Військова хірургія з хірургією надзвичайних ситуацій. Передмова

Шановний читачу!

Військова хірургія з хірургією надзвичайних сітуацій – навчальна дисципліна, котра відноситься до спеціальних клінічних дисциплін і базується на курсах воєнно-польової хірургії та медицини катастроф. Ця дисципліна поєднує організаційні методи медицини катастроф з підходами класичної воєнно-польової хірургії до патогенезу, клініки, методів діагностики і лікування сучасних травм в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу.

Таке поєднання в навчальній літературі нашої держави робиться вперше. Викликано воно наступними міркуваннями.

В останні десятиріччя минулого століття відстежується світова тенденція щодо збільшення кількості техногенних аварій, катастроф та стихійних лих мирного часу і зростання тяжкості їх медико-санітарних наслідків. В період після Другої світової війни змінились системи зброї, що використовується в бойових діях, характер окремих воєнних конфліктів, обсяг санітарних втрат і методів організації хірургічної допомоги пораненим на війні. Виникли нові напрямки науки, поняття, терміни, які використовуються в сучасній медицині взагалі і військовій медицині закрема. Наприклад, нове поняття “надзвичайна ситуація” визначає порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті, території або акваторії спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією мирного та воєнного часу, що призвела до загибелі людей чи значних матеріальних втрат.

Внаслідок надзвичайних ситуацій невпинно росте кількість постраждалого населення. При цьому основна маса ушкоджень мирного часу потребує оперативних методів лікуання. Переважають тяжкі травми, які носять множинні, поєднані та комбіновані характер . Рівень травматизму по регіонах України неухильно зростає і значно перевищує санітарні втрати в локальних воєнних конфліктах минулого століття. Так у 2001 році в державі травмовано 2,3 млн. чоловік, загинуло від травм близько 40 тис. чоловік. Для порівняння за 10 років бойових дій в Афганістані загинуло 14,5 тис. військовослужбовців.

В повсякденних умовах в лікувальних закладах України близько 26 тисяч лікарів хірургічного профілю виконують понад 2 млн. оперативних втручань, що повністю задовольняє потреби суспільства в хірургічній допомозі. Система хірургічної допомоги нашої держави в повсякденних умовах складалась десятиріччями і враховує демографічні, географічні, екологічні особливості та інфраструктуру господарчого комплексу держави в повсякденних умовах мирного часу.

Разом з тим при значних по масштабам стихійних лихах та катастрофах мирного часу система охорони здоров’я, розрахована для діяльності в повсякденних умовах, не в змозі надати адекватну хірургічну допомогу одночасно великій кількості постраждалих. Виникають проблеми, пов’язані з нестачею медичних працівників, підготовлених для надання екстреної допомоги постраждалим, медикаментів, медичного і санітарно-господарського обладнання, спеціальних транспортних засобів, придатних для медичної евакуації, медичних закладів, готових прийняти постраждалих і надати їм необхідну допомогу. Виникає потреба залучення значних додаткових медичних сил і засобів з районів, розташованих поза зоною надзвичайної ситуації. Ці завдання виконує Державна служба медицини катастроф України, яка функціонально поєднує можливості наявного медичного потенціалу держави, в тому числі і військової медичної служби. Державна служба медицини катастроф України має досвід ліквідації медико-санітарних наслідків чисельних надзвичайних ситуацій на Україні. Її формування приймали участь в міжнародних навчаннях і фактично надавали медичну допомогу постраждалому від катастрофічних землетрусів населенню Туреччини (1999 ), Індії (2001) та Ірану (2003).

Військова медична наука систематично узагальнює досвід сучасних війн, збройних конфліктів, крупних терористичних актів на території інших держав.

Внаслідок вивчення санітарних втрат, умов надання хірургічної допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу, діючих систем організації медичної допомоги виявлено спільність багатьох проблем, однаково актуальних для хірургії надзвичайних ситуацій та воєнної хірургії.

В першу чергу, це стосується патогенезу постраждалих та поранених. Характер ураження як постраждалих за умов надзвичайних ситуацій техногенного та стихійного характеру, так і поранених на театрі бойових дій, в основному, складає політравма, структура якої включає, множинну, поєднану та комбіновану травму.

По-друге, умови в зоні надзвичайної ситуації та на театрі бойових дій, кількість постраждалих і поранених не дозволяють надавати адекватну хірургічну допомоги в місці отримання травми, потребують медичної евакуації і сортування. Для надання хірургічної допомоги утворюються мобільні пересувні формування, підрозділи, заклади.

Для остаточного лікування і реабілітації використовується, в тому числі, потенціал ліжкофонду стаціонарних практично одних і тих же закладів системи охорони здоров’я держави.

В лікувально-діагностичному процесі при надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу і при бойових діях приймають участь одні і ті ж хірурги та інші медичні працівники, які в повсякденних умовах працюють в закладах охорони здоров’я системи МОЗ України, відомчих лікарнях і госпіталях і включаються при надзвичайних ситуаціях (НС) мирного та воєнного часу в формування Державної служби медицини катастроф, Медичної служби цивільної оборони, мобілізуються в військово-медичну службу під час війни.

Все це дозволяє сформулювати єдині принципи організації хірургічної допомоги, проводити методологічно єдиний аналіз патогенезу, клініки, методів діагностики сучасних травм та лікування постраждалих при надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

В роботі розглядаються організаційні основи надання хірургічної допомоги, понятійний апарат медико-тактичних характеристик надзвичайних ситуацій, хірургії надзвичайних ситуацій і воєнної хірургії, принципи надання хірургічної допомоги, види медичної допомоги та особливості їх надання за умов надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу. Робота містить необхідну інформацію щодо особливостей діагностики та прийомів хірургічного лікування травматичного шоку, сучасної раневої хвороби, кровотечі та крововтрати, комбінованих уражень, синдрому тривалого розчалювання, термічної травми, інфекційних ускладнень механічних і бойових травм, травми черепа, пошкоджень хребта і спинного мозку, грудей, живота, тазу і тазових органів, кінцівок.

Підручник підготовлений науково-педагогічними працівниками кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії у співробітництві з науковцями Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського, відповідає програмі "військова хірургія з курсом хірургії надзвичайних сітуацій" відображає сучасні принципи організації хірургічної допомоги і відповідає учбово-методичним задачам підготовки студентів вищих медичних навчальних закладів України.