
- •Дипломна робота
- •Анотація
- •Розділ і. Теоретичні аспекти формування оплати праці на підприємстві
- •1.1. Суть, форми та системи оплати праці.
- •1.2. Структура фонду оплати праці
- •1.3. Методи планування фонду оплати праці
- •Висновки до розділу і
- •Розділ іі. Аналіз оплати праці підприємства
- •2.3. Загальна характеристика фонду оплати праці та його використання.
- •Висновки до розділу іі
- •Загальні висновки
- •Використана література
- •Додоатки
Висновки до розділу і
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Як соціально-економічна категорія, заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, є засобом перерозподілу кадрів за галузями народного господарства.
Важливе значення в організації заробітної плати має впровадження її різноманітних форм і систем.
Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати: відрядну й почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша — кількості виробленої продукції, друга — кількості відпрацьованого часу.
Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо. Сьогодні в Україні переважною системою оплати праці робітників залишається відрядна. Почасова заробітна плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів.
Варто зазначити, що сума витрат на оплату праці передбачає розрахунок фонду оплати праці.
Він охоплює:
— фонд основної заробітної плати;
— фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства;
— інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не належать до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо.
Головна ціль планування фонду оплати праці - забезпечення високих результатів виробництва, безпосередньої залежності розміру оплати праці від обсягу виробництва продукції і прибутку.
Розділ іі. Аналіз оплати праці підприємства
2.1 Загальна характеристика зовнішнього і внутрішнього середовища ТзОВ «Поділля+» . Аналіз заробітної плати підприємства, регіону та галузі.
Агропромисловий комплекс (АПК) – це сукупність виробничо-взаємопов’язаних підприємств з вирощування, зберігання, заготівлі, транспортування, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, а також обслуговуючих та допоміжних підприємств та організацій. Агропромисловий комплекс розвивається на основі агропромислової інтеграції і відіграє важливу роль у більшості країн світу. Адже саме він виконує важливу суспільну функцію – забезпечує населення продуктами харчування.
Україна здавна є землеробською країною, характеризується надзвичайно сприятливими економічними та природними умовами для розвитку сільського господарства і має великий споживчий ринок продуктів харчування. Формування потужного, з розвиненою структурою АПК продовжувалось в Україні століттями. Протягом усієї історії розвитку країни саме агропромислові підприємства займали провідне місце в її господарстві. І навіть у другій половині ХХ століття при великій структурній диверсифікації виробництва агропромисловий комплекс залишався одним з провідних міжгалузевих виробничих комплексів в Україні. До його складу входить майже 100 виробництв. АПК, поряд з промисловістю, відіграє провідну роль у господарстві, на його частку припадає майже 30% національного доходу України, зайнято близько 25% працюючих. Майже в третині областей України АПК займає чільне місце у господарстві згідно з часткою у валовому внутрішньому продукті.
Основними ланками АПК є:
1) сільське господарство, включаючи “насінницькі” станції;
2) переробна промисловість.
До складу допоміжних ланок входять:
1) промисловість з виробництва засобів виробництва (машинобудівельна), виробництва хімічних добрив, комбікормів;
2) виробнича інфраструктура із забезпечення основних підприємств паливом, енергією, теплом, транспортними засобами, а також організації сільськогосподарського будівництва;
3) навчально-наукова та управлінська ланка, яка об’єднує управління, спеціалізовані науково-дослідні інститути та навчальні заклади (Аграрна академія).
У галузевій структурі АПК України провідне місце займає сільське господарство. Саме в аграрному секторі зайнято майже 70% працівників середнього віку та виробляється більше 65% продукції АПК. За характером продукції сільське господарство відноситься до ІІ підрозділу суспільного виробництва предметів споживання. Основним предметом праці є земля. Сільське господарство поширене на всій території України, його розвиток визначає високий рівень господарського освоєння земель України.
Її земельний фонд складає 60,3 млн. га, з них приблизно 75% – сільськогосподарські угіддя. Їх площа дорівнює 40,8 млн. га, з яких 80% – рілля, 16,5% – сінокоси і пасовища. У лісостепових областях – Тернопільській, Вінницькій, Черкаській, Кіровоградській – розораність сягає 90%, а в степових – Одеській, Миколаївській, Херсонській – 95%. Цей показник перевищує всі допустимі норми техногенного навантаження на природу та є найвищим у світі. У цілому ж структура сільськогосподарських угідь різна в різних природних зонах. Частка ріллі з 35-40% у Поліській зоні зростає до 70-80% у Лісостепу і Степу, а в Закарпатті вона складає лише 20%.
