4. Напівциклові розривні характеристики при

одновісному роздиранні.

Інколи, в процесі експлуатації одягу, туристичних палаток, чохлів і інших виробів з тканин в кінці кишень, клапанів, петель і т.п. матеріали піддаються розтягуючим засиллям, які концентруються на невеликих

ділянках, групи ниток або однієї нитки і викликають руйнування тканин, тобто їх роздирання.

Можливість утворення таких дефектів в процесі експлуатації виробів закладаються вже при конструюванні і викроюванні деталей одягу.

Наприклад:

1. У виробництві з'єднання деталей одягу проводиться по надсічках, які виконуються при розкрої матеріалів (розкрійний цех);

2. У процесі носіння одягу, в області прорізних кишень, петель можуть виникнути надриви, тобто їх роздирання.

Від того, наскільки тканини добре опираються роздиранню, залежать експлуатаційні властивості виробів і їх якість.

Напівциклові розривні характеристики при одновісному роздиранню оцінюються одним показником - роздираючим навантаженням.

Роздираюче навантаження - це зусилля необхідне для розриву

спеціально надрізаної пробної смушки тканини ( Р_розд.).

Одиниця вимірювання - сН, Н, даН.

Цей показник визначає міцність матеріалу при роздиранні.

Роздираюче навантаження (Р_розд.) тканин за своєю величиною набагато менша ніж розривне навантаження (Р_р ). Для текстильних матеріалів ця величина знаходиться в межах 0,1 – 8 даН.

Міцність матеріалів при роздиранні залежить від:

1) Лінійної густини ниток, текс;

2) Виду волокон і їх якості;

3) Структури матеріалу ( густини, переплетення).

Наприклад:

- При збільшенні у переплетення довжини перекритий , зменшенні густини тканин міцність тканин при роздиранні збільшується;

- Показники роздираючого навантаження залежать від коефіцієнту наповнення тканин.

Для збільшення міцності матеріалів на роздирання необхідно:

- Збільшувати густину роздираємої системи ниток;

- Зменшувати густину протилежної системи ниток;

- Використовувати у роздираємої системі ниток підвищеної міцності;

- Використовувати нитки з гладкою поверхнею з малим коефіцієнтом

тангенційного опору (лавсан, капрон, нітрон).

У практиці для визначення роздираючого навантаження (Р_розд) використовують 2 стандартні методи:

1. Метод одиночного роздирання ;

2. Крилоподібний метод ( універсальний для всіх видів матеріалів).

Відповідно до стандарту для визначення роздираючого навантаження за методом одиночного роздирання , вирізають 3 смужки тканини за основою

і 3 - за утоком, розміром 70 х 200 мм і за якими відповідно визначають міцність на роздирання за основою і за утоком. Дослідження проводять на розривній машині РТ-250 М. Між затискачами встановлюють відстань 100 мм. Величина роздираючого навантаження вимірюється за шкалою силовимірювача при роздиранні зразка на 50 мм. За цим методом при випробуванні опитних зразків відбувається розрив ниток, які розміщуються перпендикулярно направленню навантаження, яке прикладається. 7.с. 55

Відповідно до стандарту для визначення роздираючого навантаження за

крилоподібним методом з тканини вирізають 3 смужки за основою і 3 - за утоком, розміром 120 х 170 мм. Дослідження проводять на розривній машині РТ-250 М при відстані між затискачами 100 мм. 7.с.56

При переміщенні нижнього затискача через поздовжні нитки язичків зразка, навантаження передається поперечним ниткам, і зразки розриваються в поперечному напрямку. Порівняно з іншими методами крилоподібний метод забезпечує рівномірний розподіл зусилля на досліджуваному матеріалі.