
- •Спеціальності:
- •5.03050901 “Бухгалтерський облік”
- •Тема 1. Елементи лінійної алгебри
- •Системи т рівнянь з п невідомими
- •Ранг матриці
- •Критерій сумісності системи лінійних рівнянь – теорема кронекера-капеллі
- •Прикладні задачі курсів спецдисциплін, які приводять до систем лінійних рівнянь та їх розв’язування
- •Тема 2. Елементи векторної алгебри
- •Основні поняття, лінійні операції над векторами
- •Додавання векторів
- •Множення вектора на число
- •Розкладання вектора за базисом
- •Прямокутна декартова система координат
- •Проекція вектора на вісь координати вектора на площині та в просторі
- •Векторний добуток векторів
- •Властивості векторного добутку
- •Застосування векторного добутку
- •Мішаний добуток векторів
- •Знаходження мішаного добутку в координатній формі
- •Властивості мішаного добутку
- •Кут між векторами умови колінеарності та компланарності векторів Кут між векторами
- •Умова колінеарності векторів
- •Умова компланарності векторів
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Аналітична геометрія: Пряма і площина в просторі
- •Пряма в просторі
- •Співвідношення між прямими і площинами
- •Питання для самоперевірки
- •Теми 4-5. Вступ до математичного аналізу: функція, границя і неперервність функції
- •Поняття функції, область визначення, способи задання
- •Основні елементарні функції, їх властивості і графіки
- •Перетворення графіків функцій
- •Застосування функцій в економіці
- •Неперервність функції в точці та на відрізку
- •Точки розриву функції, їх класифікація
- •Основні теореми про неперервні функції
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6 - 8. Диференціальне числення функції однієї змінної: похідна та її застосування
- •Поняття похідної функції в точці, її фізичний та геометричний зміст
- •Правила диференціювання
- •Похідна складеної функції
- •Похідні вищих порядків
- •Зростання, спадання функції достатня умова монотонності
- •Екстремум функції. Необхідна та достатня умови існування екстремуму функції. Поняття критичних точок та точок екстремуму функції
- •Необхідна та достатня умова екстремуму
- •Найбільше і найменше значення функції
- •Застосування похідної в економічній теорії
- •Застосування похідної функції для знаходження рівняння дотичної і нормалі
- •Фізичні та механічні застосування похідної
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 9 -11. Диференціальне числення функції багатьох змінних
- •Границя функції двох змінних
- •Неперервність функції двох змінних
- •Властивості неперервної функції двох змінних
- •Найбільше та найменше значення функції двох змінних в замкненій області
- •Застосування функцій багатьох змінних в економічній теорії
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 12 - 13. Інтегральне числення: невизначений інтеграл
- •Первісна функції та її властивості
- •Невизначений інтеграл та його властивості
- •І. Похідна від невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральній функції
- •Метод безпосереднього інтегрування
- •Метод підстановки (заміна змінної інтегрування)
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 14 - 15. Інтегральне числення: визначений інтеграл та його застосування
- •Визначений інтеграл та його властивості формула ньютона-лейбніца Задачі, що приводять до поняття визначеного інтеграла
- •Поняття визначеного інтеграла
- •Геометричний зміст визначеного інтеграла
- •Формула Ньютона—Лейбніца
- •Властивості визначеного інтеграла
- •Застосування визначеного інтегралу для обчислення об’ємів, шляху Обчислення об’єму тіла за площами його поперечних перерізів
- •Обчислення об’єму та площі поверхні тіла обертання
- •Обчислення пройденого шляху
- •Використання визначеного інтегралу в економіці
- •Питання для самоперевірки
- •Богомолов н.В., Сергиенко л.Ю. Сборник дидактических заданий по математике. – м.: Высш.Шк., 1987. – с. 107-109.
- •Тема 16 -18. Диференціальні рівняння
- •Диференціальні рівняння у повних диференціалах
- •Диференціальні рівняння, що допускають зниження порядку
- •Задачі на складання диференціальних рівнянь економічного змісту
- •Питання для самоперевірки
Множення вектора на число
Добутком
вектора
на
число
k≠0
називають
вектор
,
колінеарний з вектором
,
що має довжину
та напрям такий самий, як
,
якщо k > 0, і протилежний до
,
якщо k < 0 (рис. 9).
Рис. 9
Властивості множення вектора на число:
1)
2)
Нехай дано вектор .
