Лекція 7. Гештальттерапія
1. Основні принципи гештальттерапії
2. Психотерапевтичний процес в рамках гештальттерапії
3. Психотехніки в гештальттерапії
4. Психодрама Я. Морено
5. Критичний аналіз гештальттерапії
Література [1; 3; 6; 8; 12; 18; 22; 26; 27]
1. Основні принципи гештальттерапії
Одним з найбільш популярних напрямів сучасній психотерапії вважається гештальттерапія, яка багатьма авторами включається в гуманістичну психотерапію. Вона виникла з гештальтпсихології.
Слово гештальт може бути перекладене з німецької мови і як цілісний образ, і як конструкція, в такому широкому сенсі воно і розуміється.
Гештальтпсихологія, як і гештальттерапія, виходять з твердження, що психологія (і тим більше психотерапія) повинна займатися не окремими елементами особистості, ізольованими психічними процесами, чинниками психологічної дії, а розглядати їх в єдиному комплексі і взаємозв'язку.
У гештальттерапії знайшли своє віддзеркалення багато теоретичних підходів і практичні прийоми не тільки з гештальтпсихології, але і з психоаналізу, тілесної терапії, екзистенціальної терапії. Проте це не просто механічне з'єднання різних ідей і технічних прийомів, а достатньо струнка і обґрунтована система, яка по праву вважається самостійним напрямом психотерапії.
На Заході гештальттерапія виявилася найбільш поширеною серед непрофесійних психотерапевтів. Нею в достатньо короткі терміни опановують психологи, соціальні працівники, педагоги. Там вона має, мабуть, найбільш тісні зв'язки з системою соціальної роботи.
Автором гештальттерапії вважається Федерік (Фріц) Перлз (1893-1970). Спочатку він захопився психоаналізом, але, працюючи в госпіталі з пацієнтами, що перенесли черепно-мозкові травми і шокові стани, відчув потребу в дієвішій допомозі їм.
Гештальт в психології розглядається як функціональна структура, яка за властивих їй законах упорядковує різноманіття окремих явищ.
Гештальттерапія (від йому. Gestalt - образ, форма і therapeia - турбота, відхід, лікування) - це складний синтез психоаналізу, екзистенціальної психології, біхевіоризму (підкреслення очевидного в поведінці), психодрами (відредагування конфліктів) і дзен-буддизму (мінімум інтелектуалізації і фіксація на усвідомленні сьогодення).
Перлз відкинув класичний психоаналіз (хоча залишив багато його робочих елементів), вважаючи помилковими і неефективними фрейдівські «копання» в ранніх дитячих спогадах.
Основними поняттями гештальттерапії є відношення фігури і фону, усвідомлення потреб і зосередження на сьогоденні, протилежності, функції захисту і зрілість [10].
Перлз вважав, що на людину і її психологічні проблеми не стільки впливають минулі (і тим більше ранні дитячі спогади), скільки в першу чергу сьогодняшні і до певної міри очікувані події. Цей принцип роботи з сьогоденням, а не з минулим Перлз назвав «тут і тепер». (Треба сказати, що цей принцип так чи інакше присутній і в біхевіоризмі і навіть в деяких фрейдистських для поста школах психоаналізу.)
Тут і тепер
При проведенні роботи з клієнтом принцип «тут і тепер» нагадує психотерапевтові про важливість постійно повертати увагу клієнта до ситуації, що актуально переживається ним, настроюючись на майбутню роботу разом з психотерапевтом на рішення цієї ситуації, а не на відхід від неї в роздуми про минулому і майбутньому. Разом з цим принципом гештальт відрізняє ще ряд принципових положень.
Фігура і фон
Це вже згаданий принцип цілісності і фігуративності. Підкреслюючи необхідності цілісного сприйняття, врахування взаїмовпливу всіх внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на клієнта, Перлз виділяв в цій цілісній картині фігуру і фон. Такий комплексний підхід допомагає об’єктивніше оцінити і кожен з елементів гештальту, бо те, що окремо виглядає недоліком, в комплексі може виявитися важливим чинником психічної адаптації і взаємодії інших елементів.
Гештальттерапія бачить своє завдання в тому, щоб зруйнувати у клієнта порочний гештальт (неправильне, таке, що психотравмує сприйняття себе і ситуації), а потім допомогти самому сконструювати новий позитивний гештальт. Фактично тільки сам клієнт може збудувати новий, позитивніший із його точки зору гештальт свого життя.
Часто як наочний приклад різного гештальту сприйняття однієї і тієї ж ситуації приводяться різні картинки, перевернувши які ми отримуємо абсолютно протилежні вирази емоцій. Ці прийоми підкреслюють, що наше сприйняття вельми суб'єктивно і часто залежить не від об'єкту, а від того, як ми на нього дивимося.
Інший найважливіший принцип гештальттерапії - це принцип розширення свідомості.
Розширення свідомості
Цей термін, так само як «тут і тепер», набув поширення і в інших видах психотерапії і навіть у філософії і педагогіці. Суть його полягає в тому, щоб дозволити клієнтові побачити, здавалося б, нерозв'язну ситуацію з іншого боку (або з різних боків), і тим самим вихід з неї. У ширшому сенсі розширення свідомості дозволяє людині в цілому поглянути по-іншому на все своє життя і на себе в цьому житті, побачити не тільки шляхи подолання перешкод, але і можливості повнішої самореалізації.
