2.Планування, аналітична, методична і статистична робота органів досудового розслідування та координація їх діяльності

Організація діяльності органів досудового розслідування здійснюється на основі планування, поєднання єдиноначальності у вирішенні питань службової діяльності та колегіальності при їх обговоренні, персональної відповідальності кожного працівника за стан справ на дорученій ділянці роботи.

Заходи щодо організації слідчої роботи формуються в планах роботи органу досудового розслідування. Вони повинні відповідати оперативній обстановці, що складається, прогнозу її розвитку, вимогам чинного законодавства стосовно завдань і функцій органів досудового розслідування, бути цілеспрямованими, чітко сформульованими, максимально конкретизованими і реальними для виконання, а також забезпеченими фінансовими, матеріально-технічними і кадровими ресурсами. При формуванні планів заходів потрібно обов’язково визначати строки їх виконання і відповідальних виконавців.

План на наступний період повинен розроблятися з урахуванням результатів виконання попереднього плану й інших раніше прийнятих рішень, містити в собі незавершені чи перенесені за строками виконання заходи, визначати пріоритетні цілі та завдання.

До планів роботи органів внутрішніх справ у частині, що стосується діяльності органів досудового розслідування, обов’язково повинні включатися:

- комплексні заходи, спрямовані на своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення; забезпечення негайного виїзду на місця подій слідчо-оперативних груп у повному складі; покращення взаємодії органу досудового розслідування з іншими органами та підрозділами при попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень; створення необхідних умов для успішного виконання слідчими покладених на них завдань.

- конкретні заходи, спрямовані на покращення організації роботи слідчих; розповсюдження і впровадження передового досвіду; підвищення рівня процесуального контролю за діяльністю слідчих; розроблення та вдосконалення тактики і методики досудового розслідування окремих видів кримінальних правопорушень; застосування в практичній діяльності сучасних наукових методів, криміналістичної і організаційної техніки; підвищення кваліфікації слідчих.

Слідчий планує свою роботу таким чином, щоб забезпечити своєчасність виконання необхідних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у всіх кримінальних провадженнях, в яких він проводить досудове розслідування. З цією метою він складає загальний календарний план-графік роботи в усіх кримінальних провадженнях, а також плани розслідування кожного кримінального провадження.

Плани роботи, а також документи, що свідчать про виконання планових завдань (копії аналітичних документів, узагальнень, протоколів оперативних нарад, довідок про результати перевірок тощо), зберігаються в наряді організації роботи і планування органу досудового розслідування.

Планування в ході розслідування кримінальних правопорушень

Календарне планування роботи слідчого

Працювати організовано — значить повністю та найкраще використовувати робочий час в інтересах справи. Слідчий повинен стежити, щоб його робочий день був правильно розподілений. Для цього заздалегідь, за кілька днів уперед, визначається й розподіляється час виконання конкретних слідчих дій.

Деякі слідчі додатково до плану розслідування конкретних справ становлять календарні графіки роботи у вигляді загального зошита, кожний аркуш якої позначений датою робочого дня. Направляючи, наприклад, повістку про виклик свідка, слідчий на відповідному аркуші записує години та хвилини, на які призначений допит. Подібним чином позначається час, коли слідчий має намір бути присутнім при проведенні експертизи, провадити огляд, зустрічатися із представниками громадськості й т.д. Намічаючи чергову слідчу дію, слідчий пристосовує його вчасно, що відповідно до графіка ще вільно. Якщо в графіку утворяться пробіли, слідчий заповнює їх тими заходами, які спочатку відкладалися на більше пізні строки. Ущільненість графіка слідчий перевіряє наприкінці кожного дня. Завдяки цьому наступний день у нього починається не з міркувань, чим би це сьогодні зайнятися, а з налагодженої роботи.

Планування по кримінальній справі

Робота слідчого по розслідуванню кримінальної справи, як усяка діяльність, що складається з комплексу різних трудових операцій, повинна плануватися. Планування в ході розслідування злочину є обґрунтоване матеріалами справи визначення шляхів і засобів, за допомогою яких при найменшій витраті засобів і часу повинен бути розкритий злочин, встановлені докази про причетність до злочину певної особи, виявлені причини й умови, які сприяли вчиненню злочину.

Принципи планування — це розроблені криміналістичною тактикою вимоги, пропоновані до планування, дотримання яких забезпечує його ефективність. Принципами планування є його обґрунтованість, динамічність, безперервність і індивідуальність.

