Міністерство освіти і науки УкРаїни
Львівський інститут економіки і туризму
Кафедра теорії і практики туризму і готельного господарства
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Тема: «Санаторно-курортна справа в системі охорони здоров᾽я та лікувально-оздоровчого туризму»
(дисципліна: «Санаторно-курортна справа»)
Укладач – Білоцерківська Т.М.
ЛЬВІВ - 2013
Тема «Санаторно-курортна справа в системі охорони здоров᾽я та лікувально-оздоровчого туризму».
1. Сутність та завдання санаторно - курортної справи.
2. Місце санаторно-курортного комплексу в сфері надання послуг населенню. Взаємозв'язок курортної справи з іншими видами діяльності.
3. Історичні аспекти санаторно-курортної справи України та світу.
4. Сучасний стан санаторно - курортної справи в Україні.
Ключові слова: природно-рекреаційні ресурси,курортно-рекреаційні ресурси, курортний комплекс, курорт, курортні обє᾽кти, санаторно-курортний туризм, санаторно-курортна інфраструктура.
Рекомендовані джерела.
1. Про курорти : закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2026–ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2000.- № 50. - 15 грудня.
2. Концепція розвитку санаторно-курортної галузі на 2005-2015 роки: Розпорядження Кабінет Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 231-р.
3. Ветитнев А.М. Курортное дело / А.М. Ветитнев, Л.Б. Журавлева. – Сочи, 2006.
4. Кравців В.С. Рекреаційна політика в Карпатському регіоні: принципи формування, шляхи реалізації / В.С.Кравців. – Чернівці: Прут, 2007.
5. Курорти України : Минуле і сучасне. Санаторно-курортні заклади ДП ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». – К.: ТАМЕД, 2002.
6. Основи курортології: посібник для студентів та лікарів / за ред. М.В. Лободи, Е.О. Колесника. – К.: Видавництво ФОП Купріянова О.О., 2003.
7. Мигалина Ю.Ю. :Розвиток санаторно-курортної справи в Україні / Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. 2011. - Випуск IIІ (43).
8. Рачко В.І. Передумови становлення курортного бізнесу в Україні: [Електронний ресурс],режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ekupr/2009_6/b3.pdf
9. Санаторій. Маркетинг. Медична діяльність / за ред. І. Рачко, Л.І. Фісенко. – К.: Видавництво ФОП Купріянова О.О., 2008.
10. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу : моногр. / Т.І. Ткаченко - 2-га ред., доп. та випр. – К.: КНТЕУ, 2009.
11. Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія : навч. посібн. / Н. В. Фоменко. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.
1.1. Сутність та завдання санаторно - курортної справи.
Санаторно - курортна справа – це сукупність всіх видів науково-практичної діяльності з організації та здійснення лікування та профілактики захворювань на основі використання природних лікувальних ресурсів. Очевидно, що в умовах ринкових відносин це визначення не вичерпує всієї широти реальних відносин з організації курортної діяльності. Тому більш деталізованим є таке визначення:
Цей сектор економіки сфери послуг виконує важливі соціальні завдання, головними з яких є: зміцнення здоров'я населення (індивідуального і суспільного) на основі раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів та вітчизняного курортного комплексу (санаторно-курортної інфраструктури та кадрового потенціалу); відновлення трудових ресурсів, зайнятості населення та розвитку курортів.(рис.1)
Рис. 1. Важливі соціальні завдання, що виконує санаторно-курортна справа.
Останнім часом відбувається інтенсивний розвиток науки й техніки, пришвидшується темп життя людства, що тією чи іншою мірою охоплює майже всі країни. Особливо необхідно підкреслити і значення інформаційної революції у цьому процесі. Ці фактори безпосередньо виливають на людину, у тому числі психологічно. Людина перебуває в постійному емоційному напруженні, на неї тисне потік інформації, сучасний темп життя вимагає постійного руху і вирішення проблем в екстремальних умовах. Тому не дивно, що в розвинутих країнах велику увагу приділяють соціальній сфері. Важливою частиною політики соціального захисту, що спрямована на підтримання людини в сучасних умовах, є туризм. Можна стверджувати, що він впливає не тільки на емоційні почуття та здоров’я людини, а й на формування особистості в цілому.
