
- •Мовознавство як наука. Предмет та об’єкт дослідження мовознавства. Мовні універсалії.
- •Загальне мовознавство. Об’єкт та предмет дослідження.
- •Галузі мовознавства
- •Методи дослідження мови
- •Поняття про синхронію і діахронію
- •Зв'язок лінгвістики з іншими науками
- •Функції мови
- •Мова і мовлення
- •Мова і мислення. Їхній взаємозв’язок. Типи мисленя
- •Погляди на мову та її сутність; біологічний, психологічний, соціальний підходи
- •Мова як універсальна знакова система
- •Характеристика мовного знаку…
- •Система та структура мови
- •Мовні рівні, одиниці мови та їх функції
- •Типи відношень у структурі мови …
- •Поняття про літературну мову. Її основні ознаки.
- •Фонетика як розділ мовознавства. Завдання які вона вирішує.
- •Фізіологічний аспект
- •Лінгвістичний аспект
- •Принципи класифікації голосних звуків
- •Інтегральні та диференційні ознаки фонем
- •Типи опозицій фонем
- •Фонетичні історичні та синхронні процеси. Фонетичні закони.
- •Позиційні зміни звуків
- •Комбінаторні зміни звуків
- •Граматичні категорії
- •Граматичні значення
- •Граматична форма
- •Частини мови, критерії їх виділення.
- •Розуміння речення у лінгвістиці
- •Типи речень.
- •Типи зв’язків у реченні та словосполученні.
- •Синтагма
- •Актуальне членування речення. Тема та рема. Модальність
- •Словотвір як галузь мовознавства.
- •Генеологічна класифікація мов. Поняття про сім’ї, групи та підгрупи.
- •Вклад Боппа, Раска і Востокова у справу становлення порівняльно-історичного методу.
- •Термін “слово” в граматиці та лексикологіяї.
- •Поняття про лексему.
- •Лексико-семантичні та лексико-тематичні групи, семантичне поле.
- •Внутрішня форма слова.Деетимологізація, народна етимологія, катахреза.
- •Класифікація фразеологізмів.
- •Історія письма, причини його виникнення.
- •Типи письма: піктографічне, ідеографічне, фонографічне.
Історія письма, причини його виникнення.
Письмо - штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі.
Винайдення письма без перебільшення можна вважати за важливістю другим після мови винаходом людства. Поява письма знаменувала інтелектуальну революцію. Люди отримали можливість передавати свій досвід прийдешнім поколінням, а нащадки отримали можливість чути "голос минувшини". Це вплинуло на прискорення розвитку науки, техніки, культури та й загалом усієї цивілізації.
Письмо виникло в епоху, коли в людей з'явилася потреба передати інформацію віддаленим членам роду чи іншим племенам або щось увіковічнити, тобто в період уже складніших суспільних відносин.
Типи письма: піктографічне, ідеографічне, фонографічне.
Піктографія (від лат. pictus "розмальований" / гр. grapho "пишу") - відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або послідовності малюнків (малюнкове письмо). Піктографічне повідомлення може складатися з одного складного знака-повідомлення, в якому "прочитуються" його складові елементи, і послідовності простих знаків-піктограм, розгорнутих у просторі у вигляді окремих "кадрів".
Ідеографія (від гр. idea "поняття" і grâphô "пишу") - письмо графічними знаками, що позначають поняття. В ідеографічній системі кожен знак може позначати будь-яке слово в будь-якій граматичній формі у межах поняттєвих асоціацій, викликаних зображенням.
Фонографія (від гр. phone "звук" і grâphd "пишу") - різновид письма, в якому графічні знаки позначають звуки. Фонографічне письмо передає мову не тільки в її граматичній будові, а й у фонетичному звучанні. Цей тип письма є найпродуктивніший.
Фонографія: позвукове та поскладове письмо
Складове, або силабічне (гр. sylldbikos "той, що стосується складу слова, складовий" від syllabe "склад"), письмо - це система графічних знаків, які передають звучання складів, тобто кожен склад позначається окремим знаком. Буквено-звукове письмо започаткували давні греки. Запозичивши букви у фінікійців, вони стали позначати ними не тільки приголосні, а й голосні. Для цього використали фінікійські букви А, Б, І, О, що позначали такі приголосні, яких не було в грецькій мові .
Алфавіти. Їх походження та історія функціонування.
Алфавіт— розташована в певному порядку сукупність літер, що застосовуються для запису певної мови. Історія алфавіту починається у Давньому Єгипті. Фінікійський алфавіт можна вважати першим фонемним письмом. На відміну від інших тоді широкорозповсюджених писемностей, таких як єгипетські ієрогліфи і клинопис, фінікійський алфавіт мав лише близько 25 окремих літер, що давало змогу легко його вивчити іноземним купцям. Грецька абетка стала першою, яка позначала і голосні, і приголосні звуки. У цей час, правда, існували різні її варіанти, позаяк у різних частинах Греції по-різному інтерпретували фінікійські знаки. За походженням розрізняють 4 сім'ї алфавітів: латинська (латиниця) — бл. 30 %; слов'янська (кирилиця) — 10 %; арабська — 10 %; індійська — 20 %.