Лекція №3.

Тема: Деталі для зєднання механізмів машини. Механізми для передачі та перетворення руху. Види механічних передач руху. Механізми перетворення руху.

Мета: Вивчити деталі машин, структурне зображення деталей на кінематичних схемах.

План

1. Поняття про типові та спеціальні деталі.

2. Поняття про механізми в машинах.

3. Деталі для зєднання механізмів.

4. Механізми обертального руху.

5. Механічні передачі руху.

6. Механізми перетворення руху.

7. Зображення механізмів на кінематичних схемах.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть типові деталі машин.

2. Назвіть деталі для з’єднання механізмів

3. Для чого використовують кінематичні схеми.

4. Назвіть механічні передачі руху.

5. Назвіть переваги та недоліки зубчастих та пасових передач руху.

6. Які бувають втулки?

7. Назвіть перевагу підшипників кочення.

Всі швейні машини складаються з деталей, складальних одиниць (наприклад, човниковий комплект) і механізмів.

Деталь - це виріб виготовлений з однорідного матеріалу, без застосування збірних операцій.(гвинт, вал, шатун.)

Ланка - це одна, або кілька деталей жорстко скріплені між собою.(палець поводка та поводок).

Механізм – це дві, або кілька з’єднаних між собою ланок, які не мають жорсткого скріплення і можуть здійснювати під дією прикладених сил певні цілеспрямовані рухи.(Механізми приводять в рух основні робочі органи машини : голку, човник ниткопритягувач, зубчату рейку).

Для правильного з'єднання деталей, їх орієнтації щодо один одного і забезпечення взаємодії механізмів в процесі утворення стібків і строчок, а також ряду інших функцій в швейних машинах застосовують деталі для з'єднання частин складальних одиниць, для передачі обертання і для перетворення різного виду рухів

Типові деталі поділяються на такі види:

кріпильні - для з'єднання частин машин, виробів (гвин­ти, гайки, болти, цвяхи, шпильки, шурупи);

для передавання руху - зубчасті колеса, шківи, ланцюги, зірочки (пас у швейній машині з ножним і електричним приводами);

вали - для передавання руху закріпленим на них деталям; осі – для підтримання деталей, що обертаються на них; опори - для підтримання валів і осей (підшипники).

З'єднання деталей залежно від призначення може бути рухомим і нерухомим. З'єднання буває рознімне й не рознімне.

Деталі для з'єднання частин складальних одиниць. З'єднання частин машини може бути нероз'ємним або роз'ємним. При нероз'ємному жорсткому з'єднанні одна деталь не може мати ніяких переміщень щодо іншої.

Значно більше розповсюдження мають роз'ємні жорсткі з'єднання, здійснювані гвинтами, болтами, шплінтами, шпонками і іншими деталями. Гвинти можуть бути з головками і без них. На своєму стрижні вони мають різьблення, а зверху — шліцу для викрутки. Болти мають шести- або чотиригранні головки під відповідний гайковий ключ

Широке застосування в швейних машинах знаходять гвинти з цапфами для шарнірних з'єднань, що забезпечують переміщення однієї деталі щодо іншої. Такі гвинти можуть мати циліндрові (3— а) і конусні шарніри 2. До шарнірних гвинтів можна віднести центровий палець 2 (4—а), який закріплюється гвинтом 3. Центрові пальці мають відшліфований конусний кінець і в парі з іншим гвинтом або пальцем служать для утримання валів .

Деталі для передачі обертального руху. Для підтримки валів, що обертаються, або осей в швейних машинах застосовують підшипники ковзання і підшипники кочення (шарикопідшипники і голчаті підшипники. Для передачі обертання паралельним валам, що знаходяться на великій відстані один від одного, застосовують ремінні і зубчатоременні передачі

Деталі для перетворення рухів. Для перетворення обертального руху в поступальний в швейних машинах застосовується кривошипно-шатунний механізм.

Для перетворення повертаючого руху в коливальний в швейних машинах застосовують ексцентрикову передачу

Складання структурних схем. Просторові структурні схеми найдоцільніше викреслювати в диаметричній прямокутній проекції, оскільки вона дає найбільш наочне уявлення про структуру і взаємодію ланок механізму.

Деталі швейних машин виготовляються з відповідного матеріалу та мають відповідати специфічним, пов'язаним з їхньою функціональністю, вимогам.

Порушення цих вимог може призвести до псування механізмів машини, браку під час виготовлення виробів. Наприклад, порушення вимог для деталей з'єднання та кріплення не дозволить отримати якісну строчку, призведе до обриву ниток, зламу голки

Способи з'єднання деталей машин

З'єднання деталей — це конструктивне скріплення деталей для утворення з них механізмів, агрегатів, пристроїв та ін.

Використаємо конструктивну схему базової машини 1022 кл ОЗЛМ, зображеної на рис. 90, щоб визначити деталі з'єднання машинних ланок.

Жорсткі з'єднання — це такі з'єднання, за яких одна деталь відносно іншої не може мати ніяких переміщень. Наприклад: з'єднання кривошипа 4 та головного вала 5, коромисла 2 та вала підйому 3.

Нежорсткі з'єднання — це такі з'єднання, за яких деталь відносно іншої може виконувати рух в певній площині. Наприклад: з'єднання шатуна 8, 9 в механізмі голки, з'єднання коромисла 10 та ниткопритягувача 11.

З'єднання бувають рухомі та нерухомі, роз'ємні та нероз'ємні. Наприклад, рухомі — вал в підшипниках. Нерухомими вважають поводок 6 на голководі 7.

