повністю, за винятком загальноприйнятих скорочень.

3. Ознаки текстів офіційно-ділового стилю

1.	Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, чіткість у висловленні
2.	Однозначність формулювань
3.	Несуперечлива аргументація викладеного в документі
4.	Відсутність образності, емоційності й індивідуальних авторських рис (хоча службові листи можуть мати окремі індивідуальні авторські риси)
5.	Уживання усталених мовних одиниць ‒ кліше, що забезпечують певну стандартизацію ділових текстів
6.	Повторюваність окремих мовних одиниць
7.	Наявність реквізитів. Обов’язкові реквізити, без яких документ не має юридичної сили, ‒ дата й підпис
8.	Уживання стилістично нейтральної лексики (слів) у прямому значенні. Використання залежно від мети суспільно-політичної, професійно-виробничої, науково-термінологічної лексики
9.	Діловий текст може поділятися на розділи ‒ 1, на параграфи (§) ‒ 1.1., пункти (п.) ‒ 1.1.1., підпункти (пп.) ‒ 1.1.1.1.
10.	Найуживаніші синтаксичні одиниці ‒ прості поширені речення з прямим порядком слів, складнопідрядні з причиново-наслідковими відношеннями частин

Питання для самоконтролю

1. Яку сферу обслуговує офіційно-діловий стиль?

2. Яке основне призначення офіційно-ділового стилю?

3. Коли почалося зародження офіційно-ділового мовлення?

4. Коли почалася історія ділового спілкування українською мовою?

5. Які періоди охоплює розвиток ділової мови?

6. Коли офіційно-ділова мова усталилася як стиль?

7. Які підстилі має офіційно-діловий стиль?

8. Які ознаки текстів офіційно-ділового стилю ви знаєте?

Висновки

У розділі 1.3. подано відомості з історії виникнення ділової мови, зокрема мови українських ділових паперів, визначено етапи розвитку офіційно-ділового стилю та окреслено його основні ознаки.