Тема 2.2. Напрямки психопрофілактичної, розвивальної та корекційної роботи

Література:

1. Закон України "Про дошкільну освіту" №2628-III, із змінами вiд 1 січня 2009 р.

2. Ануфрієв М.І., Бандурка О.М., Ярмиш О.Н. Вищий заклад освіти МВС України: Науково-практичний посібник. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. - 369 с.

3. Дуткевич Т.В., Савицька О.В. Практична психологія: Вступ у спеціальність. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 256 с.

4. Зеленін В.В. Практична психологія в системі соціальної роботи. Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, - 2009. - 60 с.

5. Освітньо-професійна програма вищої освіти за професійним спрямуванням: 6.0401 Психологія (сукупність норм обов'язкового мінімуму змісту і рівня підготовки бакалавра і магістра психології). - Запоріжжя, 1997.

6. Основи практичної психології / В. Панок, Н. Чепелева, Т. Тита-ренко. - К .: Либідь, 2001.-534 с.

2.2.1.Профілактична робота практичного психолога

З просвітницькою функцією соціально-психологічної служби найтісніше пов'язана профілактична діяльність. 3. Кісарчук зазначає що можна вважати профілактику одним з основних завдань просвітницького напрямку діяльності психологічної служби. При цьому профілактика здійснюється побічно, виступає аспектом у досягненні специфічних цілей психологічної просвіти. Водночас у багатьох ситуаціях діяльності практичного психолога виникають потреби у спеціальній профілактичній роботі зі своїми характерними цілями. У цих випадках є всі підстави розглядати профілактичну роботу самостійним видом діяльності практичного психолога.

Важливо, що профілактика як психологічна допомога клієнту надається вже тоді, коли ще немає особливих труднощів та ускладнень у поведінці, житті та діяльності людини чи групи людей. Як правило, на основі моніторингу соціально-психологічних змін у житті суспільства, окремих його груп, особливостей та умов індивідуального розвитку людини прогнозують ті чи інші ускладнення і проводять попереджувальну роботу.

Соціально-психологічна профілактика — це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; спрямована на створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку.

Психологічна профілактика  найменш розроблений вид діяльності практичного психолога, хоча важливість її визнається як ученими, так і практиками.

Психологічна профілактика  це спеціальний вид діяльності дитячого психолога, спрямований на збереження, укріплення і розвиток психологічного здоров’я дітей на всіх етапах дошкільного і шкільного дитинства.

Профілактика: систематична робота, спрямована на своєчасне попе­редження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, на запобігання створенню конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі.

Отже, психопрофілактична робота спрямована не на розв'язання актуальних психологічних проблем, а на перспективу.

В профілактиці виокремлюють 3 рівні:

І рівень  первинна профілактика. Психолог працює з дітьми, в яких проявляються незначні емоційні, учбові і поведінкові відхилення. В центрі уваги психолога знаходяться всі учні школи (10 з 10 дітей).

ІІ рівень  вторинна профілактика. Вона спрямована на так звану «групу ризику», тобто на дітей, у яких вже почалися проблеми у навчанні та поведінці. Основне завдання  допомогти подолати ці труднощі до того, як діти стануть соціально чи емоційно некерованими (3 з 10 дітей). Вторинна консультація включає консультацію з батьками з вчителями.

ІІІ рівень  третинна профілактика. Увага психолога концентрується на дітях з яскраво вираженими навчальними чи поведінковими проблемами. Основне завдання  корекція і подолання серйозних психологічних труднощів і проблем (приблизно 1 з 10 школярів). Психолог працює індивідуально з окремими учнями.

Психологічна профілактика передбачає:

• відповідальність за дотримання в дитячому закладі психологічних умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку;

• своєчасне виявлення таких особливостей дитини, які можуть призвести до певних ускладнень у розумовому та емоційному розвитку, в його поведінці та відносинах з іншими;

• попередження можливих відхилень у зв’язку з переходом дітей на наступний віковий щабель розвитку.

Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи, за 3. Кісарчук, є:

• профілактика стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами;

• попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, яке переживає кризові явища (економічні та полі­тичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти тощо);

• психологічна підтримка найбільш вразливих верств насе­лення (пенсіонери, інваліди війни, праці, безробітні та ін.);

• робота з попередження розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов'язані із сімейними проблемами;

• профілактика порушень у психічному та особистісному роз­витку вихованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів;

• профілактика девіантної поведінки молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія).

Ці напрямки реалізовуються всією системою соціально-психологічних та психологічних служб. Профілактична діяльність психологічної служби в окремих галузей має свої особливості в кількох напрямках.

Основними формами психопрофілактичної роботи є:

лекції, бесіди, семінари, тренінгові заняття, «телефон довіри», «пошта довіри», психолого-педагогічні консиліуми, індивідуальне та групове консультування, анкетування, випуск інформаційних бюлетенів, довідників для молоді тощо.

Зміст психопрофілактичної роботи:

1. Психолог розробляє і впроваджує розвивальні програми для дітей різних вікових категорій із врахуванням завдань кожного етапу розвитку, враховуючи роль в особистісному розвитку дитини сім’ї і школи.

2. Психолог виявляє такі психологічні особливості дитини, які в подальшому можуть обумовити виникнення певних відхилень в її інтелектуальному або особистісному розвитку.

Такод до змісту профілактичної роботи входить:

1. Психологічна допомога в адаптації дітей раннього віку, молодшого дошкільного віку та новеньких вихованців старшого віку до умов дошкільного закладу. Опрацювання рекомендацій для батьків і вихователів — як допомагати дітям легше призвичаїтись до умов дошкільного закладу.

2. Забезпечення сприятливого, доброго психологічного мікроклімату в групах — у спілкуванні дітей між собою та з дорослими: вихователями, помічниками вихователів (нянями).

3. Створення умов для набуття дитиною позитивного досвіду взаємодії з товаришами, позитивного прийняття її групою і вихователем, успіху в іграх та різноманітних заняттях, що необхідно для профілактики і корекції дезадаптації, відхилень у мотиваційній сфері, негативного самосприймання. З цією метою добираються відповідні ігри і вправи.

4. Практичне налагодження стосунків між дитиною і оточуючими (батьками, вихователем, однолітками) шляхом поглиблення взаєморозуміння і взаємосприйняття. Одним з методів запобігання непорозумінням у спілкуванні може бути активне психологічне навчання всіх, хто потребує такої допомоги (дітей і дорослих), ефективних способів спілкування.

Чеські психологи Й.Лангмейєр та З.Матейчик вважають надзвичайно важливим завданням розробку мір профілактики, або попередження психічної деривації у дітей:

• необхідно забезпечити поступання із зовнішнього середовища достатньої кількості стимулів, відповідних мірі розвитку дитини, так як і пізня, і так і надто рання стимуляція малоефективні, а часом і шкідливі;

• стимули, що поступають, повинні мати значення для дитини, таким чином дитина включає їх у систему своїх переживань і пізнання;

• необхідно створити умови для розвитку стійких взаємовідносин між дитиною і соціальним середовищем (батьками, вихователями, знайомими);

• необхідно полегшити дитині входження у суспільство, засвоєння адекватних соціальних ролей.

Психолог слідкує за дотриманням у навчальному закладі психологічних умов навчання і виховання, необхідних для нормального психічного розвитку і формування особистості дітей на кожному віковому етапі.

Психолог попереджує можливі ускладнення в психологічному розвитку і становленні особистості у дітей в зв’язку з їх переходом на новий віковий рівень (приклад: від дошкільного до шкільного дитинства).