8.1.2.1 Особливості застосування окремих заходів відповідальності антимонопольними органами України

Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) застосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) не може бути усунена іншим шляхом.

За загальним правилом, спростування відомостей, що дискредитують особу здійснюється в той самий спосіб, що і відбувалася дискредитація.

8.2. Адміністративна відповідальність

Застосування до порушників конкурентного законодавства адміністративної відповідальності, передбачено статтею 23 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". Вона встановлюється шляхом накладання адміністративного стягнення згідно із законодавством на громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, за вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція.

Також частиною 2 статті 23 Закону встановлено, що вчинення в інтересах третіх осіб дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, що не є підприємцями, також тягне за собою накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

Адміністративна відповідальність за недобросовісну конкуренцію передбачена статтею 164-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Відповідно до цієї статтi:

• незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копiювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені – тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацiєю виготовленої продукції, знарядь виробництва i сировини чи без такої;

• умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам iншого підприємця, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

• отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну iншого підприємця, - тягне за собою накладення штрафу вiд дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

8.3. Цивільна відповідальність

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб в порядку, визначеному цивільним законодавством України. При цьому слід враховувати, що про відшкодування збитків може йти мова тільки тоді, коли є всі необхідні підстави для застосування заходів майнової відповідальності. При цьому важливо доказати, що обсяг збитків, що стягуються, виник через допущене правопорушення.

8.4. Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність за недобросовісну конкуренцію передбачена ст. 229 231 та 232 Кримінального кодексу України.

8.4.1. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару. Відповідно до статті 229 Кримінального кодексу України: “Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років”.

Незаконне використання чужого знаку для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк вiд ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.

8.4.1.1. Особливості визначення “великого” та “особливо великого” розміру шкоди при вчиненні кримінального злочину у вигляді незаконного використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару

Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

8.4.1.2. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок охорони і використання знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань та маркування товарів, засади добросовісної конкуренції. Додатковим об'єктом виступають права та законні інтереси споживачів.

8.4.1.3. Предметом злочину є: 1) чужий знак для товарів чи послуг;

2) фірмове (зареєстроване) найменування; 3) маркування товару.

Знаки для товарів чи послуг - це позначення, за якими товари або послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів чи послуг інших осіб. Дані знаки призначені для ідентифікації (індивідуалізації) товарів і послуг, для розрізнення сервісу підприємств. Крім основної (розпізнавальної), знаки для товарів і послуг виконують інші функції: вказують на походження товарів або послуг (не географічне, а, так би мовити, виробниче), на їхню певну якість, рекламують товари і послуги, надаючи споживачам відповідну інформацію про них.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом, видача якого означає, що знак є зареєстрованим. Свідоцтво надає його власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом, забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком тих випадків, коли використання знака не визнається законодавством порушенням прав власника свідоцтва.

В Україні не можуть, отримати правову охорону як знаки для товарів чи послуг, зокрема, такі позначення, які: 1) не мають розрізняльної здатності; 2) є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; 3) вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту; 4) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу. Відповідно, вони не є предметом цього злочину.

Предметом злочину, передбаченого ст. 229, є знаки для товарів чи послуг, які зареєстровані в Україні або охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна.

Предметом коментованого злочину є чужий знак для товарів чи послуг. Це знак, право власності на який належить не винному, а іншій особі, котра у встановленому порядку отримала відповідне свідоцтво. На підставі договору власник свідоцтва може передавати іншій особі право власності на знак для товарів чи послуг. Передача права власності не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача.

Предметом злочину, передбаченого ст. 229, не визнаються позначення, які є схожими настільки, що їх можна сплутати із чужими знаками для однорідних товарів чи послуг або фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам (наприклад, Panasonix замість Panasonic, Smirnov замість Smirnoff ). Вказані позначення не можуть бути зареєстровані в Україні як товарні знаки. Власник свідоцтва має право вимагати їх усунення з товарів та упаковки. З огляду на те, що використання таких імітуючих позначень здатне заподіяти шкоду певним соціальним цінностям доцільно доповнити диспозицію ст. 229 окремою вказівкою на незаконне використання схожих позначень для однорідних товарів чи послуг.

8.4.1.4.. З об'єктивної сторони злочин полягає у незаконному використанні чужого знака для товарів чи послуг, фірмового найменування або маркування товару, якщо це було пов'язаною отриманням доходу у великих розмірах.