Функціональна структура АПК відображає основні виробничо-технологічні зв’язки та функціональні ланки з вирощування і переробки сільськогосподарської продукції. Основні функціональні ланки АПК – це спеціалізовані агропромислові комплекси, що об’єднують виробничо-взаємопов’язані підприємства з вирощування, заготівлі, зберігання, транспортування, переробки і реалізації певного виду (рідше двох) сільгоспсировини. Саме в них розвиваються найбільш інтенсивні виробничо-технологічні зв’язки, їм властиве спільне використання сировини й спільне обслуговування і та ін. Виділяються дві інтегровані групи спеціалізованих АПК: рослинницькі і тваринницькі.
В Україні розвиваються численні спеціалізовані АПК:
1) рослинницькі: зернопромисловий, буряко-цукровий, плодоовочеконсервний, картопле-спиртовий, виноградарський, льонопромисловий та ін.
2) тваринницькі: м’ясо, молоко, птахопромисловий комплекси та рибоконсервний.
Стратегія подальшого соціально-економічного розвитку України передбачає нарощування агропромислового потенціалу країни. При цьому повинні вирішуватися не лише питання вдоско-налення системи технологій землеробства та меліорації земель, але і складні проблеми вдосконалення виробничих відносин, розвиток різних форм власності.
Велика увага розвитку АПК приділяється в Програмі “Україна-2012”.
У цілому, до основних проблем розвитку АПК України можна віднести:
впровадження багатоукладної системи власності;
застосування ефективних систем землекористовування;
впровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур;
розвиток вітчизняного виробництва сучасних сільськогосподарських машин, зокрема, засобів малої механізації;
розширення виробництва добрив, гербіцидів тощо;
запровадження комплексних агрохімічних та лісових меліорацій;
розвиток виробничої та соціальної інфраструктури для підйому сільської місцевості;
державна підтримка АПК через переорієн-тацію кредитно-фінансової, податкової і цінової політики на підтримку сільськогосподарського виробника.
Одним з багатьох підприємств агропромислового комплексу України є
ТзОВ «Поділля+» - товариство з обмеженою відповідальністю, знаходиться за адресою с. Ленківці, Шепетівського району, Хмельницької області.
ТОВ «Поділля+» засноване для здійснення підприємницької діяльності на основі повного господарського розрахунку, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банках, печатку зі своєю назвою, кутовий штамп, штампи, фірмові бланки, фірмове найменування, товарний знак та інші реквізити.
Товариство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, також власним статутом, а також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами Товариства. Засновниками товариства є: Вичавка Іван Іванович, Паляниця Анатолій Григорович і Рощин Олег Казимирович. Товариство «Поділля+» є правонаступником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля», заснованого в 1978 році.
Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничої, науково-дослідницької, комерційної, фінансової, господарської та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку (доходу) і реалізація на її основі інтересів власника і трудового колективу підприємства. Земельний фонд Товариства складає 3200 га, з яких 3000 га є орні землі.
Предметом діяльності товариства є:
|
Порівняння розміру середньомісячної заробітної плати на підприємстві із галузевою та регіональною наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розміри середньомісячної заробітної плати на підприємстві, галузі та регіональні
Розмір середньомісячної заробітної плати, грн. |
Роки |
Відхилення |
||||
2009 |
2010 |
2011 |
2010/ 2009 |
2011/ 2010 |
||
-на підприємстві, ТзОВ «Поділля+» |
728,9 |
915,4 |
1247,11 |
186,5 |
331,71 |
|
- в сільському господарстві |
1206 |
1430 |
1800 |
224 |
370 |
|
в регіоні: - в Хмельницькій області |
1521 |
1786 |
2075 |
265 |
289 |
|
- мінімальної |
744 |
922 |
1004 |
178 |
82 |
|
Співвідношення середньомісячної заробітної плати на підприємстві до:
|
-477,1 -792,1 -15,1
|
-514,6 -870,6 -6,6 |
-552,89 -827,89 +243,1 |
-37,5 -78,5 8,5 |
-38,29 42,71 236,5 |
Проведений порівняльний аналіз середньомісячної заробітної плати на підприємстві із галузевою, регіональною та мінімальною свідчить, що її розмір був у 2011 р. меншим на 552,89 грн. від галузевої, на 827,89 від регіональної, проте вищим на 243,1 від мінімальної. В 2009, 2010 роках розмір середньомісячної заробітної плати був меншим від встановленого прожиткового мінімуму.
