6. Балансовий метод

Балансовий метод використовують з метою дослідження взаємопов’язаних показників у господарській діяльності, коли узагальнюючий показник має вигляд алгебраїчної суми.

Принцип балансового методу полягає у рівності двох його взаємопов’язаних частин: прибуткової і видаткової чи потреби і наявності або наявності і використання (витрачання) із врахуванням залишків (на певну дату).

За таким способом складають баланси земельних угідь, баланси праці, баланси кормів, інших оборотних засобів, баланси платоспроможності підприємства. Виявляють рівень використання земельних угідь, забезпеченість працівниками, кормами, оборотними засобами, стан платоспроможності підприємства. Для цього зіставляють наявність і використання ресурсів з потребою в них.

При зіставленні показників однойменних балансів, складених за фактичними даними, і планових балансів можна виявити вплив на зміну загального показника балансу його складових (часткових показників), які виступають по відношенню до результату як фактори.

Так в кожному із балансів загальний показник (підсумок = результат) є сумою часткових показників.

Зокрема у балансі за планом:

А ₀ = а₀ + в₀ + с₀ + … + n₀

Загальний показник (результат)

Часткові показники (фактори)

У балансі складеному за фактичними даними:

А₁ = а₁ + в₁ + с ₁+ … + n₁

Тоді: ∆А = А₁ – А₀ = ∆а + ∆в + ∆с + … + ∆n

Це так звані адитивні зв’язки (адитивний – такий, що одержуємо шляхом сумування). таким чином, при наявності адитивних зв’язків загальна зміна результату визначається шляхом сумування змін по складових об’єктах.

Наприклад, валове виробництво продукції в підприємстві є сума показників виробництва продукції в підрозділах. Відповідно, зміна валової продукції в підприємстві буде дорівнювати сумі зміни виробництва в окремих підрозділах.

7. Метод деталізації

Метод деталізації полягає в розчленуванні показників, що характеризують досліджуваний об'єкт, на складові з метою їх ретельного вивчення, аналізу та синтезу. Це один із основних методів в економічному аналізі. Вирізняють деталізацію в просторі та часі. Деталізація є ефективною лише за наявності функціональних взаємозв’язків.

Є такі типи деталізації:

• адитивний: А = а+в+с;

• мультиплікативний: А = а х в х с;

• кратний: А = а/в;

• комбінований: А = а / в+с

8. Метод порівняння

Спосіб порівняння – застосовується як самостійний метод так і в поєднанні з іншими методами. За допомогою даного методу по-перше: визначають виконання плану; по-друге: дають оцінку рівня показника чи господарської діяльності (високий, низький); по-третє: виявляють невикористані резерви (або резерви поліпшення господарської діяльності).

Абсолютних правил щодо порівняльності чи непорівняльності економічних показників немає. При аналізі господарської діяльності звичайно орієнтуються на такі положення:

• не порівняльними будуть показники господарств розміщених в різних природних зонах при оцінці їх діяльності;

• не порівняльними будуть вартісні показники, обраховані за різними цінами, або що сформувалися в різних цінових періодах;

• показники окремих підприємств, що належать до різних періодів;

• окремі фактичні і планові показники, що мають різну базу формування;

• показники обраховані за різною методикою (середньоспискова чисельність і середньорічна чисельність працівників).

Для забезпечення порівнянності показників ведеться нейтралізація впливу кількісного чи вартісного фактору, застосовується тотожність методики розрахунків показників чи приймається однакова тривалість аналізованого періоду.

Для кращого сприйняття даних при порівнянні величин часто розраховують такі показники:

• відносні величини;

• середні величини.