Часто прийоми розширення свідомості цілеспрямовано використовуються для того, щоб поміняти місцями фігуру і фон, тобто фон (або його фрагменти) зробити фігурою (вивести на перший план, в центр уваги), а фігуру (що невиправдано займала центральне місце в свідомості і заважала правильному баченню ситуації) перевести у фон.
Робота з протилежностями
Наступний принцип - робота з протилежностями. Наше сприйняття «зашлаковане» штампами. Ми вільно або мимоволі відносимо людей і їх вчинки (включаючи наші власні) до різних оцінних категорій типу «добрий - злий», «хороший - поганий», «корисний - шкідливий», такий, що «захищається - нападає», «ми - вони» тощо.
У гештальттерапію включено вправи, які дозволяють нам переконатися в необ'єктивності наших оцінок, а нерідко і в їх подвійності. Така подвійність емоційного сприйняття однієї і тієї ж людини, вчинку, події в психології називається амбівалентністю відчуттів.
Амбівалентність відчуттів
Амбівалентність (подвійність) відчуттів - зовсім не обов'язково ознака яких-небудь психічних відхилень. Це абсолютно нормальна властивість будь-якої психічно здорової людини: так, при ревнощах ми можемо одночасно любити і ненавидіти. Те ж саме періодично може зустрічатися відносно дітей до батьків і батьків у відношенні до дітей, у відносинах братів і сестер і ін. Або, наприклад, людина, що отримала допомогу, може переживати одночасно почуття подяки і відчуття приниження.
Розглянемо докладніше основні принципи гештальттерапії.
Принцип “тут і зараз”. Розкриваючи цей принцип, Ф. Перлз [14] відзначає, що основною умовою, необхідним для того, щоб сформувати і завершити гештальт, є здатність людини усвідомити себе і свою домінуючу потребу в певний момент. Досягнення усвідомлення і зосередженості на потребі - важливий принцип в гештальттерапії, що отримав назву “Тут і зараз”. Ф. Перлз підкреслює, що немає нічого, крім того, що є тут і тепер. Тепер є сьогодення. Минулого вже немає.
Майбутнє ще не наступило. Відносини минулого і майбутнього повинні постійно розглядатися і переглядатися в сьогоденні.
Відповідно до цієї теорії терапевт повинен переконувати пацієнта в наступному: “У тій мірі, в якій ваше відчуття актуальності (“тут і зараз”) відокремлене від вашої повсякденної особистості, спроба відчувати актуальність викликатиме тривожність, що маскується, можливо, під втому, нудьгу, неспокій, роздратування. А то, що особливо викликає тривожність - це той самий опір, який перериває повноту переживання вашого досвіду, перешкоджає цій облиште”.
Аналізуючи основні поняття і положення гештальттерапії, А. Бондаренко [3] підкреслює, що “незавершена справа” - єдине поняття, запозичене з гештальтпсихології. У гештальттерапії воно відображає затримані відчуття, які впливають на актуальну поведінку особи, деформуючи його, викликаючи нові конфлікти. Згідно концепції “незавершеної справи”, неотреагування емоції перешкоджають процесу актуального усвідомлення того, що відбувається. Згідно Ф. Перлзу [14], найбільш видом “незавершеної справи”, що часто зустрічається і гіршим, є образа, яка руйнує процес спілкування. Завершити незавершене, звільнитися від емоційних затримок - один з істотних моментів в гештальттерапії.
“Уникнення”. За допомогою цього принципу виявляються особливості поведінки, пов'язані із способами відходу від визнання і ухвалення того, що викликало неприємні переживання “незавершеної справи”. У цьому понятті легко прослідкувати аналогії з поняттями “опір”, “захисні механізми” і “цензура” з ортодоксального психоаналізу. Гештальттерапія заохочує вираз затриманих відчуттів, конфронтацію з ними і їх переробку, досягаючи тим самим особистої інтеграції.
“Рівні невротічності”. Згідно Ф. Перлзу [14], необхідно скинути п'ять шарів невротичності, щоб досягти психологічної зрілості:
шар фальшивої рольової поведінки (звичні стереотипи, ігри, ролі);
шар фобій (страхів), коли пацієнт прагне уникати зіткнення з хворобливими переживаннями;
шар “безвиході і відчаю” - це моменти, пов'язані з переживанням власної безпорадності;
шар доступу до свого справжньому “Я” (коли людина у відчаї переживає свою рішучість самому прийняти ситуацію і справитися з нею);
шар емоційного вибуху, коли пацієнт скидає з себе фальшиве і наносне і починає жити і діяти від свого справжнього “Я”.
“Енергія і блокування енергії”. Запозичене з психоаналізу поняття “енергія”, її розподіл і, зокрема, блокування, що виявляється в напрузі (перш за все тілесному - поза, жести, погляд, тон голосу і т. п.), використовується в гештальттерапії як пояснювальна термінологія і як засіб навчання. При цьому використовується “парадоксальна інтерція” А. Адлера, тобто заохочується поведінка пацієнта, в якому той віддається переживанню власної енергетичної заблокованої шляхом перебільшення, гіпертрофії певних поз, дій і станів [13, 14].