54. Словотвір як галузь мовознавства.

Словотвір (деривація) – розділ мовознавства, що вивчає структуру слів і способи їх творення.

Морфолого-синтаксичний спосіб словотвору – спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу (операційний-операційнв).

Галузь мовознавства, що вивчав будову слів і способи їх творення. При вивченні слова розрізняють словотвір, що охоплює морфологічні елементи, які формують лексичне значення граматично виражених понять, так звані словотворчі елементи, і словозміну

Словотвір, або дериватологія (від лат. derivatio "відведення води з ріки", а згодом "утворення нових слів від наявного кореня"), займає проміжне місце між лексикологією і граматикою.

55. Генеологічна класифікація мов. Поняття про сім’ї, групи та підгрупи.

Генеалогічна класифікація мов - вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв'язків між ними (на основі спільного походження від якоїсь прамови).

Генеалогічна класифікація базується на порівняльно-історичному методі, мета якого полягає: 1) у встановленні спорідненості мов, їх спільного походження шляхом порівняння слів, звуків і граматичних форм; 2) у реконструюванні слів і граматичних значень у мові-предку ; 3) у встановленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматичних форм після розходження мов.

За генеалогічною класифікацією мови світу поділяють на сім’ї - (максимальні об'єднання споріднених мов), сім'ї — на групи (гілки), групи — на підгрупи, а вже в підгрупах виділяють конкретні мови. Ізольовану мову, генетичних зв'яз¬ків якої не вдалося знайти, вважають окремою сім'єю. У наш час виділяють приблизно 200 сімей мов.

56. Вклад Боппа, Раска і Востокова у справу становлення порівняльно-історичного методу.

Франс Бопп (1791-1867 рр.). порівнював дієвідміни у санскриті, грецькій, латинській і готській мовах; співставляючи корені і атікси (бідь-яка морфеа, крім кореня). Найважливіше: система коренів може запозичуватися, а от система флексій, як правило, не запозичується, а тому вона є надійним критерієм звукових відповідників.

Расмус-Крістіан Раск (1787-1832 рр.) – датський вчений. Основна теза: лексичні відповідники між мовами ненадійні, значно важливіші граматичні відповідники, оскільки запозичень словозміни і зокрема флексій ніколи не буває.

Востоков (1781-1864 рр.) – російський вчений. Досліджував тільки слов’янські мови. Співставляв корені і граматичні форми живих слов’янських мов з даними старо-слов. Мов. Першим вказав на необхідність спів ставляти дан, які містяться у пам’ятках мертвих мов фактами живих мов і діалектів, що пізніше стало обов’язковою у порівняльно-історичному плані. Він розгадав багато незрозумілих до нього фактів слов’янської писемності. Йому належить розадка таємниці юсів, які він визначив як носові голосні, співставивши старослов’янську, польську і російську мови.

57. Основні методи аналізу мовного матеріалу, які застосовуються у генеологічній класифікації мов

Генеалогічна класифікація базується на порівняльно-історичному методі, мета якого полягає: 1) у встановленні спорідненості мов, їх спільного походження шляхом порівняння слів, звуків і граматичних форм; 2) у реконструюванні слів і граматичних значень у мові-предку ; 3) у встановленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматичних форм після розходження мов.

Генеологічна класифікація опирається на особливості фонетичної і граматичної будови мов.

58. Типологічна (морфологічна) класифікація мов

Типологічна класифікація мов - класифікація, яка ґрунтується на виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх генетичної спорідненості (на основі подібності й відмінності не в самому мовному матеріалі, а в принципах його організації).

Ізолятивні (кореневі) мови - мови, які не мають афіксів і граматичні значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів. У цих мовах немає різниці між коренем і словом. Слово не відмінюється, тому не має в собі жодних показників свого синтаксичного зв'язку з іншими словами в реченні. Воно є ніби ізольованим, звідки другий термін - ізолятивні мови. Основний синтаксичний спосіб зв'язку - прилягання. (давньокитайська, в’єтнамська).

Аглютинативні мови (від лат. gluten "клей", agglutino "приклеюю") - мови, в яких граматичні значення виражаються особливими афіксами - приклейками. До аглютинативних мов належать усі тюркські, фіно-угорські, ескімоська, грузинська, японська, корейська, банту, суахілі, монгольські, тунгусо-маньчжурські та інші мови Африки, Азії та Америки.

Флективні мови - мови, в яких у вираженні граматичних значень провідну роль відіграє флексія (закінчення). До флективних мов належать індоєвропейські та семі-то-хамітські.

Аналітичні мови характеризуються тенденцією до окремого (аналітичного) вира-ження лексичних і граматичних значень (лексичне значен-ня виражене повнозначними словами, а граматичне — службовими словами, порядком слів, інтонацією).(всі романські, англійська, датська).

Синтетичні мови - мови, у яких граматичне значення синтезується з лексичним у межах слова (граматичне значення виражається за допомогою флексій і формотворчих афіксів, чергування звуків і суплетивізму).  (українська, російська, польська)

Полісинтетичні мови - мови, в яких різні частини висловлювання у вигляді аморфних  слів-основ (коренів) об'єднані в єдині складні комплекси, сукупність  яких оформляється службовими елементами. (чукотська)

59. Ареальна класифікація мов

Ареальна класифікація мов – класифікація за географічним розташуванням.  Найбільш зручним способом упорядкування такого великого числа сімей є не генетичний, а географічний - поматериках або континентах, хоча кордони мовних сімей, звичайно, не цілком відповідають фізичним кордонам.

60. Функціональна класифікація мов

61. Соціо-лінгвістична класифікація мов

СОЦІОЛІНГВІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ МОВ — класифікація мов за оцінкою їхніх етн. носіїв та іншомов. етносів. Цінність мови в сусп-ві визначається її поширеністю, практ. значенням, зокрема обсягом і важливістю   одержуваної завдяки їй інформації. При потенц. рівності всіх народів і мов у кожний істор.   момент через нерівномірність розвитку людства, окр. народів їхні мови можуть займати різне місце на шкалі соціолінгв. оцінки. Всі мови світу можна поділити на 4 групи:  1) мови часткового тер. поширення; 2) мови повного тер. поширення; 3) мови позатер.  поширення; 4) екстер. мови.

62. Лексикологія як розділ мовознавства. Широке та вузьке розуміння.

Лексикологія (від гр. lexikos "такт, що стосується слова" і logos "наука") - розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови).

Лексикологія - багатоаспектна наука, яка вивчає природу й суть слова, його виникнення та зміну, визначення значення слів та їх уживання, структуру словникового складу мови, шляхи його поповнення та ін. У компетенції лексикології й сталі словосполучення. Такий широкий спектр лексикологічних проблем зумовив необхідність розрізняти лексикологію у вузькому й широкому значеннях.

Якщо у вузькому значенні лексикологія (власне лексикологія) - це розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови, то в широкому значенні - це загальне позначення всіх розділів, які вивчають слово. Туди входять: власне лексикологія, семасіологія (про значення слів), ономасіологія (процеси найменування), етимологія (походження слів), фразеологія (про стійкі словосполучення), ономастика (про власні назви), лексикографія (про укладання словників).