4.Поняття та завдання пізнавальної діяльності слідчого.

Діяльність у широкому значенні слова – це усякого роду практична активність, що спрямована на досягнення певної мети. У тлумачних словниках це поняття інтерпретують як спосіб буття людини у світі, її здатність вносити зміни в оточуючу обстановку. При цьому маються на увазі різні операції: матеріально-практичнi, інтелектуальні, духовні, внутрішні та зовнішні. Це i робота думки, i фізична робота, i процес пізнання, i людська поведінка.

Розслідування кримінальних правопорушень являє собою один з найбільш складних видів соціальної діяльності, специфіка якого визначається тим, що у поле зору органу розслідування залучаються особи, які мають різні інтереси, у тому числі i ті, що не співпадають з інтересами цього органу.

Цей процес спрямований на встановлення істини, на усебічне, повне й об’єктивне дослідження усіх обставин справи, що пов’язані з початком певних правових процедур, тобто виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав та відповідних до них юридичних обов’язків.

У юридичній літературі під діяльністю слідчого розуміють урегульовану нормами кримінального процесуального права діяльність, яка спрямована на розслідування кримінального правопорушення та встановлення усіх обставин, що пов’язані з подією протиправного діяння з метою вирішення питання про достатність підстав для направлення матеріалів кримінального провадження до суду або закриття такого провадження.

З криміналістичної точки зору злочин за своєю суттю являє собою динамічний процес контактної та безконтактної взаємодії злочинця з об’єктами навколишнього середовища. При цьому, особа, яка вчинює злочин, його жертва, та інші люди – учасники даної події – відбиваються через свої властивості, а також через засоби, механізми і способи вчинення у формі матеріальних об’єктів або у формі образів у свідомості людей.

Встановлення злочинця – пізнавальний процес, під час якого слідчий збирає інформацію (відомості, фактичні дані) про конкретну особу, ознаки вчинення певних протиправних дій. При цьому об’єкти, що містять інформацію про подію злочину та злочинця, трансформуються у встановлену законом форму – докази, а процес пізнання суттєвих для справи обставин, що пов’язаний із зазначеними джерелами інформації, виступає у вигляді кримінально-процесуального доказування.

Необхідно також зазначити, що характерними особливостями такого процесу є проведення пізнання в складних, несприятливих ситуаціях, коли заінтересовані особи перешкоджають процесу розслідування.

Спираючись на усталені підходи в загальній теорії кримінального права та процесу щодо тлумачення доказування як передбаченої законом діяльності суб’єктів кримінального процесу по збиранню (формуванню), дослідженню (перевірці) й оцінці доказів та їх процесуальних джерел, прийняття на цій основі певних процесуальних рішень і наведення аргументів по їх обґрунтуванню (мотивації), ми зазначаємо, що така діяльність розпочинається з моменту отримання повідомлення про вчинене не кримінальне правопорушення і закінчується за певних обставин складанням наступних документів: обвинувального акту; постанови про закриття справи; постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Слід зазначити, що у процесі розслідування кримінальних правопорушень виникають, суворо кажучи, не докази, а інформація про подію, яка може набути, а може i не набути, внаслідок різних причин, значення доказів. Основне призначення зібраної на початковому етапі інформації – виступати у якості фактичної бази для висунення слідчих версій про можливість вчинення кримінального правопорушення підозрюваною особою.

Як усяке об’єктивно існуюче явище матеріального світу, докази, завжди можуть бути виявлені. Можливість виявлення доказів, їх збирання обумовлені однією з найважливіших закономірностей об’єктивної дійсності, що передбачає відображення інформації в навколишньому середовищі та проведення пізнавальної діяльності суб’єктом розслідування.

На основі зазначеного - основна мета пізнавальної діяльності слідчого полягає у пошуку, виявленні, фіксації, дослідженні, аналізі, оцінці, передачі та використанні джерел інформації (доказів) про факти, події та обставини, що встановлюються у процесі розслідування кримінальних правопорушень.

Під пізнавальною діяльністю слідчого слід вважати діяльність, в основі якої лежать знання, в першу чергу, матеріального та процесуального права, криміналістики й інших галузей знань, що спрямовані на дослідження події злочину та встановлення його учасників шляхом збирання, аналізу, оцінки, передачі та використання отриманої інформації за допомогою розроблених наукою криміналістикою спеціальних засобів, методів та прийомів.

Розрізнюючись за тривалістю, спрямованістю та змістом, пізнавальна діяльність слідчого на певних етапах розслідування виходить із необхідності вирішення різних завдань. Так, початковий етап характеризується: трансформуванням процесуальним шляхом зібраних фактичних даних у докази; перевіркою, уточненням та доповненням вихідної інформації з метою розвитку, поглиблення уявлення про місце, час, цілі, мотив, суб’єкта (суб’єктів) злочину та предмет його активності, про знаряддя, засоби, механізм вчинення та інші обставини події, що досліджуються.

На подальшому етапі розслідування відбувається перевірка та доповнення доказової бази відносно встановлених обставин у справі. З цією метою проводяться: визначення i реалізація можливостей щодо отримання нової, додаткової доказової інформації, яка була відсутня у справі (наприклад, шляхом повторного огляду раніше оглянутих об’єктів, направлення їх на додаткову, повторну експертизу); пошук, виявлення та дослідження інших носіїв інформації, що не були виявлені на початковому етапі внаслідок зроблених слідчим організаційних, процесуальних або тактичних помилок.

Пізнавальна діяльність слідчого під час розслідування кримінальних правопорушень проходить певні стадії: від мінімуму джерел інформації до проміжного, більш чисельного, але все ж неповного комплексу таких джерел, а потім до цілісного, вичерпного їх кола; від мінімуму фактичних даних до більш широкого, а потім i повного їх кола; від знань про факти-наслідки до знань про факти, що відносяться до категорії найближчих, безпосередніх, а потім й основних причин вчинення злочину.

Питання про спрямованість та змістовну сторону реалізації завдань пізнавальної діяльності слідчого залежать від того, на якому етапі вони реалізуються, а також від характеру і змісту вихідної (початкової) для даного етапу інформації.