2.3.2.Будова гранат. Порядок зарядження гранатомета

Для стрільби з гранатомета використовуються постріли ПГ-7В (ПГ-7ВМ) (рис. 2.35). Постріл ПГ-7В складається з протитанкової гранати та порохового заряду (рис. 2.43).

Рис.2.43 Основні частини пострілу для гранатомета

Протитанкова граната складається з головної частини, підрнивника, реактивного двигуна та стабілізатора, який розміщений в пороховому заряді.

Головна частина гранати складається з корпусу, обтікача та конуса, що проводить електричний струм, ізоляційної втулки, ізоляційного кільця, втулки заряду, воронки, провідника і розривного заряду, який призначений для забезпечення вибуху гранати під час зустрічі з ціллю та підривника, що складається з головної і донної частин.

Підривник (п’єзоелектричний) призначений для забезпечення вибуху гранати при зустрічі з ціллю (перешкодою). Він складається з головної та донної частин.

Головна частина підривника має п’єзоелемент, який при ударі гранати об перешкоду виробляє електричний струм.

Донна частина підривника має електродетонатор, який при подачі елекричного струму від п’єзоелемента вибухає та спричиняє розрив головної частини гранати.

Електронний зв’язок обоїх частин підривника здійснюється за внутрішнім та зовнішнім електричним ланцюгом, які утворюються металевими частинами гранати.

У донній частині гранати розміщується самоліквідатор, який призначений для розриву гранати, якщо відмовить електронна частина підривника або якщо граната на протязі 4-6 секунд після вильоту з каналу ствола гранатомета не зустрінеться з перешкодою.

Реактивний двигун призначений для збільшення швидкості польоту гранати та складається з труби, соплового блока, фіксатора з шайбою, упора, діафрагми і дна.

В трубі розміщується пороховий заряд, запалювач, піроуповільнювач, який служить для запалювання порохового заряду реактивного двигуна.

Сопловий блок має шість закритих герметезаторами соплових отворів, через які після пострілу виходять порохові гази із реактивного двигуна.

Пороховий заряд призначений для надання гранаті початкової швидкості. Поєднаний зі стабілізатором та складається зі стрічкового нітрогліцеринового пороху, що розміщений у гільзі з патронного паперу. Пороховий заряд розміщений у паперовому пеналі для запобігання потраплянню вологи та механічних пошкоджень під час зберігання і транспортування.

Стабілізатор забезпечує стійкість польоту гранати. Він розміщений в пороховому заряді та складається з хрестовини, чотирьох пір’їн, що вільно рухаються на осях, цоколя та турбінки, яка служить для надання гранаті обертання, що необхідне для підвищення кучності гранат. Обертання здійснюється з частотою 20-30 об/с.

Заряджання гранатомета

Для заряджання гранатомета потрібно:

- гранатометнику(рис. 2.43)перевірити, чи не зведений курок, встановити гранатомет на запобіжник і подати його на себе; взяти в помічника постріл, беручись лівою рукою знизу за реактивний двигун, вставити пороховий заряд і двигун до ствола гранатомета і дослати постріл таким чином, щоб фіксатор гранати увійшов у виріз на дульній частині гранатомета до упору. (Під час заряджання ствол потрібно розміщувати в напрямку стрільби. Допускається обертання пострілу проти годинникової стрілки);

- помічнику гранатометника приєднати до гранати пороховий заряд, зняти з головної частини підривника запобіжний ковпачок і подати гранатометнику постріл пороховим зарядом до нього і фіксатором гранати вгору. Під час дощу або снігу запобіжний ковпачок не знімається.

Рис.2.44. Гранатометник