Планування — це складний по своїй структурі творчий розумовий процес. Найбільш типовими логічними засобами пізнання, який користується слідчий, є: версія й питання. Версія лежить в основі планування, питання - в основі перевірки версії.

Названі логічні форми мислення використовуються насамперед тому, що, приступаючи до розслідування, слідчий, як правило, не має у своєму розпорядженні достатніми даними, які дозволяють відразу виявити ті обставини, які він зобов'язаний встановити відповідно до вимог ст. 64 КПК. На початку розслідування перед слідчим виникає задача з багатьма невідомими. Щоб вирішити її й пояснити досліджувану подію і її окремі обставини, слідчий прибігає до такого прийому, як побудова версій.

Версія є не що інше, як одне з можливих пояснень розслідуваної події в цілому або окремих її обставин. Залежно від цього слідчі версії йменуються загальними або приватними.

Версія будується на основі інформації, яка є у розпорядженні слідчого. У разі коли цієї інформації не достатньо для встановлення обставин вчиненого злочину - висувається кілька версій. Всі вони представляють судження, які можуть бути або помилковими, або правдивими. Існує правило, відповідно до якого необхідно висувати стільки версій, скільки може бути дано задовольняючому завданню розкриття злочину пояснень наявним фактам.

Необхідність висування всіх слідчих версій, реально можливих у даній ситуації, і включення їх у план розслідування є важливою умовою його обґрунтованості й правильності. Недотримання цієї умови, захоплення однією версією, хоча б і правдоподібної, на практиці приводять до того, що злочин залишається нерозкритим.

Перевірка тільки однієї версії й ігнорування інших версій можуть спричинити також необґрунтоване залучення до кримінальної відповідальності осіб, не винних у здійсненні злочину. Помилки подібного роду допускаються, коли слідчий не враховує версій, висунутих іншими учасниками процесу, зокрема обвинувачуваним або потерпілим. Версія обвинувачуваного це теж одне з пояснень розслідуваного злочину, але з його позицій.

В основі версії повинна лежати якась частина вірогідно встановлених фактів. Якщо слідчий висуває версію про вбивство, то він виходить із того, що виявлено труп або людина раптово зникла, причому ці дані не повинні викликати сумніву. Навіть у тих випадках, коли слідчий будує версії на основі анонімних заяв або слухів, інформація, яка міститься в них, повинна в певній мері відповідати реальним обставинам справи.

Висунуті версії повинні бути перевірені. Тут важливого значення набуває правильне формулювання питань, пізнавальна функція яких складається у тому, щоб виділити невідомі питання у справі. Від правильної постановки та вирішення питань направлених на перевірку версій залежить якісне розслідування злочину. Висунувши версію, слідчий міркує в такий спосіб: якщо версія вірна, то в дійсності : повинні існувати певні факти, що є слідами, ознаками злочину й підтверджувальну версію. Наприклад, у справі про вбивство висувається версія, що вбивство зробив гр. А. з пістолета «ТТ» з метою заволодіти майном потерпілого. З даної версії виводиться наступне: у гр. А. повинен бути пістолет «ТТ»; у гр. А. повинні бути речі, які належать потерпілому. Перш ніж перевірити практично, чи відповідає це дійсності, слідчий ставить запитання : «чи є у гр.А. пістолет «ТТ»?», « чи мав він право на носіння зброї?», « чи зберігаються у гр. А. викрадені речі?», «у якому місці вони зберігаються?» та інш. Для вирішення поставлених питань у плані визначаються необхідні слідчі дії і пошукові заходи, направлені на перевірку версій. Основна умова успішної реалізації плану -це паралельність перевірки висунутих версій. Доцільно у першу чергу вирішити питання, які мають значення для перевірки декількох версій.

Наприклад, якщо слідчий розглядає питання де перебувають викрадені цінності, то передбачає в плані проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного, допитат певних осіб і встановлення спостереження на ринках, у пунктах скупки, перевіряє можливість знаходження цінностей у камерах схову чи ломбардах. Це буде запорукою того, що слідчий передбачив всі можливі в цьому випадку заходи, за допомогою яких може бути отримана відповідь на поставлене питання.