Правило
множення вектора на число:
щоб
помноживши вектор
на число k, треба усі координати вектора
помноживши на число k, тобто k
=
ЛІНІЙНО ЗАЛЕЖНІ І НЕЗАЛЕЖНІ СИСТЕМИ ВЕКТОРІВ
БАЗИС, РОЗКЛАДАННЯ ВЕКТОРА ЗА БАЗИСОМ
Поняття векторного простору
Упорядкована
сукупність m
дійсних чисел
називається m-вимірним
вектором
і позначається вектором-стовпцем або
вектором-рядком:
.
Числа
називають координатами
вектора
.
Число m
називається розмірністю
вектора
.
Множина
всіх m-вимірних
векторів називається m-вимірним
простором
і позначається
.
Загальні відомості про базис векторного простору
Лінійно
залежними
називають
вектори
,
якщо існує хоч би одне дійсне число
(і
= 1,2,…, n),
що не дорівнює нулю і виконується
рівність
(1)
Лінійно
незалежними
називають
вектори
,
якщо рівність (1) виконується тільки
тоді, коли усі
.
У системі векторів число лінійно незалежних векторів дорівнює рангу матриці, яка складена з координат цих векторів.
Дійсно,
якщо систему векторів
із простору Еm
розглядати як матриці-стовпці з m
заданими елементами, тоді рівняння (1)
можна записати у вигляді однорідної
системи m
лінійних алгебраїчних рівнянь з n
невідомими
.
Кількість базисних невідомих системи
дорівнює рангу r
основної матриці системи, тобто матриці,
складеної із координат векторів
.
Таким чином, серед чисел існує r не рівних нулю. Згідно з означенням звідси випливає, що вектори лінійно залежні.
Для лінійно залежних векторів має місце рівність (1), з якої завжди можна один вектор виразити через лінійну комбінацію інших.
Якщо
вектори
із
простору
(кожен з них має n
координат) лінійно незалежні, тоді
,
тобто система n
однорідних лінійних алгебраїчних
рівнянь з n
невідомими має тривіальний розв’язок.
Але це можливо тоді, коли визначник
матриці, складеної із координат векторів
,
не дорівнює нулю.
Приклад.
Визначити лінійну залежність або
незалежність системи векторів
=
(-1,-2,-3);
=
(7,8,9);
=
(-4,-5,6) та системи векторів
=
(3,-2,4,1);
=
(-1,2,-1,2);
=
(1,2,2,5).
Розв’язання. Спочатку розглянемо систему векторів , та . Знайдемо ранг матриці, складеної з координат цих векторів:
Визначник цієї матриці |А| = - 48 + 72 + 105 – 96 +84 – 45 = 72 не дорівнює нулю, тому r(A)=3 і вектори , , лінійно незалежні.
Тепер розглянемо систему векторів , , . Матриця В складена з координат цих векторів має вигляд:
Ця матриця розміру 3 х 4 має ранг r(B)=2.
Тому вектори , , лінійно залежні.
Базисом n-вимірного простору називають будь-яку сукупність n лінійно незалежних векторів n вимірного простору.
Розкладання вектора за базисом
Довільний
вектор
n-вимірного
простору можна подати у вигляді лінійної
комбінацій векторів базисy
так:
(2)
Числа
називають
координатами
вектора
у
базисі
векторів
.
Приклад. Довести, що вектори = (5,4,3); = (-3,-1,2); та = (-3,1,3) утворюють базис в Е3, та розкласти вектор = (12,9,10) за цим базисом.
Розв’язання.
Кожен із заданих векторів
,
,
має
три координати, тому належить тривимірному
простору Е3.
Матриця, складена з координат цих
векторів,
має визначник |А|= -15-24-9-9+36-10= -31
0,
тому вектори
,
,
лінійно
незалежні. Згідно з означенням базису,
ці вектори утворюють базис в Е3.
Вектор також має три координати, тобто належить Е3. Тому його можна представити у вигляді (2) або
Вектори рівні, коли їх відповідні координати рівні. Тому з останньої рівності одержимо
Матричним методом можна знайти розв’язок цієї системи
Отже, маємо розклад за базисом
=
3
Координатами вектора у базисі , , будуть (3,2,-1).
Зауваження.
Два лінійно залежних вектори задовольняють
рівність
,
тому вони колінеарні. У колінеарних
векторів координати пропорційні, тобто