1.2. Структура фонду оплати праці
Наказом Мінстату України від 11 грудня 1995 р. № 323, визначено структуру та склад фонду оплати праці, в якому виділяється: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Сума витрат на оплату праці передбачає розрахунок фонду оплати праці.
Фонд оплати праці (ФОП) — основний економічний показник з оплати праці, що широко використовується у господарській практиці, статистичній звітності, економічному аналізі.
Він охоплює:
— фонд основної заробітної плати;
— фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства;
— інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не належать до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо.
Фонд заробітної плати - це частина виражених у грошовій формі витрат виробництва, пов'язаних з оплатою праці за виконану роботу робітниками у звітному періоді. Відповідно до трудового законодавства України у фонд заробітної плати включають також ряд виплат робітникам за невідпрацьований ними час протягом робочого дня, місяця, квартала, року: оплата додаткових перерв матерям, що годують дітей, оплата простоїв не з вини робітників, оплата відпусток тощо [10].
Фонд заробітної плати можна представити такими складовими. (рис.1.2)
Заробітна плата
Основна заробітна Додаткова Інші заохочувальні та
плата заробітна плата компенсаційні виплати
винагорода за винагорода за працю виплати у формі винагород за
виконану роботу понад установлені підсумками роботи за рік, премії
відподно до норми, за трудові за спеціальними системами і
встановлених норм успіхи та положеннями, компенсаційні та
праці (норми часу, винахідливість і за інші грошові і матеріальні виплати,
виробітку, особливі умови праці які не передбачені актами
обслуговування, чинного законодавства або які
посадові обов΄язки) провадяться понад встановлені
зазначеними актами норми
Рис.1.2. Складові фонду оплати праці
Фонд основної заробітної плати (ФОЗП). Згідно Закону України „Про оплату праці" від 1995 р. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу у відповідності до встановлених норм праці. При цьому розглядають заробітну плату „брутто" - це сума нарахованої заробітної плати з нарахуваннями і відрахуваннями, і заробітну плату „нетто" - без нарахувань і відрахувань.
До ФОЗП входять такі виплати: заробітна плата за посадовими окладами, тарифними ставками і відрядними розцінками.
Фонд додаткової заробітної плати (ФДЗП). Додаткова зарплата - це винагорода, яку отримує найманий працівник за виробничі показники або за умови роботи понад встановлені норми [10].
Джерелом формування ФОЗП є основна діяльність підприємства (реалізація продукції чи надання послуг).
До ФДЗП включаються доплати і надбавки. Доплати пов'язані з умовами праці і не мають особистого характеру. Надбавки мають особистий характер.
До ФДЗП входять доплати і надбавки:
за професійну майстерність;
за знання іноземної мови;
за роботу у вихідні, святкові, надурочні і нічні години;
за керівництво бригадою;
за роботу у важких і шкідливих умовах;
за суміщення професій;
за виконання громадських і державних обов'язків.
А також премії за виконання виробничих показників, оплата навчальної, додаткової і чергової відпустки. А також винагорода за стаж роботи (14-та заробітна плата) [19,c.118].
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.
До складу ІЗВК включаються такі виплати:
оплата простоїв не з вини працівника;
винагорода за підсумками роботи за рік (13-та зарплата);
матеріальна допомога;
одноразові заохочення;
виплати, що мають індивідуальний характер і пов'язані з соціальними пільгами.
Оплата праці кожного працівника регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежується. 23 травня 2003 року Верховна Рада внесла зміни до Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" згідно з яким з 1 січня 2004 року запроваджується єдина ставка оподаткування фізичних осіб у розмірі 13 % замість існуючої шкали оподаткувань від 10 до 40% суми прибутків. І тільки з січня 2007 року почала застосовуватися єдина ставка 15 %.
Особливе місце в системі оплати праці займає мінімальна заробітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівниками місячну, годинну норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.
Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 20013 рік" від 26.03.2013 р. № 372-1V встановлено з 5 лютого 2013року розмір мінімальної заробітної плати 1147грн. на місяць.
Заробітна плата також класифікується по категоріях персоналу [1].
Показники структури ФОП можуть відображати частку в сумі фонду оплати праці:
— частку основної та допоміжної заробітної плати;
— частку ФОП за окремий календарний період;
— частку ФОП окремих категорій працюючих;
— частку ФОП окремих структурних підрозділів;
— частку витрат на оплату праці для визначення окремих завдань виробничої програми.
Рівень витрат на оплату праці показує частку витрат на оплату праці у загальній сумі обсягу господарської діяльності й вимірюється у відсотках.Зростання рівня ФОП відображає екстенсивний шлях використання трудового потенціалу.