Форма плану може бути як письмовою так і графічною. Слідчий складає письмовий план з моменту прийняття справи до свого провадження, враховуючи, що характер і вид злочину вимагають аналізу й глибокого вивчення тих матеріалів, які послужили підставою до порушення кримінальної справи. Справи про розкрадання у великих розмірах, або вчинених посадовими особами, інформація про які зберігається в матеріалах, представлених у вигляді різного роду бухгалтерських документів, актів ревізій, пояснень посадових осіб, повинні ретельно вивчатися та за результатами вивчення складатися розгорнуті плани.

Нерідко у справах зазначеної категорії складанню розгорнутого плану розслідування передує складання письмового плану невідкладних слідчих дій. Обумовлено це тим, що на даному етапі перед слідчим виникає необхідність виконання великого обсягу роботи.

Письмовий план повинен складатися на певний відрізок часу залежно від наявної у слідчого інформації. Після реалізації наміченого плану, та отримання інформації в ході слідства, слідчий планує наступний етап розслідування, поки воно не буде завершеним.

Письмова форма плану, як правило, повинна включати наступні елементи: 1) вихідні дані, що послужили підставою для висування версій; 2) слідчі версії; 3) питання й обставини, що підлягають з'ясуванню; 4) слідчі дії, пошукові й інші заходи; 5)строки проведення намічених дій; 6) виконавці; 7) оцінка про виконання й результати проведених дій.

По справах з великою кількістю епізодів або значною кількістю обвинувачених письмовий план складається за кожним епізодом або стосовно кожної особи, а потім приватні плани зводяться в загальний план розслідування.

Аналогічний метод застосовується при плануванні розслідування, який здійснюється бригадою слідчих.

Планування роботи по окремій слідчій дії.

Загальновідомо, що кожна слідча дія індивідуальна та неповторна. Тому творчий підхід, відсутність шаблона щодо планування проведення конкретної слідчої дії є основною умовою планування, організації та її проведення.

Індивідуальність, однак, не виключає типовості і практика дозволяє в загальній формі визначити елементи, властивому плануванню й організації будь-яких (або щонайменше значної більшості) слідчих дій до яких можливо віднести:

а) коло та послідовність питань, які підлягають з'ясуванню;

б) склад учасників слідчої дії та особи, які надають допомогу слідчому;

в) місце й час проведення слідчої дії;

г) слідчі, пошукові, технічні й організаційні заходи, проведення яких забезпечує успіх даної дії;

д) перелік матеріалів справи й науково-технічних засобів, які необхідно застосувати при проведенні дії;

є) можливі доповнення чи зміни загального плану чи плану інших слідчих дій на основі результатів даної слідчої дії.

Нерідко слідчі обходяться без складання плану слідчої дії, і обмежуються тим, що достоменно відомо про предмет допиту, чи відоме місцезнаходження документу. Це припустимо для таких слідчих дій, які зводяться до з'ясування одного питання, не вимагають координації дій слідчого й органу дізнання, проводяться без участі фахівців, не пов'язані із застосуванням науково-технічних засобів. У більше ж складних випадках відсутність заздалегідь підготовленого плану може негативно відбитися на повноті, чіткості, швидкості проведення слідчої дії.

Перед проведенням слідчої дії необхідно визначити підстави до її проведення, тобто, інформацію, яка припускає, що певним способом і з певного джерела можуть бути отримані дані, які мають значення для вирішення справи. Одержання такої інформації є істотним елементом підготовки до планованої дії. Наприклад, щоб прийняти рішення про проведення обшуку, необхідно мати відомості про те, що в даному приміщенні перебувають або можуть перебувати розшукувані предмети. Для виклику особи на допит в якості свідка, треба спочатку мати інформацію, що ця особа спостерігала або могла спостерігати обставини, які підлягають з'ясуванню. Крім того, перед викликом особи треба знати її адресу. А якщо відомості про місце проживання старі, то перш ніж посилати повістку, доцільно перевірити адресу через адресну довідку.

Ще один приклад, готуючись до допиту посадової особи, яка обвинувачується в одержанні хабарів, слідчий вивчив дані про його особистість і спосіб життя. У побуті обвинувачуваний одягався скромно, алкоголем не зловживав, коштовностей не мав. Але слідчий звернув увагу на показання одного зі свідків, який згадував про зустріч із підозрюваним на іподромі. Зацікавившись цією деталлю, слідчий встановив, що підозрюваний постійно бере участь у тоталізаторі, причому робить дуже ризиковані ставки й нерідко крупно програє. Такого роду підготовка зіграла роль у допиті підозрюваного. Спочатку він категорично заперечував хабарі. Але коли слідчий, привівши конкретні факти програшів у тоталізаторі, запитав про джерела на покриття цих видатків, підозрюваний зізнався в систематичному одержанні хабарів.

