Лекція: Оборонні споруди України Змієві вали

Змі́єві вали́ — грандіозні земляні укріплення (насипи висотою 6-8 м і шириною 14-16 м), залишки яких розташовані майже по всій лісостеповій та степовій території України.Загальна довжина близько 2000 км.

Легенда

За легендою, їх проорав Змій, який постійно нападав на жителів Подніпров’я, аж поки Кирило Кожум’яка (за іншими версіями легенди ковалі Кузьма та Дем'ян) не поборов його і не запряг до плуга. Земля, вивернута з борозни, проораної Змієм, й утворила величезні насипи. Дотягнувши плуг до річки (або за іншими версіями до моря) Змій від утоми та спраги випив занадто багато води й загинув, а вали люди назвали Змієвими.

Походження валів

Більшість дослідників вважає, що високі насипи великої довжини виконували роль суцільних загороджень і були ефективними засобами захисту осілого населення лісостепу від легкої кінноти степових кочівників, зводячи нанівець їхню головну перевагу — швидкість просування та раптовість нападу. Те, що загроза йшла зі степу, підтверджує конструкція валів та загальна спрямованість їхніх ліній — вали віялом розходяться з півночі на південь та південний схід, утворюючи паралельні лінії.

Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним та складним укріпленням — суцільні вали висотою 10-15 метрів, шириною основи до 20 метрів, на дерев'яному каркасі, в деяких місцях у вигляді 5-6 паралельних земляних укріплень, з ровом глибиною до 2-3 метрів. Змієві вали простяглися на довжину 950 км. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління, тобто було можливим лише за умови існування держави на цих територіях. Тому в історичній науці довгий час вважалося, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, хоча є багато аргументів на користь того, що були вони створені набагато раніше. Про це, зокрема, свідчить і те, що вже за руських часів виникнення Змієвих валів мало вигляд легенди.

Є підстави стверджувати, що Змієві вали були споруджені набагато раніше племенами, які заселяли територію українського лісостепу та мали державну організацію. Ними могли бути скіфські племена доби раннього заліза (7-6 ст. до н. е.) або племена черняхівської культури (2-6 ст. н. е.).

Більша частина Змієвих валів розорена. Руйнування триває і в наш час.

Оборонні споруди Київської Русі

Про вали, кліті, заборола. Рис. 1.

У Київських укріпленнях висота валу разом із заборолами сягала висоти 16 м, ширина підошви 27 м, рів глибиною 10 м, шириною 15 м.

Донжон (фр. donjon — володіння) — головна житлова і найкраще укріплена башта феодального замку в середньовічній Європі, яка виступала в якості рятівного пункту оборони. Якщо ворог захоплював замок, то донжон лишалась останнім «володінням», звідсіля й назва. Вважалась символом неприступності замку.

Замки України — одні з найцікавіших пам'яток історії в Україні. За даними кандидата історичних наук Сергія Трубчанінова, вчені налічують в Україні понад 5000 пам'яток фортифікації, проте від більшості з них сьогодні немає й сліду.

116 твердинь — або лише їх руїн — збереглося до нашого часу. Найвідомішими є замки Львова, Кам'янця-Подільського, Хотина, Мукачевого та інших міст на заході України.

Більшість замків і фортець України споруджені на місці давньоруських фортець.

У 14 ст. на історичну сцену виходить вогнепальна зброя. Але вона була ще не досконала. Тому ідеальним захистом від неї було будівництво високих і товстих мурів. У товщині мурів споруджували бійниці для стрільби. У давніх фортецях, ще до появи вогнепальної зброї, бійниці були вузькими і високими – для стрільби з лука. З розвитком вогнепальної зброї бійниці трансформуються. Вони були різних видів, але всі мали невеличкі зовнішні отвори – круглі або ключоподібні. Із внутрішньої сторони бійниці були врізані у товщину муру і мали бруствер, на який можна було сперти зброю. Рис. 2

Стіни завершувалися по-різному. Або мерлонами, або критими галереями. Також дуже часто на стінах або баштах споруджувалися машикулі. (див. Хотин 13, Луцьк 23, Острог 28)

Машикули́ (фр. machicoulis, от средневекового фр. mache-col, «бить в голову») — навесные бойницы, расположенные в верхней части крепостных стен и башен, предназначенные главным образом для вертикального обстрела штурмующего стены противника, забрасывания его камнями и т.п. (див. Кам’янець 18)Рис. 3.