10.3. Групова динаміка

У менеджменті важливо враховувати і ту обставину, що створена з волі людей (керівництва) формальна організація стає також і соціальним середовищем, де люди взаємодіють не лише за визначеними керівництвом правилами. Люди спілкуються під час зборів, за обідом і після роботи. Із цих соціальних взаємовідносин народжується безліч дружніх, неформальних груп. Ці стихійно створені групи людей регулярно взаємодіють для досягнення визначених цілей. Ці цілі є причиною існування різних неформальних організацій. У кожній великій фірмі існує безліч неформальних організацій (груп).

У неформальних груп є багато спільного з формальними організаціями, в які вони так би мовити вмонтовані. У них є своя ієрархія, лідери, завдання, неписані правила (норми), які служать для членів організації еталонами. Такі групи виникають із самого життя формальної організації. Однак після утворення вони починають жити власним життям, відокремленим від трудового процесу, на основі якого виникли. Цей динамічний, постійно відновлюваний процес, отримав назву групової динаміки.

Люди, як правило, знають, чому вони вступають у формальну організацію. Звичайно, вони хотять здійснювати її цілі, їм потрібна винагорода або вони керуються міркуваннями престижу, пов’язаного з належністю до цієї організації.

А ось об’єднуючись у неформальні групи, люди не завжди усвідомлюють причини свого прагнення до тієї чи іншої групи людей. Вивчення цього питання психологами показує, що належність до неформальних груп може дати людям психологічні вигоди не менш важливі для них, ніж отримувана зарплата. Найважливіші причини вступу до групи: почуття приналежності, взаємодопомога, взаємозахист, тісне спілкування, зацікавленість тощо.

Дуже важливо, щоб менеджери розуміли, що неформальні організації динамічно взаємодіють із формальними. Багато характеристик неформальних організацій має пряме відношення до управління, бо здійснюють сильний вплив на ефективність формальної організації. Неформальні організації здійснюють соціальний контроль за своїми членами. Щоб бути прийнятим групою і зберегти в ній своє членство, особа має дотримуватися певних норм визнаної і невизнаної у цій групі поведінки. Наприклад, це стосується характеру одягу, поведінки, визнаних видів роботи і протоколу. Для тих, хто порушує ці норми, можуть бути застосовані жорстокі санкції і навіть відчуження. Це є особливо відчутним і ефективним покаранням, коли людина залежить від неформальної організації у задоволенні своїх потреб. Соціальний контроль, що здійснюється неформальною організацією, може мати вплив і спрямувати дії людей на досягнення цілей формальної організації.

У неформальних організаціях спостерігаються тенденції опору змінам. Цей опір буде виникати кожний раз, коли члени групи будуть вбачати у змінах загрозу існуванню самої групи як такої, спільним інтересам, позитивним емоціям, задоволенню соціальних потреб.

Наприклад, це відбувається тоді, коли нова техніка вимагає інших спеціалістів і віднімає у членів групи роботу або в результаті змін члени групи позбавляються певного статусу і влади.

Керівництво може послабити цей опір, дозволяючи і заохочуючи участь підлеглих у прийнятті рішень.

Неформальні лідери набувають свого впливового статусу, добиваючись влади і застосовуючи її по відношенню до членів неформальних груп так само, як це робить лідер формальної організації. Їх суттєво відрізняє лише те, що лідер формальної організації має підтримку у вигляді делегованих йому повноважень. Основа ж неформального лідера – визнання його групою. Досвідчений менеджер завжди прагне знайти способи ефективної взаємодії з неформальним лідером для того, щоб наблизити цілі неформальної групи до реалізації цілей організації.

Одна з найпоширеніших проблем, що заважає ефективному управлінню групами і неформальними організаціями, – це упереджено невисока думка про них керівників. Дійсно, в різних випадках неформальні групи можуть вести себе непродуктивно, перешкоджати досягненню формальних цілей. За неформальними каналами можуть поширюватися негативні чутки, що ведуть до виникнення негативного відношення до керівництва, зниженню продуктивності організації.

Саме це заважає менеджерам бачити різноманітні потенційні вигоди від неформальних організацій. Так, наприклад, вірність, прихильність до групи може перерости і в прихильність до організації. Цілі групи можуть збігатися з цілями організації. Тоді сильний дух колективізму і сильне прагнення до успіху у неформальній групі підвищує ефективність формальної організації. Навіть неформальні канали зв’язку можуть деколи доповнювати формальну систему комунікації. Якщо менеджер не знаходить способів ефективної взаємодії з групою, він втрачає ці потенційні вигоди. Сучасні теоретики вважають, що неформальна організація може допомогти формальній у досягненні її цілей.