Однією з причин такої ситуації є те, що значна частина працівників не працює протягом двох місяців в зимовий період, і як наслідок розраховане значення розміру середньомісячної заробітної плати на підприємстві є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
2.2. Загальні показники діяльності ТзОВ «Поділля+». Аналіз трудового потенціалу підприємства.
Підвищення ефективності використання основних засобів підприємства є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
Тому доцільним є проведення аналізу технічного стану основних засобів на підставі шляхом розрахунку показників зносу, придатності, оновлення основних засобів (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Показники стану та руху основних засобів ТзОВ «Поділля+»
Показники |
Роки |
Відхилення |
|||
2009 |
2010 |
2011 |
2010/ 2009 |
2011/ 2010 |
|
Вартість основних засобів на початок звітного періоду, тис.грн. |
1714 |
1818 |
1838 |
104 |
20 |
Вартість основних засобів на кінець звітного періоду, тис.грн. |
1818 |
1838 |
3333 |
20 |
1495 |
Збільшення за звітний період первісної вартості |
104 |
20 |
1495 |
-84 |
1475 |
Коефіцієнт зносу |
0,69 |
0,84 |
0,68 |
0,15 |
-0,16 |
Коефіцієнт
придатності ( |
0,31 |
0,16 |
0,32 |
-0,15 |
0,16 |
Аналіз даних показників підтверджує, що вартість отриманих основних засобів у 2010 році порівняно з 2009 роком зменшилася на 84 тис. грн., у 2011 році у порівнянні з 2010 роком збільшилася на 1475 тис.грн, що безумовно вплинуло на продуктивність працівників даного підприємства. Про недостатні темпи оновлення фондів свідчить коефіцієнт зносу. Протягом досліджуваного періоду основні засоби у 2009 році були зношеними на 69%, у 2010 році цей відсоток зріс на 5% і становив 84%, у 2011 році знос зменшився до 68%, але наявний рівень зношеності достатньо високий, що свідчить про наявність застарілого обладнання, техніки та технологій. Отже, керівництву підприємства необхідно вишукувати можливості і фінансові ресурси для більш швидкого оновлення основних засобів.
Аналіз ефективності використання основних засобів на підприємстві здійснено на основі розрахунків основних показників ефективності використання основних засобів, результати дослідження зведено до табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Показники ефективності використання засобів підприємства
Показники |
Роки |
Відхилення |
|||
2009 |
2010 |
2011 |
2010/ 2009 |
2011/ 2010 |
|
Обсяг реалізованої продукції, тис.грн., Q |
4415 |
5399 |
7817 |
984 |
2418 |
Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн. (ОЗ) |
1766 |
1828 |
2585,5 |
62 |
757,5 |
Середньоспискова
чисельність працівників, чол. ( |
74 |
79 |
72 |
5 |
-7 |
Прибуток
підприємства, тис.грн. ( |
231 |
743 |
1991 |
512 |
1248 |
Фондовіддача,
грн./грн. ( |
2,5 |
2,95 |
3,1 |
0,45 |
0,15 |
Фондомісткість,
грн./грн. ( |
0,4 |
0,34 |
0,33 |
-0,06 |
-0,01 |
Фондоозброєність
праці, грн./чол. ( |
23,9 |
23,1 |
35,9 |
-0,08 |
12,8 |
Рентабельність
основних засобів, % ( |
0,13 |
0,41 |
0,77 |
0,28 |
0,36 |
Здійснені обрахунки, свідчать, що фондовіддача була найвищою у 2011 році і становила 3,1 грн./грн., тобто 3,1грн. товарної продукції було створено із використання 1 грн. вартості основних засобів. Фондомісткість протягом трьох років зменшується і у 2011 році становить 0,33грн./грн. Щодо технічної забезпеченості працівників, то вона зросла, це показує показник фондоозброєності праці, так у 2011 році цей показник збільшився на 12 грн.\чол. В порівняні з 2009 рокрм. Рентабельність основних засобів також збільшується у 2011 році на - 0,36 грн. у порівнянні з 2010 і це означає, що змінився характер праці, покращилися її умови, тобто було забезпечені всі умови для працівників.