Роз'ємні з'єднання дозволяють розбирати вузли без пошкоджень деталей (різьбові, шпонкові, клинові, штифтові).

До нероз'ємних з'єднань відносять з'єднання, отримані за допомогою зварювання, заклепування, запресовування.

Нероз'ємні з'єднання бувають лише жорсткі (одна деталь відносно іншої не може рухатися). До нероз'ємних з'єднань відносять зварні та клепані з'єднання.

Роз'ємні з'єднання можуть бути як жорсткі, так і нежорсткі.

Деталі для з'єднання ланок швейних машин

Серед розглянутих способів з'єднань найбільшого поширення набули роз'ємні жорсткі, які здійснюються гвинтами, болтами, шплінтами, шпонками та іншими деталями.

Різьбові з'єднання — найпоширеніший вид з'єднання деталей машин. Вони характеризуються простотою конструкції, зручністю у збиранні й розбиранні, універсальністю і високою надійністю.

Основний недолік різьбових з'єднань — висока концентрація напружень у деталях з'єднання.

Різьбові з'єднання складаються з деталей із зовнішньою та _вНу_Трішньою різьбою. Всі деталі з зовнішньою різьбою називаються гвинтами, а з різьбовим отвором — гайками.

Гвинти

Гвинт — це циліндричний металевий стрижень (рис. 92 а, б), на якому нарізана різьба 3 для вкручування в одну зі з'єдну-в&іьних деталей — з головкою різної форми 2 (її може і не бути); 1 — шлиця (паз) для викрутки, 4 — конусоподібний кінець гвинта (див. рис. 92 а). Конуса на кінці гвинта може і не бути. Форма гвинта залежить від призначення гвинта.

Залежно від спрямування гвинтової лінії у гвинтах може бути права і ліва різьба. Всі гвинти залежно від їх призначення умовно поділяють на упорні, притискні, стягуючі, установочні, шарнірні. Такий умов ний розподіл дає уявлення про можливості виконання того чи іншого регулювання.

Упорний гвинт призначений для кріплення однієї деталі до іншої. При цьому торець 1 різьбового стрижня гвинта впирається в поверхню однієї з деталей (рис. 93 б). Після послаблення гвинта одну деталь можна повернути відносно другої або перемістити відносно їх осі. Як приклад розглянемо кріплення голки 3 в гол-ководі 1 за допомогою гвинта 2 (рис. 93 а). За допомогою упорного гвинта 2 кріпиться човник 6 до човникового вала 5 за допомогою трьох гвинтів 4 (див. рис. 93 а). Показаний на рисунку гвинт один, але човник кріпиться за допомогою трьох гвинтів 2 (див. рис. 91).

Притискний гвинт призначений для кріплення однієї деталі до іншої. Наприклад, кріплення шарнірної лапки 3 на стрижні 1 за допомогою гвинта 2

Стягуючий гвинт (клемове з'єднання) використовується для кріплення однієї роз'ємної деталі до другої стягуванням першої. Після послаблення гвинта можливе переміщення або поворот однієї деталі відносно іншої. Наприклад, кріплення поводка 2 на голководія за допомогою стягуючого гвинта З

Гвинт з кульковим шарніром застосовується для нежорсткого з'єднання деталей. Внаслідок такого з'єднання деталей одна з них може рухатися у просторі.

До шарнірних гвинтів також відноситься центровий гвинт (рис. 100 а) та центровий палець (рис. 100 б), який потім закріплюється гвинтом. Центровий гвинт і центровий палець мають відшліфований конусний кінець 1 (див. рис. 100 а, б) і в парі з іншим гвинтом або пальцем призначені для підтримування валів. Як приклад розглянемо на рис. 101 вал підйому 3, вал переміщення 4, що підтримуються в центрових пальцях 1.

Болти

Болт — циліндричний стрижень з різьбою і головкою 1 (шестигранною, рідше чотиригранною, напівкруглою тощо).

З варюванням називають технологічний процес з'єднання металевих чи неметалевих частин за допомогою місцевого нагріву зварювальних ділянок до рідкого чи пластичного стану. На сьогодні зварювання є основним видом нероз'ємних з'єднань у сучасному машинобудуванні. Наприклад, з'єднання коромисла 1 з валом 2

У сучасному машинобудуванні заклепувальні з'єднання майже повністю витіснені зварюванням. Заклепувальні з'єднання використовуються в конструкціях, які витримують великі вібрації та ударні навантаження, в матеріалах, які не підлягають зварюванню (дюралюміній, текстоліт). Заклепувальні з'єднання виконуються за допомогою заклепок різних типів з різними формами головок

КІНЕМАТИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ ДЕТАЛЕЙ ШВЕЙНИХ МАШИН

Кінематична умовна схема збірного вузла, механізму або машини передбачає умовне зображення деталей, з яких вони складаються, і дає наочне уявлення про будову, принцип роботи, спосіб з'єднання деталей, місця змащення, а також точки їх регулювання.

Перед складанням кінематичної схеми вузла, механізму або машини, необхідно ознайомитися з їхньою будовою та роботою, визначити конфігурацію деталей, способи їхнього з'єднання, місця розташування опор та характер руху окремих точок.

Просторові структурні схеми доцільно викреслювати в діаметральній прямокутній проекції: вона дає наочне уявлення про структуру та взаємодію ланок механізму. Структурне зображення деталей швейних машин та їх з'єднань зведене до таблиці-довідника