12. Психологічні закономірності навчання:

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна інтересові учнів до навчальної діяльності;

- продуктивність навчання прямо пропорційна навчальним можливостям учнів;

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна кількості тренувальних вправ;

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна рівню пізнавальної активності учнів;

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна рівню і стійкості уваги учнів;

- результати засвоєння конкретного навчального матеріалу залежать від здібностей учнів до конкретних знань, умінь, від індивідуальних нахилів учнів;

- продуктивність навчання залежить від рівня, сили, інтенсивності та особливостей мислення учнів;

- продуктивність навчання (у певних межах) залежить від рівня розвитку пам'яті;

- результативність учіння прямо пропорційна здатності до учіння;

- продуктивність навчання (у певних межах) прямо пропорційна працездатності учнів;

у підлітковому віці шкільна успішність погіршується: в 11-15 років вона у середньому на 25% нижча, ніж у віці 6-10 і 16-17 років;

- закон Йоста: із двох асоціацій однакової сили, з яких одна давніша за іншу, під час наступного повторення краще актуалізуватиметься давня асоціація;

- закон Йоста: за решти рівних умов для досягнення критеріїв засвоєння потрібно менше спроб під час заучування матеріалу методом розподіленого учіння, ніж методом концентрованого учіння;

- стійкість запам'ятовування вивченого матеріалу залежить від способу відтворення цього матеріалу (Е. Р. Хілгард);

- продуктивність діяльності залежить від рівня сформованості навичок і вмінь;

кількість повторень справляє сильний вплив на продуктивність учіння (фон Кубе);

- відсоток збереження вивченого матеріалу зворотно пропорційний обсягові цього матеріалу (Г. Еббінгауз);

- за інших рівних умов ефективність розподіленого заучування матеріалу вища від ефективності концентрованого заучування (І. Канн, Р. Уіллі).

13. Соціологічні закономірності:

- розвиток індивіда зумовлений розвитком всіх інших індивідів, з якими він прямо чи опосередковано спілкується;

- продуктивність навчання залежить від обсягу та інтенсивності пізнавальних контактів;

- ефективність навчання залежить від рівня «інтелектуального середовища», інтенсивності взаємонавчання;

- ефективність навчання підвищується в умовах пізнавального напруження, викликаного змаганням;

- престиж учня в класі залежить від: а) позиції, яку він займає; б) ролі, яку він виконує; в) академічних успіхів і досягнень; г) індивідуальних якостей;

- ефективність навчання залежить від якості спілкування учителя з учнями;

- дидактогенія (зневажливе ставлення вчителя до учнів) веде до зниження ефективності навчання всього класу в цілому, кожного учня зокрема.

14. Дидактичні принципи Яна Амоса Коменского

У дидактичному вченні Коменського одна з важливих місць цікавить запитання про принципи навчання, які зазвичай називають дидактичними принципами. Принципи навчання передбачає моменти общеметодичноого характеру, куди спирається навчання й вчення взагалі. У педагогічної літературі розрізняють дидактичні (загальні) принципи навчання дітей і методичні (приватні) принципи обучения.

Коменський вперше у історії дидактики як зазначив необхідність керуватися принципами у навчанні, але розкрив сутність цих принципів: 1) принцип свідомості і активності; 2) принцип наочності; 3) принцип поступовості і систематичності знань; 4) принцип вправ і міцного оволодіння знання і набутий навыками.

а.) Принцип свідомості і активности

Цей принцип передбачає такий характер навчання, коли учні не пасивно, шляхом зубріння і механічних вправ, а усвідомлено, глибоко й грунтовно засвоюють знання і набутий навички.

б.) Принцип наглядности

Принцип наочності навчання передбачає передусім засвоєння учнями знань шляхом безпосередніх спостережень над предметами і явищами, шляхом їх почуттєвого сприйняття. Наочність Коменський вважає золотим правилом обучения.

Тобто звідси видно, що Коменський наочність вважав як принципом навчаючим, а й полегшуючим навчання. Для наочності Коменський вважав необходимиым використовувати: 1) реальні предмети і безпосереднє стеження з них; 2) коли це пояснити неможливо, моделі і копію предмета; 3) картинки як зображення предмета чи явления.

в.) Принцип поступовості і систематичності знаний

Послідовне вивчення основ наук і систематичність знань Коменський вважає обов'язковим принципом навчання. Цей принцип вимагає оволодіння учнями систематизованим знанням у певному логічного і методичної последовательности.

р.) Принцип вправ і міцного оволодіння знання і набутий навыками

Показником повноцінності знань і навиків є систематично проведені вправи і повторения.

Коменський в поняття вправи і наслідувань вклав нового змісту, він поставив їх нове завдання - глибоке засвоєння знань, заснований на свідомості і активності учнів. Вправи що такі ми поділяємо на вправи: а) почуттів, б) розуму, у пам'яті, р) вправи історія, буд) у стилі, е) у мові, ж) у голосі, із) прав і до) в благочестии».

Також багато уваги Коменський вимагає приділяти фізичному вихованню учнів.

Коменський розробив такі вимоги до принципу навчання дітей і повторения:

1. «Правила повинні підтримувати і закріплювати практику»

2. «Учні повинні це робити чи, що він подобається, але це, що він наказують закони та учителя».3. «Вправи розуму відбуватимуться на спеціальних уроках, які за нашому методу». «Кожна завдання колись ілюструється і пояснюється, причому від учнів потрібно показати, зрозуміли вони її як зрозуміли. Добре й у кінці тижня влаштовувати повторения».