1.3.7.Практична психологія в правоохоронних органах і пенітеціарній системі

Психологічна служба у правоохоронних органах офіційно була введена в країнах Західної Європи і США у 1970—1980-ті рр. В СРСР перші посади психологів були введені 1974 р. у кримінально-виправних системі (для неповнолітніх). Психологічна служба введена у митному комітеті, у податковій міліції, у державних службах безпеки, в органах міліції, у міжвідомчій охороні, у вну­трішніх військах МВС України.

Психологічна служба починає комплектуватися в органах і підрозділах, які здійснюють безпосередній контакт з громадянами — в міських і районних відділах внутрішніх справ, судах, виправних закладах. Штат психологічної служби визначається, виходячи з обсягу роботи та існуючих нормативів. Якщо структура достатньо складана, то психологічна служба може бути створена як самостійний структурний підрозділ, який підзвітний безпосередньо керівнику закладу.

Психологу потрібен окремий робочий кабінет. Його робоче місце мусить бути обладнаним для обробки результатів психодіа­гностики, накопичення психологічної інформації. У багатьох підрозділах правоохоронної системи функціонують типові кабінети психологічної релаксації, обладнані класи для проведення соціа­льно-психологічних тренінгів. Якщо працює група психологів (в межах регіону, області), то на неї покладаються такі функції:

• підбір практичних психологів для нижчих рівнів системи управ­ління і надання науково-методичної допомоги у їх становленні;

• поточний контроль за станом роботи практичних психологів у підвідомчих підрозділах;

• узагальнення позитивного досвіду кращих психологів і його розповсюдження;

• організація постійно діючого семінару для практичних психологів;

• періодичне підведення підсумків (поквартально або один раз на півр.) роботи психологічної служби і підготовка звітності у міністерство.

На загальнодержавному рівні психологічна служба виконує такі функції:

• розробка науково обґрунтованих концепцій розвитку психологічної служби в межах відомства;

• підготовка нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність служб на всіх рівнях;

• централізоване забезпечення психологічної служби сучасними посібниками, психодіагностичними методами, видання спеціальних журналів, бюлетенів, проведення конференцій; організація підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації спеціалістів-психологів;

• щорічний збір і аналіз інформації про діяльність психологічних служб;

• узагальнення і розповсюдження позитивного досвіду роботи.

Не дивлячись на певні успіхи в роботі психологічних служб країни, ще в цьому плані є багато проблем. Одна з них — недофінансування, часта зміна спеціалістів-психологів у цих установах, не­розуміння керівниками значущості психолога у їх структурі.

У правоохоронних органах психологічні служби працюють у двох напрямках: 1) підвищення психологічної надійності співробітників; 2) максимальне використання психологічного потенціалу — надання необхідної психологічної допомоги співробітникам у виконанні їх службових завдань.

Перший напрямок передбачає виконання таких видів роботи:

• психологічний відбір кадрів;

• надання допомоги у раціональному розподілу кадрів, врахо­вуючи їх психологічні особливості;

• підвищення психологічної компетентності співробітників;

• діагностика психологічного клімату в робочих колективах, групах і профілактика деструктивних проявів;

• психологічна підготовка кадрів на певні посади, участь в атестації співробітників;

• консультування управлінців;

• консультування співробітників.

Другий напрямок передбачає виконання таких видів робіт:

—вивчення соціально-психологічних явищ в регіоні, які впливають на стан правопорядку;

—психологічне консультування співробітників при розв'я­занні поточних службових завдань;

— проведення службово-психологічної експертизи;

— психологічне забезпечення несення служби в екстремаль­них умовах;

— психологічне забезпечення переговорних процесів у ситуаціях захоплення заручників та при погрозах терористичними актами;

— розробка психологічних портретів серійних убивць;

— здійснення індивідуальної профілактичної роботи;

— психологічний супровід кримінально-виконавчого процесу у пенітенціарних закладах.

Професійні функцій практичних психологів в основному однакові у правоохоронних органах, але відрізняються специфікою об'єктів, які вони обслуговують. В основному це: психологічна діагностика, психологічна корекція, психологічна профілактика, розвиток особис­тості, психологічне консультування. Так що коло діяльності практи­чних психологів у правоохоронних органах досить широке.