- •Навчальний матеріал Модуль 1 Тема: Стилістика як особлива наукова дисципліна загальнолінгвістичного характеру
- •1.1. Статус стилістики в системі мовознавчих дисциплін
- •1. Історія становлення й сучасна дослідницька парадигма. Об’єкт і предмет вивчення стилістики
- •Етапи становлення стилістики
- •2. Структура стилістики
- •С тилістика
- •3. Основні поняття стилістики
- •4. Принципи класифікацій і внутрішньої жанрової диференціації стилів
- •1.2. Мовні й риторичні особливості наукового мовлення
- •1. Історія виникнення наукового стилю
- •2. Лінгвістичні особливості наукового стилю мовлення
- •Мовні особливості наукового стилю за рівнями
- •1.3. Офіційно-діловий стиль у системі функціональних стилів сучасної української мови
- •1. З історії виникнення стилю
- •2. Структура стилю
- •1.4. Місце публіцистики в сучасній стилістичній системі сучасної української мови
- •1. Сутність і функція публіцистики. Підстилі публіцистичного стилю
- •2. Основні мовні засоби публіцистичного стилю
- •3. Мовна гра як засіб експресії в публіцистиці
- •Практичне заняття № 1 Тема: Основні поняття стилістики
- •Література до теми:
- •Завдання для самостійної роботи
- •Текст № 1
- •Текст № 2
- •Текст № 3
- •Текст № 4
- •Текст № 5
- •Текст № 6
- •Практичне заняття № 2 Тема: Основні ознаки наукового, офіційно-ділового та публіцистичного стилів
- •Література до теми:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Модуль 2 Тема: Активні процеси в сучасній українській мові й соціальні пріоритети у формуванні сучасної культури мовлення
- •2.1. Комунікативно-прагматичні й лінгвістичні особливості розмовного стилю української мови
- •1. Загальна характеристика розмовного стилю
- •2. Основні ознаки стилю
- •2.2. Художній стиль як об’єкт сучасної стилістики
- •1. Специфіка художнього стилю сучасної української літературної мови
- •2. Основні ознаки стилю
- •2.3. Класифікація стилістичних помилок
- •1. Основні комунікативні ознаки культури мовлення
- •2. Різновиди помилок та правила їх усунення
- •Зауваги до використання деяких слів та словоформ
- •Різновиди помилок у нормах літературної мови
- •Практичне заняття № 3 Тема: Твори різних типів у художньому стилі
- •Література до теми:
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Глосарій
2. Основні мовні засоби публіцистичного стилю
Лексико-фразеологічні
1. Використання іншомовних слів.
На сторінках преси актуалізуються латинізми, які помітно розширюють сферу стилістичного використання і стають загальновживаними поряд з українськими синонімічними відповідниками: інвазія – вторгнення – напад, дотувати – пожертвувати, консенсус – згода – одностайність, конвертація – обіг, пролонгація – продовження, продукувач – виробник, заініціювати – започаткувати.
Особливо поширені в мові преси англізми, які й стають компонентами синонімічних рядів: конверсія – перетворення, стагнація – застій, імідж – образ, плюралізм – множинність; макіяж – мейк-ап, манекенниця – топ-модель, шлягер – хіт, бутерброд – сандвіч (сендвіч) – гамбургер.
Необхідно зазначити, що вживання в мові преси іншомовних слів часто не виправдані. Це насамперед стосується запозичень, які мають українські відповідники, усталені й цілком зрозумілі широкому загалові: є в українській мові ядерний, але часто вживають нуклеарний, представлення – імпреза, заборона – прогібіція.
2. Точні найменування (подій, дат, місцевості, учасників).
3. Емоційно-оцінні слова, словосполучення (національна еліта, національні традиції, історична місія тощо).
4. Перифрази (словосполучення, що називають предмет за його визначальною ознакою) – трудівники полів (селяни), майстри слова (письменники), творці високих урожаїв (хлібороби) тощо.
5. Багатозначна образна лексика, що має оцінну спрямованість.
6. Розмовні елементи. Проблема надлишку діалектної лексики в ЗМІ давно втратила актуальність, жаргон же активно не використовують, можна відзначити кілька випадків втрати жаргонним словом експресивного характеру через часте вживання.
Граматичні
1. Іншомовні суфікси та префікси (-іст(-ист), -атор, -ація, псевдо-, нео-, супер-).
2. Словотворчі форми з префіксом не- (неухильний, нестримний, невідворотний, невідкладний і под.).
3. Різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу (напр., гасла: Слава і честь людям праці!, політичні заклики: Ставаймо на бік демократичних сил! тощо).
4. Широке використання діалогічної форми мовлення, вияв авторської індивідуальності із притаманною відвертою, неприхованою оцінністю.
5. Особливою конструкцією, яку використовують у науковому, публіцистичному стилях та в художньому мовленні, є період структура, побудована з гармонійно організованих частин, які, замикаючись у коло, створюють логічно та інтонаційно завершену й своєрідну одиницю мови: Хто вночі побачить береги Дніпрові, коли все в огнях земля, вода і небо, коли і перед греблею, вгорі, пливуть по морю кораблі, коли й за греблею, внизу, десь глибоко, ніби в проваллі, також пливуть вони чарівно білі, як фантастичні лебеді, а над ними, знову вгорі, мов у повітрі, летять експреси електричні; коли все це виблискує, іскриться, неначе в зорях, зсипаних з усього неба і роздмуханих подихом Дніпра, тому дух захопить від краси, снагою юності наллються груди не знає світ таких чарівних барв (Я. Баш).