4. . Демократизація керівництва

Демократизація керівництва полягає в тому, що у великій організації рівень кваліфікації і самосвідомості працівників об’єктивно вимагає їх участі в управлінні, прийнятті рішень. Без співробітництва, кооперації, партнерських відносин із персоналом менеджери не можуть управляти виробничим процесом і досягти підвищення продуктивності праці.

Тому оптимальною формою господарської організації вважається акціонерна компанія, в якій значна частина акцій належить робітникам і персоналу, що бере участь в управлінні. Це зумовлено тим, що в сучасній організації у персоналу з’являються нові життєві цінності:

• прагнення до творчої самореалізації;

• прагнення до повноправної участі в процесі прийняття рішень і сприйняття відповідальності за їх реалізацію;

• потреба у соціальній захищеності та підвищення рівня життя на основі підвищення ефективності виробництва.

Розвиток партнерських відносин між менеджером і персоналом передбачає:

• послаблення диктату керівництва;

• зацікавленість персоналу в успішній діяльності фірми;

• поліпшення трудових відносин на виробництві: скорочення плинності кадрів, прогулів та страйків, поліпшення клімату у виробничій ланці;

• державну підтримку: видання законів про участь робітників в управлінні; створення соціальних фондів для викупу акцій робітниками; податкові пільги фірмами, що практикують розподіл частини прибутку серед персоналу.

У міру ускладнення процесу праці змінюється підхід до робітника. Із об’єкта управління він перетворюється в суб’єкт управління. Рівень професіональної кваліфікації, спеціальної освіти і загальної культури сучасного робітника створює в нього потребу в управлінні.

Професіоналізація, окрім певного рівня знань, передбачає також:

• професіональну етику, що охоплює зростаюче значення роботи в системі життєвих цінностей;

• посилення внутрішньої мотивації до праці;

• розширення відносин співробітництва;

• послаблення конкуренції між робітниками.

10.5. Принципи керівництва і лідерства

Ефективність керівництва і лідерства оцінюється постійним зростанням внеску підлеглих у досягнення цілей організації. Керівник у своїй роботі має спиратися на деякі загальні принципи в поєднанні з індивідуальним підходом до їх практичної реалізації.

Принцип відповідності завдань. Чим ефективніше керівництво і лідерство, тим вище усвідомлення підлеглими того факту, що їх особисті цілі відповідають завданням організації. У цьому випадку розв’язання завдань організації здійснюється найефективніше. Оскільки завдання окремих осіб і організації взаємно доповнюють одні одних, внесок підлеглих у спільну справу суттєво зростає.

Принцип єдиноначальності. Чим досконаліші відносини субординації між робітником і його єдиним начальником, тим менше відчуття особистої відповідальності за їх виконання.

Принцип прямого керівництва. Чим безпосереднішим є особистий контакт з підлеглими, тим ефективнішим буде керівництво і лідерство. Справа не лише в тому, що людям подобаються прояви особистого інтересу до них та їх роботи з боку керівництва, але й тому, що навіть об’єктивна інформація, що побічно отримана, ніколи не буває досить повною для правильної оцінки якостей підлеглого. При безпосередньому контакті керівник може краще передати свій досвід, поділитися особистими думками, неофіційними пропозиціями, глибше вникнути в суть проблеми окремої особи і організації в цілому.

Принцип мотивації. Люди схильні йти за тими, в кому вони бачать засіб задоволення своїх особистих потреб. Чим більше керівники усвідомлюють, що мотивує діяльність їх підлеглих, як діють мотивуючі фактори, і чим більше це розуміння відбивається на виконанні ними управлінських функцій, тим більша вірогідність того, що вони стануть ефективними лідерами. Цей принцип поєднує мотиваційні міркування з управлінськими діями. Навіть якщо ми точно не знаємо, що саме мотивує людей в різних обставинах, основні їх реакції досить добре відомі, щоб використовувати їх для практичних дій.

Принцип способів керівництва і лідерства. Оскільки і люди, завдання і організаційне оточення змінюється, ефективні способи керівництва і лідерства мають враховувати характеристики окремої особи, структуру завдань та непередбачені обставини.