Кількість працівників за якісним складом зведена у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Динаміка кількості працівників за якісним складом ТзОВ «Поділля»
Група працівників |
Роки |
Абсолютне відхилення |
|||
2009 |
2010 |
2011 |
2010/ 2009 |
2011/2010 |
|
Облікова кількість штатних працівників всього, осіб |
74 |
73 |
65 |
-1 |
-8 |
З них : |
|
||||
За віком : - 15-34 |
7 |
8 |
8 |
1 |
0 |
з них у віці (років): 35-49 50-54 54-59
|
41 17 9 |
42 15 8
|
34 12 11
|
-1 -2 -1 |
-8 -3 3 |
За статтю : - чоловіки |
56 |
60 |
52 |
4 |
-8 |
- жінки |
18 |
13 |
13 |
-5 |
0 |
За освітою : |
|
||||
неповна та базова вища освіта |
14 |
13 |
15 |
0 |
0 |
повна вища |
6 |
7 |
6 |
0 |
0 |
інша |
54 |
53 |
44 |
-9 |
-8 |
Отже, аналіз працівників за віковою структурою показав, що найбільшу частку у структурі персоналу займають працівники у віці 35-49 років, що є позитивним для підприємства. Найменшу ж частку займають працівники віком 15-34, що свідчить про незацікавленість молоді у працевлаштуванні на даному підприємстві.
Віковий склад працівників в ТзОВ «Поділля+» за 2009- 2011 роки представлені у вигляді гістограми на рис.2.1.
Рис 2.1. Вікова структура персоналу ТзОВ «Поділля+» за 2009-2011 роки
Аналіз працівників гендерною (статевою) ознакою дав можливість виявити слідуюче. Так, кількість зайнятих чоловіків на підприємстві у 2011р. була в 4 раз раз більша від кількості жінок. Окрім того, така тенденція є характерною на підприємстві впродовж усього загального періоду (2009-2011рр).
Склад працівників за статтю наведено на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Гендерний аналіз працівників ТзОВ «Поділля+»
Важливою складовою для працівників будь-якого підприємства є можливість здобуття подальшої освіти, підвищення кваліфікації, тощо (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Динаміка охоплення працівників професійною освітою підприємства ТзОВ «Поділля+»
Назва показника |
Роки |
Відхилення |
|||
2009 |
2010 |
2011 |
2010/2009 |
2011/2010 |
|
Підвищення кваліфікації, всьго |
6 |
5 |
9 |
-1 |
4 |
У тому числі: безпосередньо на виробництві |
4 |
3 |
7 |
-1 |
4 |
у навчальних закладах різних типів за договорами |
2 |
2 |
2 |
- |
- |
Отже, з наведених вище даних можна сказати слідуюче, що на підприємстві частка персоналу яка охоплюється професійною освітою є досить низькою, так в 2009 році кількість осіб, що підвищили кваліфікацію становить лише 6 осіб, в 2011 році цей показник зріс до 9 осіб, але все одно є досить низькою. Тому для керівництва даного підприємства слід замислитися про збільшення фінансування на розвиток персоналу, адже це дасть змогу покращити кваліфікацію працівника, що в свою чергу збільшить продуктивність праці.
Використання трудового потенціалу можна оцінити за формулою:
(2.1.)
Результати розрахунків коефіцієнтів використання трудового потенціалу ТОВ «Поділля» зведено в таблицю 2.6.
Таблиця 2.6
Використання трудового потенціалу зайнятих у ТзОВ «Поділля+».