Домінантою лікувально-оздоровчого туризму є прагнення суб’єкта оздоровитися в процесі подорожі.
Подорожуючи, турист може з різною метою підходити до санаторно-курортного туризму (залежно від лікувального фактору): із загальнооздоровчою метою (клімат, відпочинок, корисні для здоров’я дії повітря, сонця, води (морської та річкової) фізичних дій; лікування - як супутня програма, тобто не як основна мета; лікування за призначенням лікаря - як основна мета туризму (відвідання курорту, водо-, грязелікарні, спеціалізованого санаторію, клініки тощо).(рис.2)
Рис. 2. Підходи туриста до санаторно-курортного туризму.
Для організованого надання лікувально-оздоровчих послуг необхідна наявність рекреаційно-туристичних ресурсів.
Вони поділяються на природні та соціально-економічні. До першої групи належать: кліматичні особливості території, водні ресурси (річки, озера, мінеральні та грязеві джерела, штучні водойми, моря, океани), мальовничі ландшафти, рослинний та тваринний світ тощо. Вони є визначальними для лікувального туризму. Друга група соціально-економічних ресурсів (культурні об’єкти, пам’ятки історії, етнографії, архітектури) не є визначальними для цього виду туризму. (рис. 3)
Рис. 3. Поділ рекреаційно-туристичних ресурсів.
Зміни рекреаційних потреб населення та його вимоги до якості відпочинку на курорті призвели до перетворення санаторно-курортної справи на курортно-рекреаційну систему, основною метою якої є покращення здоров’я людини, якості та тривалості її життя. Потреба у відпочинку, фізичній реабілітації – є найголовнішою функцією туризму, яка характеризується підкресленою соціальною значущістю для оздоровлення суспільства, підтримання здорового та працездатного способу життя населення та дотримання збалансованого фізичного й психологічного навантаження особистості.
Санаторно - курортне лікування с важливим елементом сучасної медицини в боротьбі за зниження захворюваності населення. В наслідок лікування та релаксації на курортах час недієздатності людини після хвороби скорочується у декілька разів, а інколи санаторне лікування є єдиним засобом лікування хвороб з метою уникнення оперативною втручання.
Останнім часом ринок лікувально-оздоровчого туризму характеризується певними змінами. Внаслідок чого сучасні курорти, які зберігають лікувальну функцію, створюють більш різноманітну програму перебування туристів, пропонують культурні та спортивні заходи. Вони надають широкий спектр оздоровчих послуг та послуг, які відновлюють життєві сили; набувають особливої популярності веллнесс-програми, що спрямовують свій комплексний продукт на регенерацію, релаксацію та відпочинок від напруженого робочого часу. Відпочинок на курортах переслідує не тільки медичні цілі, а й забезпечує змістовну дозвільно-розважальну програму, яка здатна підвищити життєвий тонус відпочиваючих, задовольнити їх духовні та емоційні потреби. Зацікавленість анімаційними послугами на курортах не тільки не знизилася, а й набула дуже важливого значення.
Санаторно-курортна система вимагає розроблення особливих принципів організації, оскільки пов’язана, з одного боку, з експлуатацією природних лікувальних ресурсів, а, з іншого - з організацією лікувального процесу.
Медичні аспекти санаторно - курортної справи (методи санаторного лікування), засновані на застосуванні природних лікувальних та інших факторів, визначенні показань і протипоказань для хворих на ті чи інші курорти, вивчаються інститутами курортології чи центрами медичної реабілітації і фізіотерапії. Питаннями виявлення, експлуатації й охорони природних лікувальних ресурсів займаються спеціалізовані гідрогеологічні організації.
