2. Місце санаторно-курортного комплексу в сфері надання послуг населенню України.

Головною особливістю сучасної економіки є прогресуюче зростання сфери послуг порівняно з матеріальним виробництвом. Слід зазначити, що не існує єдиного загальновизнаного визначення сфери послуг. Для забезпечення єдності розуміння проблеми визначимо послугу як продукт праці, який виступає перш за все у вигляді процесу досягнення результату, а не тільки самого результату, що характеризується наявністю взаємодії у цьому процесі продавця й покупця, що володіє такими специфічними властивостями, як невідчутність, невіддільність від джерела, мінливість якості, не здатність до збереження.

Головні завдання санаторно-курортної справи

розробка наукових основ організації санаторно- курортної справи, питань управління та економічного регулювання цієї діяльності

розробка методів і технологій санаторно-курортного лікування та оздоровлення

вишукування курортних ресурсів

вивчення потреби населення в санаторно-курортному оздоровленні та лікуванні, в тому числі рекреаційних потреб

розробка правових аспектів санаторно - курортної діяльності, ліцензування, стандартизації та сертифікації санаторно- курортних послуг

експлуатація курортних об'єктів (здравниць, курортної інфраструктури)

вдосконалення технологій і підвищення якості санаторно - курортного обслуговування, у тому числі розміщення, харчування, анімаційно-дозвілевої діяльності

розробка наукових основ і нормативів санаторно-курортної інфраструктури, благоустрою, у тому числі санітарної охорони курортів

Рис. 6. Завдання санаторно-курортної справи.

Ці визначення можна поширити і на сферу санаторно-курортних послуг, що займають значне місце в системі надання послуг населенню України. При цьому санаторно-курортні послуги мають як загальну для всієї сфери послуг економічну своєрідність, так і свої специфічні риси.

Своєрідність санаторно-курортних послуг як сервісної сфери характеризується зазначеними вище загальними для цієї сфери особливостями і виділяють її з матеріального виробництва. До них відносяться: невідчутність, мінливість якості, невіддільність від джерела виробництва, нездатність до зберігання.

Рис. 7. Місце санаторно-курортних послуг в системі сервісу.

Таким чином, рекреація є підсистемою вільного часу, що включає рекреацію, як не пов'язану, так і пов'язану з виїздом з постійного місця проживання людини. Сфера туризму включає в себе як рекреацію (наприклад, у вигляді ділових поїздок або відвідувань родичів), так і дозвілля (наприклад, у вигляді персональних і ділових подорожей - з метою навчання, проведення конгресів, виставок та ін.).

Якщо в якості системоутворюючого критерію розглядати використання вільного часу (відпуску) для рекреаційних цілей, то поїздки в санаторій можна віднести до лікувально-оздоровчого туризму, особливо маючи на увазі позабюджетні джерела фінансування (у тому числі і самих громадян) та участь ринкових посередників у реалізації та просуванні курортних послуг.

Лікувальний туризм - це новий розділ курортної медицини (та курортної діяльності), який розглядає організацію роботи санаторно-курортної галузі з точки зору технології подорожі. В основі формування туристичного продукту лежить лікувальна або оздоровча технологія, що поліпшує якість життя,

Соціальне значення нового напряму полягає у створенні значної частини цілісної системи охорони здоров'я за рахунок формування блоку «відпочинок» (для здорових, ослаблених і хворих) та підвищенні рентабельності санаторно-курортної галузі за рахунок впровадження в її роботу закономірностей туристичного бізнесу і технологій управління якістю обслуговування. Для цього необхідно виробити принципово нові підходи до роботи санаторіїв, а саме на основі нових способів господарювання та найбільш повного задоволення потреб споживачів у відпочинку та лікуванні під час подорожей.