№ п/п |
Показники |
Роки |
||
2009 |
2010 |
2011 |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
Чисельність працівників на початок періоду, чол. |
81 |
79 |
72 |
2 |
Середньооблікова чисельність, чол. |
74 |
79 |
72 |
3 |
Фонд робочого часу одного працівника, год. |
1877,1 |
1827,5 |
2116,1 |
4 |
Відпрацьовано одним працівником, год. |
1769,88 |
1639,94 |
1883,49 |
5 |
Фактична годинна продуктивність праці, грн./год. |
30,79 |
41,75 |
57,64 |
6 |
„Еталонна” годинна продуктивність праці(в Україні), грн./год. |
37,41 |
44,38 |
53,32 |
7 |
Коефіцієнт зайнятості |
1 |
1 |
1 |
8 |
Коефіцієнт використання робочого часу |
0,94 |
0,89 |
0,89 |
9 |
Коефіцієнт продуктивності праці |
0,82 |
0,94 |
1,08 |
10 |
Коефіцієнт використання трудового потенціалу |
0,77 |
0,84 |
0,96 |
Коефіцієнт зайнятості персоналу прийнято за одиницю, оскільки чисельність персоналу аналізованих періодів за штатним розписом, відповідає потребі в персоналі підприємства. Коефіцієнт використання робочого часу є меншим одиниці, так як на підприємстві наявні втрати робочого часу.
На даному підприємстві впродовж 3 років продуктивність праці зростає, що є безумовно хорошим показником для підприємства, коефіцієнт використання трудового потенціалу також підвищується, і в 2011 році становить 0,96. Це свідчить про хорошу продуктивність праці, максимальне використання робочого часу на підприємстві.
Використання робочого часу персоналу наведено табл.2.7.
Таблиця 2.7
Динаміка використання робочого часу працівників ТзОВ «Поділля+»
№ п/п |
Показники |
Роки |
||
2009 |
2010 |
2011 |
||
1 |
фонд робочого часу, годин |
152042 |
144371 |
152356 |
2 |
Відпрацьовано |
|||
|
годин |
143360 |
129318 |
135611 |
|
% до фонду робочого часу |
94,3 |
89,6 |
89,0 |
3 |
не відпрацьовано, годин |
8682 |
15053 |
16745 |
|
в тому числі: |
|||
3.1 |
втрати робочого часу |
|||
|
годин |
- |
- |
- |
|
% до фонду робочого часу |
- |
- |
- |
3.2 |
неявки з поважних причин: |
|||
3.2.1 |
щорічні відпустки |
|||
|
годин |
5642 |
5190 |
4959 |
|
% до фонду робочого часу |
3,7 |
3,6 |
3,25 |
3.2.2 |
тимчасова непрацездатність |
|||
|
годин |
2590 |
1856 |
657 |
|
% до фонду робочого часу |
1,7 |
1,3 |
0,43 |
3.2.3 |
Неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день |
|||
|
годин |
450 |
7958 |
11129 |
|
% до фонду робочого часу |
0,3 |
5,5 |
7,32 |
Отже, в продовж досліджуваних років спостерігаються поступове зростання у структурі фонду робочого часу такої складової як невідпрацьований час. Так, якщо у 2009 році цей показник складав 8682 години, то у 2011 він склав 16745 годин. Головною причиною цього виступає така складова, як неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день, що перш за все зумовлене спеціалізацією даного підприємства.
Виявлені недоліки у використанні робочого часу можна пов’язати з показниками продуктивності праці (табл. 2.8).
Таблиця 2.8
Динаміка продуктивності праці ТзОВ «Поділля+»
Показники |
2009 |
2010 |
2011 |
Відхилення |
|
2010/ 2009 |
2011/ 2010 |
||||
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн. |
4415 |
5399 |
7817 |
984 |
2418 |
Середньоспискова
чисельність працівників, чол. ( |
74 |
79 |
72 |
5 |
-7 |
Середньорічний виробіток одного прцівника, тис.грн./чол. |
54,5 |
68,3 |
108,6 |
13,8 |
40,3 |
Середня
кількість днів відпрацьованих одним
робітником ( |
251 |
250 |
250 |
-1 |
- |
Середньоденний виробіток одного робітника, тис.грн |
0,217 |
0,273 |
0,434 |
0,056 |
0,161 |
За період 2009-2011 рр. середньоспискова чисельність працівників спочатку збільшилася на 5 осіб у 2010, а після того знову зменшилася, і становила 72 особи.
При цьому, при зменшенні середньоспискової чисельності працівників протягом досліджуваних років середньорічний, середньоденний виробіток одного робітника збільшився майже в 1,5 рази. Причиною цього могло стати залучення у виробництво нової техніки, оновлення основних засобів.