Тема 3. "Фінансова звітність суб’єкта малого бізнесу"

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" передбачає спрощення обліку і скорочення кількості показників у фінансовій звітності (як у квартальній, так і в річній) для суб’єктів малого підприємництва (СМП).

До СМП належать підприємства, визначені статтею 1 Закону України від 19.10.2000 р. № 2063-111 "Про державну підтримку малого підприємництва", що відповідають параметри:

а) середньооблікова чисельність працюючих за календарний рік (звітний період) не перевищує 50 осіб;

б) обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень.

Не відносяться до СМП:

- страхові компанії, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

- виробники та імпортери підакцизних товарів;

- суб’єкти підприємницької діяльності, в статутному фонді яких частка вкладів, що належать юридичним особам, які не є суб’єктом малого підприємництва, перевищує 25%.

Підприємства, які результатами діяльності за минулий рік визнаються, відповідно до чинного законодавства, суб’єктами малого підприємництва, можуть складати регламентований П(с)БО 25 Ф фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва в складі Балансу (Форма № 1-м) та Звіту про фінансові результати (Форма № 2). Показники цього Звіту наводяться у тисячах гривень одним десятковим знаком.

Визначення статей Балансу (Форма № 1-м) та Звіту про фінансові результати (Форма № 2 - м) наведено в таблицях 1, 2 додатка 5.

СМП, які мають право застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат та відповідають критеріям, визначеним ст.. 154 Податкового кодексу України, складають спрощений фінансовий звіт у складі Балансу (Форма № 1 - мс) та Звіту про фінансові результати (Форма № 2- мс).

До таких юридичних осіб належать підприємства – платники податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовані в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до надбання чинності ПКУ, та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень і середньооблікова кількість працівників не перевищувала 50 осіб.

Суб’єкти малого підприємництва середньооблікову чисельність працюючих визначають у порядку, установленому органами державної статистики України.

У зведених фінансових звітах показники чистого прибутку і збитку наводяться розгорнуто, як сума відповідних показників юридичних осіб, фінансова звітність яких включена до зведеного фінансового звіту.

Суб’єкти малого підприємництва, які мають право на застосування бухгалтерського обліку доходів і витрат:

1) можуть обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю, без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості;ї

2) не створюють забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов’язань тощо), а визначають відповідні витрати в періоді їх фактичного понесення;

3) визначають витрати та доходи з урахуванням вимог Податкового кодексу України і відносяться суми, які не визначаються ПКУ витратами або доходами, безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування;

4) поточну дебіторську заборгованість включають до підсумку балансу за її фактичною сумою.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями ПКУ – складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг (прямих виробничих та загальновиробничих витрат за П(с)БО 16), а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з їх виробництвом (наданням);

- інших прямих витрат.

При цьому, до складу прямих матеріальних витрат включають вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконаних робі, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, витрат з придбання електричної енергії, плата за оренду земельних і майнових паїв.

Суб’єкти малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного обліку доходів і витрат та які не зареєстровані платниками податку на додану вартість можуть систематизувати інформацію, що містить у прийнятих до обліку первинних документах, в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Визнання статей Балансу (Форма № 1 - мс) та Звіту про фінансові результати (Форма № 2 - мс) наведено в таблицях 3, 4 додатка 5.