1.4. Місце публіцистики в сучасній стилістичній системі сучасної української мови

Зміст:

1. Сутність і функція публіцистики. Підстилі публіцистичного стилю.

2. Основні мовні засоби публіцистичного стилю.

3. Мовна гра як засіб експресії в публіцистиці.

Ключові слова: публіцистика, мовна гра, каламбур, стилістичний дисонанс, епіфора, епанода, анадиплоза.

Цілі та завдання вивчення розділу: успішне вивчення розділу дозволяє ознайомитись зі структурою й особливостями публіцистичного стилю сучасної української мови.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.4.

Опанування матеріалу першого пункту дозволить ознайомитись із ознаками підстилів публіцистичного стилю.

Другий пункт містить відомості про мовні засоби публіцистичного стилю.

Третій пункт ознайомлює з деякими засобами експресії текстів публіцистичного стилю.

1. Сутність і функція публіцистики. Підстилі публіцистичного стилю

Слово „публіцистика” виникло в німецькій мові („Publizistik”), але в свою чергу постало з латинського слова „publikus”, що в пере­кладі означає „суспільний, народний”. З німецької мови воно поширилося в інші європейські мови, зокрема й в українську.

Публіцистика ‒ це своєрідний тип творчості, предметом котрого є актуальні явища й важливі питання поточного життя суспільства, а метод їх освоєння характеризується поєднанням логічно-абстрактного й конкретно-образного мислення, унаслідок чого створюється нова духовно-інтелектуальна цінність (публіцистичний твір), спрямована на дослідження, узагальнення й пояснення явищ життя, з метою впливу на громадську думку й суспільну свідомість.

Головна функція цього різновиду мовлення – інформативно-пропагандистська та агітаційна. Це стиль засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення), які покликані не тільки висвітлювати різноманітні суспільно-політичні проблеми, а й формувати громадську думку. Саме тому публіцистика характеризується, з одного боку, популярним, чітким викладом, орієнтованим на швидке сприймання повідомлень, стислість і зрозумілість інформації, а з іншого – експресивністю, частково поєднуючи таким чином ознаки наукового та художнього стилів.

Отже, визначальною ознакою цього стилю є вдале поєднання логізації викладу із емоційно-експресивним забарвленням, тому він характеризується доступністю, полемічністю викладу, образністю, експресивністю та афористичністю.

Форма: діалог, монолог.

Публіцистичний стиль використовують для агітації та пропаганди. Це стиль суспільно-політичної літератури, газет, журналів, виступів на зборах тощо.

У п'ятій книзі курсу „Сучасна українська літературна мова. Стилістика” за редакцією І. Білодіда, розглядаючи типологію публіцистичних текстів, виділяють три різновиди (підстилі) публіцистичного стилю української літературної мови:

1. Власне-публіцистичиний з формами повідомлень, хронік, прокламацій, звернень, відкритих листів, передових статей, міжнародних оглядів;

Яскравим зразком публіцистичного стилю є надрукована в газеті „Літературна Україна” стаття В. Плюща „Чорнобильську атомну закрито. А проблеми?..”, фрагмент з якої наводимо нижче:

Отже, Чорнобильську атомну, яка після вибуху в квітні 1986 року забрала життя, за деякими підрахунками, не менше 30 тисяч наших співвітчизників, закрито. А проблеми?.. Хто „позакриває”, чи то пак, порозв’язує проблеми, породжені нею? Адже ніхто не знає, скільки років чи століть залишатиметься страшною пусткою колись один з наймальовничіших куточків не тільки Полісся, а й усієї України ‒ сплюндрований, заражений, перетворений на слово із залізним чи тюремним присмаком „зона”. Та й чи відродиться колись узагалі…

Природа, під’юджена підступними радіонуклідами, буйно пішла в ріст, ламаючи холодний бетон міста-привида Прип’яті, а його щасливих молодих мешканців розкидало по світах, і годі вже довідатися, де вони, що з ними, як склалася їхня доля… Як нині почуваються прип’ятські дітлахи, котрі того недільного страшного ранку в квітні 1986-го купалися у повноводній річці, ганяли м’яча на піску, підігрітому не весняним сонечком? Ще тримаються чи поневіряються по безпорадних лікарнях разом з тисячами героїв-ліквідаторів, які тихо конають від смертельних доз рукотворного опромінення?.. Адже маємо усвідомити, що найбільша техногенна аварія століття не просто покалічила долі людей ‒ заклала міну уповільненої дії під генетичний код цілої нації…

Проблеми, проблеми… Політичні, економічні, соціальні, екологічні, психологічні, моральні ‒ які хочете. І всі вони залишаються з нами й на ХХІ століття, потребують неймовірних зусиль для їх розв’язання.

2. Науково-публіцистичний ‒ праці на теми політики, економіки, суспільних відносин; літературно-критичні статті, анотації, наукові та літературно-мистецькі огляди.

3. Художньо-публіцистичний: нариси, мемуари, листи, фейлетони, гуморески, пародії тощо.

Ораторське мовлення також іноді вважають підстилем публіцистики, проте в сучасних дослідженнях підкреслюють, що вислів „ораторський стиль” означає усну форму публіцистичного стилю. Адже кожен із вище названих підстилів: і власне публіцистичний, і художньо-публіцистичний, і науково-публіцистичний, майстерно проголошений, називають ораторським (Л. Мацько).

Зразки стилю:

Людина повинна бути інтелігентною! А якщо її професія не потребує інтелігентності? А якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини?

Ні, ні й ні! Інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. Вона потрібна вам і тим, хто вас оточує (За. Д. Лихачовим).