63. Термін “слово” в граматиці та лексикологіяї.

В граматиці : слово - центральна одиниця граматики, яка пронизує всі її підсистеми, крім того, функціонує у позаграматичних сферах мови. Всі інші одиниці мови (фонеми, морфеми, словосполучення, речення) структуруються через слово і пов'язані з ним системними відношеннями. Слово вказує також на граматичні особливості, які виявляються у його семантично-синтаксичних сполучувальних можливостях і здатності конденсувати в собі граматичні характеристики свого лексико-граматичного оточення.

В лексикології: головна відмінність слова від морфеми в його більшій самостійності, автономності. Слова можна вставити у висловлювання і переставити, тобто слово має позиційну автономність. 

64. Поняття про лексему.

Лексема - слово-тип, абстрактна одиниця мови, інваріант, у якому абстрагуються від його форм.

Іншими словами, лексема - це слово в сукупності його форм і можливих значень у всіх його вживаннях і реалізаціях. Так, у реченні Людина людині друг є три слова і дві лексеми, бо слова людина і людині є формами (варіантами) однієї лексеми.

Лексема може варіюватися і в плані вираження, і в плані змісту. Формальними варіантами, тобто варіантами у плані вираження, є, наприклад, співати і співать, сміятися і сміятись, би і б, рос. прочитать і прочесть, хнычет і хныкает, а варіантами в плані змісту є різні значення багатозначного слова, які прийнято називати лексико-семантичними варіантами.

65. Відмінність терміна “слово” від терміна ”лексема”.

Лексема - слово-тип, абстрактна одиниця мови, інваріант, у якому абстрагуються від його форм.

Іншими словами, лексема - це слово в сукупності його форм і можливих значень у всіх його вживаннях і реалізаціях. Так, у реченні Людина людині друг є три слова і дві лексеми, бо слова людина і людині є формами (варіантами) однієї лексеми.

Слово — це послідовність морфем, об'єднаних за граматичними правилами певної мови і співвідносних з певним елементом позамовної реальності.

66. Елементи семантичної структури слова: семема (лексико-семантичний варіант), сема.

Елементи семантичної структури слова: 1)Семема(лексико-семантичний варіант)-це варіанти в плані змісту, які є різними значеннями багатозначного слова. 2)Сема-це формальний варіант, тобто варіант у плані вираження. Наприклад: співати і співать, прочитать і прочесть.

Семема = конкретне значення. Семема складається з сем.

Сема – елементарна одиниця значення.

67. Типи лексичних значень: денотативне, конотативне, концептуальне, контекстуальне.

Лексичне значення - історично закріплена в свідомості людей спів* віднесеність слова з певним явищем дійсності.

Ядром лексичного значення є концептуальне значення (мисленнєве відображення певного явища дійсності, поняття). Так, наприклад, слово обличчя має концептуальне значення "передня частина голови людини". 

Контекстуальні значення - значення, які виникають у певних контекстах.

Конотативне значення (від лат. Con "разом із" і notatio "позначення") - емоційні, експресивні, стилістичні "додатки" до основного значення. Наприклад, слова морда, пика, фізіономія мають таке ж концептуальне значення, як і обличчя, але на нього нашаровуються експресивно-стилістичні відтінки (конотації). 

Віднесеність слова до предмета називають денотативним значенням (від лат. denotatum "позначуване").

68. Семантичні процеси: розширення, звуження, зміщення значень слова.

Розширення – семантичний процес, внаслідок якого збільшується кількість сем або семем у слові. Напр. стріляти – випускати кулі із зброї.

Звуження – семантичний процес, при якому зменшується кількість сем або семем. Напр. пиво – колись все те, що можна було пити, тепер – один напій.

Зміщення – сема чи семема з однієї семантичної структури потрапляє в іншу. Напр. змія – плазун, отруйний.2) в’їдлива, недобра жінка.

69. Основні типи переносу значення слова: метафора, метонімія, синекдоха.

Метафора - це перенесення назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними. На­приклад: вушко чашки, голівка часнику, ріка спогадів, во­гонь почуттів, час біжить, сонце усміхається.

Метонімія - це перенесення найменування з одного предмета чи явища на інший предмет або явище на основі суміжного зв’язку між ними (але не подібності). Напри­клад: Київ спить (тобто жителі Києва сплять), чайник ки­пить(тобто вода в чайнику кипить), випити чарку (тобто чарку алкоголю),  читати Коцюбинського (тобто твори Ко­цюбинського), слухати Веделя (тобто музику Веделя).

Різновидом метонімії є синекдоха, що характеризуєть­ся кількісною заміною понять: перенесенням назви з ча­стини на ціле і навпаки, з загального на одиничне чи на­впаки, з родового поняття на видове і навпаки. Наприклад: чорна борода засміялася (тобто людина з чорною бородою засміялася), пофарбувати вікна (тобто рами вікон), абі­турієнт повинен володіти державною мовою (маються на увазі всі абітурієнти), берегти копійку (тобто гроші).