Під використанням знака для товарів чи послуг, фірмового найменування слід розуміти їх застосування на товарах і при наданні послуг, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням товарів і послуг в господарський обіг.

Незаконним є таке використання чужого знака для товару чи послуги, яке здійснюється без дозволу на те власника свідоцтва на товарний знак. Власник має право дати будь-якій особі дозвіл на використання знака, зокрема, на підставі ліцензійного договору, який повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не може бути нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Незаконність використання знака потрібно вбачати і в тому разі, коди особа, здійснюючи посередницьку діяльність, без укладення договору з виробником товарів або особою, що надає послуги, використовує знак зазначених осіб поряд із своїм знаком.

Використання фірмового найменування є незаконним і тоді, коли воно здійснюється без дозволу уповноваженої особи, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта, який має пріоритет на використання цього найменування.

Закон забороняє використовувати в найменуванні підприємницької юридичної особи найменувань, тотожних найменуванню іншого суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або об'єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів. Якщо використання найменування юридичної особи - суб'єкта підприємництва здійснюється з порушенням цих вимог, є підстави вважати -вчинене незаконним використанням фірмового найменування і кваліфікувати його за ст. 229.

Випадки використання схожих фірмових найменувань, у т.ч. ситуації, коли назва юридичних осіб збігається, а організаційно-правова форма - ні, диспозицією ст. 229 не охоплюються.

Незаконне використання маркування товару має місце тоді, коли особа доводить інформацію про товари з порушенням вимог законодавства про маркування.

Злочин вважається закінченим з моменту отримання доходу у великих розмірах. Про поняття доходу див. коментар до ст. 202. Доходом у великих розмірах вважається дохід, який у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 229). Незаконне використання фірмового найменування, знака для товарів чи послуг або маркування товарів, яке не

було пов'язане з отриманням доходу у великих розмірах, тягне адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 164-3 КАП). Такі прояви недобросовісної конкуренції, як неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення товару, а також імітація, копіювання чи пряме відтворення товару іншого підприємця, диспозицією ст. 229 не охоплюються і тягнуть адміністративну відповідальність (ч. І ст. 164-3 КАП)³³.

8.4.1.5.. Суб'єкт злочину загальний.

8.4.1.6. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Вчинення таких дій за необережністю визнається адміністративним проступком (ч. 1 ст. 164-3 КАП).

8.4.2. Комерційне шпигунство Стаття 231 Кримінального кодексу України передбачає, що умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих вiдомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких вiдомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, - караються штрафом вiд двохсот до тисячі неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або обмеження волі на строк до п'яти рокiв, або позбавлення волi на строк до трьох рокiв.

8.4.2.1. Об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення господарської діяльності в частині забезпечення чесної конкуренції між її суб'єктами.

Неправомірне отримання і використання у своїй діяльності чужих наукових здобутків, технологій, управлінських рішень та схем, іншої інформації, яка є комерційною таємницею, має наслідком отримання безпідставних переваг підприємством, організацією, установою чи підприємцем, які отримали цю інформацію, веде до знищення стимулів для розвитку і вдосконалення форм і способів економічної діяльності, завдає прямої шкоди власникам комерційної таємниці.

Під комерційною таємницею розуміються відомості, пов'язані

з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства чи іншого суб'єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.

Відомості, які становлять комерційну таємницю, визначаються керівником підприємства (юридичної особи). Проте обсяг цих відомостей не може встановлюватись довільно. Згідно із законодавством не можуть бути визнані комерційною таємницею: установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та й окремими видами; інформація за всіма встановленими формами державної звітності; дані; необхідні для перевірки обчислення І сплати податків та інших обов'язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, Їхню заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також про наявність вільних робочих місць; документи про сплату податків і обов'язкових платежів; інформація про порушення законодавства України та розміри завданих при цьому збитків; документи про платоспроможність; відомості про участь посадових осіб підприємства в інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю; інші відомості, які підлягають оголошенню відповідно до чинного законодавства.

Для банку відповідна інформація є інформацією не про свою власну діяльність, а про сторонніх осіб. Тому поняття банківської таємниці не слід ототожнювати з поняттям комерційної таємниці. Банківська таємниця підлягає кримінально-правовій охороні за ст. 231 лише у випадку, коли відповідні відомості одночасно є комерційною таємницею клієнта банку. Інформація, яка у законодавстві має назву таємниці змісту біржової угоди, підлягає охороні за ст. 231 у випадках, коли учасники біржової угоди віднесли її зміст до відомостей, які є їх комерційною таємницею.