Територіальне планування курортних закладів і курортних зон, проектування санаторно-курортних об’єктів здійснюють проектні інститути, які вивчають проблеми рекреаційної архітектури.
Санаторно - курортна справа виступає як сукупність усіх видів туристичної діяльності, необхідних для організації та забезпечення санаторно-курортними закладами трьох основних функцій: лікування; медичної реабілітації; профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів.( рис. 4)
Рис. 4. Функції санаторно-курортних закладів.
Снаторно-курортна діяльність - надзвичайно привабливе поле для формування і прояву різноманітних форм самоствердження і самовдосконалення особистості. Незважаючи на різку зміну характеру витрати сил, пов’язану із скороченням частки фізичної праці у структурі суспільного робочого часу, процес їх відновлення практично не змінився: відпочинок, як і раніше, для переважної більшості населення асоціюється з фізичним спокоєм і посиленим харчуванням, тобто реалізуються потреби, прямо протилежні дійсним рекреаційним потребам сучасної людини.
В умовах інформаційного суспільства, комп’ютеризації, інтелектуалізації праці зростають психоемоційні навантаження у робочий та неробочий час, що вимагає рекреаційного забезпечення емоційної і психофізичної «надійності», «стійкості», рівноваги людини. На думку психологів та курортологів, психофізична рівновага найбільш ефективно досягається не відключенням від навколишнього оточення, а його зміною, не ізоляцією від джерел інформації, а зміною характеру інформації, не емоційною и інтелектуальною «сплячкою», а зміною вражень.
Організація санаторно-курортної справи відбувається на трьох рівнях: вищому, середньому та нижньому.(рис. 5)
Рис. 5. Рівні організації санаторно-курортної справи.
Вищий рівень формують державні органи керування курортами і туризмом. У їхні функції входить: визначення стратегії розвитку галузі; складання державної і ре гіональної програм розвитку курортів; контроль за грамотною експлуатацією й охороною природних лікувальних ресурсів; організація науково-дослідної діяльності; проведення рекламних заходів (виставок, ярмарків тощо.); підготовка кадрів: курортологів різних спеціальностей.
Середній рівень - це виробники лікувальних послуг: санаторно-курортні установи (санаторії, профілакторії, пансіонати тощо); некурортні установи (заводи розливу мінеральних вод, виробники лікувальних грязей тощо). Санаторно-курортні установи можуть бути однопрофільними (лікування хворих з однорідними захворюваннями) і багатофункціональними (з декількома спеціалізованими відділеннями для лікування хворих з різними захворюваннями).
Нижній рівень - реалізатори лікувальних послуг. До них належать:фонд соціальн ого страхування, що займається викупом і розподілом курортних путівок за пільговими цінами; турфірми, що викуповують і продають споживачам лікувальні тури.
Діяльність санаторно-курортних закладів залежить від потреб різних груп населення. Саме вони визначають формування цього ринку і виступають орієнтирами в підготовці і прийнятті управлін ських рішень у даній сфері.
Головними завданнями санаторно-курортної справи є: розробка наукових основ організації санаторно- курортної справи, питань управління та економічного регулювання цієї діяльності; розробка методів і технологій санаторно-курортного лікування та оздоровлення; вишукування курортних ресурсів; вивчення потреби населення в санаторно-курортному оздоровленні та лікуванні, в тому числі рекреаційних потреб; розробка правових аспектів санаторно - курортної діяльності, ліцензування, стандартизації та сертифікації санаторно- курортних послуг; експлуатація курортних об'єктів (здравниць, курортної інфраструктури); вдосконалення технологій і підвищення якості санаторно - курортного обслуговування, у тому числі розміщення, харчування, анімаційно-дозвілевої діяльності; розробка наукових основ і нормативів санаторно-курортної інфраструктури, благоустрою, у тому числі санітарної охорони курортів. (рис.6)