Діям швидким, але сумнівним за очікуваними результатами завжди слід віддати перевагу продуманим, ретельно підготовлені заходи.

Так, успішному проведенню обшуку в приміщенні можуть сприяти відомості:

1) про об'єкт, який підлягає обшуку: а) точна адреса й розміщення на місці об'єкту, який підлягає обшуку; б) конкретне призначення будинку й окремих його частин; в) умови експлуатації, кількість і склад осіб, які постійно проживають або працюють у даному приміщенні; г)характер і конструктивні особливості будови в цілому й окремих його вузлів; д) підступи, можливі шляхи проникнення в приміщення й виходу з нього, наявність телефону й інших засобів зв'язку; є) внутрішнє планування, розташування приміщень, межі об’єкту які повинні бути охоплені обшуком; ж) наявність обстановки, меблів, механізмів і інших предметів, їхнє розміщення, властивості й особливості;

2) про осіб, які займають дане приміщення: а) професія й рід занять; б) схильності та характер проведення дозвілля; в) спосіб життя, звичайний розпорядок у родині, а при обшуку в службовому приміщенні - режим роботи; г) склад родини, відносини в родині та з сусідами, а при обшуку в службовому приміщенні - з найближчими співробітниками; д) особливості поводження в побуті й на службі; є) зв'язки й знайомства;

3) про шукані предмети: а) розмір, вага, форма, обсяг, кількість шуканих предметів; б) матеріали, з яких вони виготовлені; в) щільність, консистенція й інші властивості; г) зовнішній вигляд, яскраві риси й відмітні ознаки; д) можливість зміни цих ознак і властивостей; є) призначення й цінність шуканих предметів для що ховає.

При сприятливих умовах ще до обшуку слідчий може одержати точні відомості про місце, де заховані шукані предмети.

Готуючись до певного слідчої дії, треба усвідомити, чи виконані інші заплановані заходи, провадження яких після даної дії виявиться неможливим. Так, очна ставка між потерпілим і обвинуваченим виключає можливість наступного пред'явлення того ж обвинувачуваного потерпілому на впізнання. Отже, впізнання повинне мати місце до очної ставки.

У тій частині плану, яка торкається підготовки слідчої дії, передбачається підбір наукових приладів, засобів, які можуть знадобитися в цьому випадку.

Залежно від характеру й умов слідчої дії план може передбачати використання:

а) переносних засобів висвітлення (акумуляторні або батарейні ліхтарі, лампи, свічі й т.п.);

б) оптичних приладів (лупи, мікроскоп, бінокль і ін.);

в) вимірювальних засобів (рулетка, лінійка, штангенциркуль);

г) інструментів для розкриття сховищ (молоток, пилка, викрутка, ніж);

д) пакувальних матеріалів (обгортковий папір, поліетиленові пакети, пробірки, клейонка, шпагат, сургучева печатка й ін);

є) пошукових засобів (щупи, багри, джерела інфрачервоного й ультракороткого випромінювання й ін.);

ж) засобів орієнтації (карта місцевості, план споруди, компас, рівень, ватерпас і ін.);

з) засобів закріплення доказів (бланки слідчих дій, міліметровий папір, авторучка, портативний комп'ютер, олівці, гіпс, паста для копіювання рельєфних слідів, порошки для виявлення невидимих слідів, магнітна кисть, слідокопирувальні плівки, фото - і кінокамера із запасом касет, магнітофон).

При допитах нерідко доводиться пред'являти наявні в справі документи, протоколи, а іноді й речові докази, щоб допитуваний дав на цей рахунок пояснення. Це теж необхідно враховувати. Інакше під час допиту слідчий буде ритися в справі в пошуках потрібного документа, нервуючи й без необхідності затягуючи слідчу дію. Щоб уникнути цього, матеріали необхідно підібрати й викласти в такому порядку, у якому їх треба пред'явити при допиті. Коли ж матеріали підшиті, у томах робляться закладки, на яких, якщо їх багато, можна проставити номера відповідних пунктів плану допиту.

Аналітична робота передбачає організацію збору даних, їх обробку і узагальнення, комплексне вивчення стану оперативної обстановки, результатів діяльності органу досудового розслідування. Метою аналітичної роботи є визначення головних проблем, що виникають в управлінській діяльності органу досудового розслідування, недоліків і причин їх виникнення, надання практичної та методичної допомоги та зміцнення кадрів. Аналітична робота передбачає розроблення і вжиття заходів, спрямованих на усунення недоліків та вирішення наявних проблем.

Аналітична та методична робота органів досудового розслідування здійснюється організаційно-методичними підрозділами або окремими працівниками, за якими закріплені відповідні функції, які в межах повноважень аналізують результати діяльності органів досудового розслідування, розробляють та реалізують заходи щодо підвищення якості досудового розслідування, скорочення його строків, забезпечення законності та реалізації прав і законних інтересів громадян, належного розгляду їх заяв і звернень з питань досудового розслідування; організовують роботу з відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди, удосконалення організації діяльності слідчих.

Статистична робота органів досудового розслідування – планомірний, науково обґрунтований процес збирання офіційної інформації, який дає кількісну характеристику результатів роботи з розслідування кримінальних правопорушень або тих чи інших процесів, що відбуваються під час її проведення, шляхом реєстрації відповідних показників роботи за спеціальними програмами, розробленими на основі відповідної методології, тобто сукупності науково обґрунтованих способів, правил і методів вивчення процесів, які встановлюють порядок збирання, опрацювання і аналізу інформації.

Статистична робота полягає у відображенні результатів розслідування кримінальних правопорушень та руху кримінальних проваджень шляхом введення відповідної інформації до ЄРДР, формуванні звітності про результати роботи органів досудового розслідування, проведенні взаємних звірень з підрозділами інформаційно-аналітичного забезпечення. Зазначена інформація використовується для складання аналізів і узагальнень з метою визначення результатів роботи, негативних тенденцій та шляхів їх усунення.

Копії звітів про результати роботи органу досудового розслідування за звітний період і кожного слідчого, зокрема інформаційні повідомлення з цих питань на адресу відповідних органів досудового розслідування, долучаються до наряду статистики.

Методична робота органу досудового розслідування заснована на досягненнях сучасної науки та передового досвіду аналітичної, організаційної, науково-практичної, інформаційної діяльності щодо вирішення основних завдань досудового розслідування, покращення його якості, забезпечення законності, удосконалення професійної компетентності слідчих та підвищення ефективності їх діяльності. Ця робота передбачає постійне ведення кодифікації чинного законодавства та систематичне доведення до слідчих його змін, у тому числі за допомогою сучасних систем комунікаційного зв’язку та отримання інформації, проведення занять зі слідчими в системі службової підготовки, узагальнення слідчої та судової практики, а також позитивного практичного досвіду в розслідуванні кримінальних правопорушень.

Методична робота полягає в:

- підготовці якісних методичних документів з максимально повним відображенням у них необхідної інформації, вивченні та ефективному їх використанні в практичній діяльності особовим складом слідчого підрозділу.

- систематичному виявленні, вивченні та запровадженні прогресивних форм і методів діяльності органів досудового розслідування.

- нормативно-правові акти, доручення і рішення органів досудового розслідування, матеріали перевірок органу досудового розслідування, листування з іншими органами державної влади накопичуються в директивному наряді.

- упровадження передового досвіду в роботу органів досудового розслідування передбачає вивчення, узагальнення та розроблення рекомендацій щодо впровадження нового і позитивного досвіду роботи в практику організації розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі передового зарубіжного досвіду; розроблення сучасних методик розслідувань окремих видів кримінальних правопорушень; організацію та проведення нарад, науково-практичних конференцій і семінарів з проблем досудового розслідування; підготовку та розповсюдження відповідних друкованих видань.

Координація діяльності органів досудового розслідування – це узгоджена практична робота керівників та працівників органів досудового розслідування, які в межах повноважень здійснюють контрольні функції та координують розслідування кримінальних правопорушень.

Організація взаємодії органів досудового розслідування з органами та підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову, експертну діяльність, а також у межах компетенції з іншими правоохоронними органами, центральними органами виконавчої влади забезпечується шляхом:

- внесення пропозицій спрямованих на покращення організації діяльності органів досудового розслідування, а також взаємодії з іншими органами та підрозділами органів внутрішніх справ.

- якісної підготовки матеріалів з проблемних питань діяльності органів досудового розслідування та їх обговорення на колегіях і нарадах з іншими правоохоронними органами та прийняття конкретних управлінських рішень.